Головна Новини Слово, що проростає крізь серце: обговорення новели «Вона – земля» на читацькому клубі

Слово, що проростає крізь серце: обговорення новели «Вона – земля» на читацькому клубі

06.05.2026 08:57
Слово, що проростає крізь серце: обговорення новели «Вона – земля» на читацькому клубі

5 травня простір читацького клубу «Новела» знову наповнився особливим світлом і щемом. Цього вечора друзі Гончарівки зібралися онлайн, аби разом прожити одну з найсильніших сторінок української класики – новелу Василя Стефаника «Вона – земля». Це не просто твір, це сповідь про ту невидиму пуповину, яка навіки прив’язує нас до рідного порога.

Розпочала розмову модераторка клубу Лілія Віжічаніна. Вона розповіла про постать письменника як про живу, вразливу людину – майстра, чиє слово викарбуване з болю, любові та неймовірної психологічної глибини.

Під час читання та обговорення самої новели усі затамували подих, аналізуючи кожен образ та кожен емоційний сплеск твору. Центральна тема – святий зв’язок людини із землею – відгукнулася в серці кожного з присутніх.

Ця зустріч стала нашою тихою присвятою великому митцю, адже 14 травня ми відзначатимемо 155-річчя від дня народження Василя Стефаника. Його творчість сьогодні звучить як ніколи пророче. У часи, коли мільйони українців відчули на собі гіркий смак розлуки з домом, питання рідної землі перестало бути лише літературною темою. Воно стало нашою спільною живою раною, нашим спільним болем.

Травень для кожного з нас – це також час глибокої скорботи та солідарності. Згадуючи трагедію депортації кримськотатарського народу, ми бачимо в ній той самий надрив, який описував Стефаник у своїх творах. Для героїв «Вона – земля» розлука з рідним ґрунтом рівноцінна втраті сенсу буття, і цей біль втрати рідного дому не має національних кордонів. Він спільний: як для покутянина, що тужить за своїм полем, так і для кримського татарина, у якого силоміць відібрали його квітучий сад. Ця «спільна рана» об’єднує нас сьогодні у незламному прагненні справедливості та мрії про повернення до власного коріння – туди, де сама земля дає сили жити далі.

Дякуємо всім, хто долучився до нашої розмови. Світло української класики та тепло спілкування – це те, що дає нам сили триматися своєї землі навіть у найтемніші часи.

18.09.2026
 
«Херсон у валізі часу»: знайомі вулиці, незнайомі історії
17.09.2026
 
Літо, яке залишило слід: розмовний клуб знову разом
15.09.2026
 
Ключ до безпеки: як створити надійний пароль
14.09.2026
 
Богдан Заклинський: повернення імені, що працювало для майбутнього України
11.09.2026
 
«Не треба слів. Хай буде тільки діло…»: презентація біобібліографічного покажчика, присвяченого 120-річчю Олени Теліги
09.09.2026
 
Солодкий символ гіркої правди: «Торт» Гі де Мопассана у читацькому клубі «Новела»
08.09.2026
 
Іван Франко: ім’я, що єднає Україну і залишається на мапі Херсона
07.09.2026
 
Гончарівка і психосоціальна підтримка: нові професійні орієнтири
07.09.2026
 
Михайло Слабошпицький у вимірі слова, пам’яті й національної культури
04.09.2026
 
Від народної легенди до кінематографічної класики: історія образу кримськотатарського героя Аліма

Календар подій

  1 2 3 4 56
7 8 9 10 11 1213
14 15 16 17 18 1920
21222324252627
282930