Дозволь собі цвісти: натхненна презентація збірки Оксани Бевзюк «Бузкові та рожеві вірші»
У перший вівторок літа учасників онлайн-проєкту «Мовно-поетичні лелітки» огорнуло справжнє свято світла та поезії. На зустрічі відбулася презентація нової збірки Оксани Бевзюк – «Бузкові та рожеві вірші»*. Це не просто книга, а справжній квітучий сад, де між рядків дихають півонії та бузок, гудуть джмелі, а серце наповнюється теплом рідного дому та красою української природи.
Пані Оксана – українська поетка, філологиня та журналістка. Її рідне місто Пологи, що на Запоріжжі, нині перебуває в тимчасовій окупації. Проте у творчості авторки воно постає вільним і живим: простором світлої пам'яті, любові, дитячих спогадів, щирих історій та тихої, але незламної внутрішньої сили.
Свій поетичний шлях авторка розпочала близько шести років тому. У її доробку вже є збірки «Із чорним яблучком у дзьобі» та «Весна з льоху вийде», а тепер світ побачила ще така чудова та ніжна книга.
Народжена у травні, пані Оксана зізнається: квіти – її справжній порятунок для душі та найулюбленіша тема. І хоча поети пишуть про всі квіти світу, саме бузки та півонії надихають авторку найбільше, ніби самі лягаючи в поетичні рядки.
У час, коли багато митців рефлексують про болючі реалії війни, Оксана Бевзюк свідомо обирає писати про красу природи. Це її спосіб показати ворогу: наше життя триває і воно – прекрасне. Ця збірка є своєрідною «бузковою та півонієвою терапією», ліками для змучених сердець, що залишаються відкритими до світла.
Завдяки чуттєвим акварелям ілюстраторки Анастасії Мельникової поезія розквітає візуально, створюючи простір, у якому хочеться залишитись. Весна постає тут у своїй найпишнішій формі – у час буяння, коли природа чарує та закохує.
Особливого трепету додає присвята книги: «Тобі, квітко. Дозволь собі цвісти!»
Це щире звернення до кожної жінки – нагадування не забувати про себе, плекати власну красу та радіти життю попри все.
«Бузкові та рожеві вірші» – це витончена ода затишку дому, місцю, де з коріння пам'яті завжди проростає пишний цвіт надії. З кожної сторінки вірші ллються, немов нектар, розливаючи пахощі травневого саду й торкаючись душі лагідним леготом теплого вечора. Кожен рядок тут – мов тендітна пелюстка, що довірливо розгортається назустріч сонцю, кожен образ – як найрідніший, зацілований промінням спогад.
Наостанок пані Оксана побажала присутнім, щоб ця книга приносила лише гарний настрій, адже саме з такими світлими емоціями вона і створювалася. Організатори заходу та гості презентації щиро подякували пані Оксані за те, що вона нагадує про найважливіше – плекати власну душу та дозволяти собі радіти попри всі життєві перешкоди.
*Бевзюк О. Бузкові та рожеві вірші / О. Бевзюк. – Київ : Капібара, 2026. – 88 с.












