Культура, книга і професійне спілкування: досвід Гончарівки представили на Прикарпатті
27 серпня на базі Угринівського ліцею Івано-Франківської області відбулося засідання професійної спільноти учителів-словесників. До участі в зустрічі долучилася завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара Лілія Віжічаніна.
Пані Лілія представила колегам діяльність Гончарівки та розповіла про цікаві проєкти бібліотеки, спрямовані на популяризацію читання й розвиток читацької культури. Серед них – читацький клуб «Новела», «Мовно-поетичні лелітки», «Літерапія», просвітницькі проєкти «Вечори з Гончарівкою», «Школа інформаційного комфорту», «Імена на мапі Херсонщини».
Окрему увагу було приділено досвіду Гончарівки у створенні інклюзивного та безбар’єрного середовища, а також участі бібліотеки у Всеукраїнській програмі ментального здоров’я «Ти як?».
Учасники зустрічі із задоволенням долучилися до авторської інтелектуальної гри «Котяча змова», потренувавши навички медіаграмотності, критичного мислення та роботи з інформацією. Сподіваємося, педагоги використовуватимуть дану гру в роботі зі своїми учнями.
Також пані Лілія звернула увагу присутніх на важливість безбар’єрної комунікації та використання коректної термінології. Особливо йшлося про стереотипи й упередження, які нерідко стають причиною непорозумінь і конфліктів у суспільстві.
Досвід Гончарівки викликав щире зацікавлення учасників зустрічі та став приводом для змістовного професійного спілкування.
Водночас і для нашої колеги ця зустріч була надзвичайно цікавою та корисною. Адже на ній багато говорили про книжкові новинки, сучасну українську літературу та класику. Учасники мали можливість ознайомитися з новими виданнями журналів «Локальна історія», «Камо», «Жінка».
Символічно, що засідання відбулося саме 27 серпня – у день народження Івана Франка. Тож, звісно, не могли оминути увагою цю виняткову постать української культури. Пані Ірина Садула, керівниця професійної спільноти учителів-словесників, учителька української мови та літератури Угринівського ліцею, представила особливі видання, присвячені Каменяреві: роман Степана Процюка «Руки і сльози», видання «Листи до Ольги Рошкевич» Івана Франка, повість-есе Романа Горяка «Твоє ім’я не вимовлю ніколи», а також унікальну книжку Наталії та Богдана Тихолозів «Іван Франко від А до Я».
Окрему увагу під час зустрічі було приділено й цьогорічному ювілярові – видатному українському письменникові, учителю, публіцисту, журналісту, історику, географу, автору підручників, посібників і читанок, громадському діячеві, активному учаснику «Просвіти», непересічній людині свого часу Богдану Заклинському. 28 липня 2026 року виповнилося 140 років від дня його народження.
Особливим відкриттям для присутніх стало знайомство з рідкісним виданням Богдана Заклинського, що побачило світ у Львові 1929 року, – «Методика устного і писемного стилю для всіх шкіл. Додаток: збірка практичних задач». Ірина Садула мала можливість представити колегам цю унікальну книжку, коротко розповісти про неї та процитувати окремі уривки.
Зустріч в Угринівському ліцеї стала чудовою нагодою для обміну професійним досвідом, новими ідеями та читацькими відкриттями. Вона ще раз засвідчила, що бібліотека й школа мають багато спільного: обидві інституції покликані відкривати людині світ знань, формувати культуру мислення, виховувати повагу до слова та допомагати знаходити відповіді на важливі питання сучасності.
Особливо цінним є те, що в непростий для України час культура, книга й живе спілкування продовжують об’єднувати людей із різних куточків країни. Херсонщина та Прикарпаття, попри сотні кілометрів відстані, зустрілися у спільному культурному й професійному просторі – у любові до української книги, мови, історії та прагненні зберігати й примножувати духовні цінності.
Саме такі зустрічі народжують нові ідеї, зміцнюють професійні зв’язки та дарують відчуття єдності. Бо культура – це не лише пам’ять про минуле, а й місток між людьми, регіонами та поколіннями. І поки ми читаємо, говоримо, слухаємо одне одного та ділимося власним досвідом, цей місток стає дедалі міцнішим.
