«Вінгран»: від першого вірша до біографії
Яким був Микола Вінграновський за межами своїх віршів і кінокадрів? Які історії про нього підтверджують документи, а які з часом стали легендами? Про це говорили на «Літературному вечорі з Гончарівкою», де письменниця й літературознавиця Світлана Богдан презентувала книжку «Вінгран: життя Миколи Вінграновського»*. Зустріч присвятили 90-річчю від дня народження українського поета-шістдесятника, прозаїка, режисера, актора й сценариста, яке відзначили 7 листопада.
До цієї книжки, за словами Світлани Богдан, вона йшла двадцять років. З віршами Вінграновського познайомилася ще в дитинстві. А на четвертому курсі Києво-Могилянської академії, слухаючи лекцію професора Володимира Моренця, присвячену Вінграновському, відчула, що знайшла свого поета. Згодом його творчість стала темою її магістерської роботи й кандидатської дисертації, а далі з’явилася монографія «Вінграновський: поетика міфу». Коли видавництво «Дух і Літера» запропонувало Світлані Богдан написати біографію митця, за цією пропозицією вже стояли роки читання й досліджень.
Працюючи над першою докладною біографією Вінграновського, авторка зверталася до спогадів його рідних і друзів, архівних документів і музейних матеріалів. Спогади допомагають побачити митця очима людей, які його знали, а документи дають змогу перевірити історії, що з роками обросли подробицями. За життєписом однієї людини проступає і доба, у якій вона жила й творила, – від радянських часів до перших років незалежності України.
Окремо поговорили про назву книжки. Вінграном Миколу Вінграновського називали друзі. Світлана Богдан звернула увагу й на співзвучне слово «вігрáн», яким у словнику Бориса Грінченка названо орган. Ця асоціація допомагає відчути, як у творчості Вінграновського поєднуються потужне, майже урочисте звучання й тиха, камерна інтонація.
Дуже цікаво під час зустрічі Світлана Богдан розповіла про те, як у творчості Вінграновського перепліталися поезія, проза й кіно та в яких його творах особливо відчутний режисерський погляд. Говорили й про те, як обставини радянської доби впливали на творчі рішення митця. Пані Світлана розповіла, який епізод із життя Вінграновського їй було найскладніше відтворити та на яке запитання про поета досі хотіла б знайти відповідь. А тим, хто лише відкриває для себе Вінграновського, авторка порадила, з якого твору почати знайомство з ним. І це славнозвісний твір «У синьому небі я висіяв ліс…». До речі, пані Світлана прочитала уривок про історію появи цього вірша. Ця історія вражає, і докладніше про неї можна прочитати в книжці, яку обговорювали на вечорі.
Учасники «Літературного вечора з Гончарівкою» щиро ділилися враженнями від зустрічі й розповідали, яке місце у їхньому житті посідає творчість Миколи Вінграновського. Наша колега з Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка Марія Чегринець розповіла про свою любов до його поезії, прочитала вірш «Цю жінку я люблю…» та поділилася власним твором, на який її надихнули вірші Вінграновського.
Дослідниця й літературознавиця Ірина Садула, для якої Вінграновський є улюбленим поетом, доповнила розмову цікавими подробицями з його життя та прочитала власний вірш про нього. Літературознавиця й філологиня Світлана Богдан, тезка авторки книжки, наголосила, як важливо змалку знайомити дітей із вишуканими творами Вінграновського.
Ведуча вечора Лілія Віжічаніна розповіла про дві поетичні присвяти. Одну Микола Вінграновський адресував херсонському поетові Анатолію Кичинському, іншу Кичинський присвятив Вінграновському.
Дякуємо нашій прекрасній гості за книжку, за розповідь про її створення і за нагоду знову почути поезію Вінграновського вголос. З радістю чекатимемо на нові літературні розвідки й зустрічі в Гончарівці.
*Богдан С. Вінгран: життя Миколи Вінграновського. – Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2025. – 368 с.: іл. – (Сер. «Постаті культури»).
