Читання та обговорення новели Михайла Яцкова «Гермес Праксітеля» в клубі «Новела»

10 грудня відбулося третє засідання клубу «Новела». Цього разу ми читали та обговорювали новелу Михайла Яцкова «Гермес Праксітеля».

Організаторка клубу, Лілія Віжічаніна, розповіла про життя та творчість цього маловідомого українського письменника-модерніста. Народився він 1873 року на Івано-Франківщині, мав талант до акторського мистецтва. Займався літературною творчістю і одночасно – самоосвітою. Багаті знання, якими особливо відзначається М. Яцків у галузі літературознавства, історії, мовознавства, театрального мистецтва, етнографії, він здобув шляхом наполегливої праці над собою. В другій половині 1896 року став актором мандрівного театру, яким керував Степан Курбас-Янович.

У 1899 році були надруковані шість дебютних оповідань М. Яцкова. Перші його твори високо оцінили Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. У творчому доробку Михайла Яцкова є також романи та повісті. Теми його творів різноманітні: школа, село, банки, мистецтво.

Під впливом модернізму, у пошуках нових шляхів розвитку національної літератури у Львові виникло літературне угруповання «Молода муза» (1906-1909 рр.), діяльним членом якого став Яцків. У 1914 році був мобілізований рядовим до австрійського війська. Та вже невдовзі потрапив в московський полон.

З червня 1940 року він працював бібліотекарем у бібліотеці Львівського філіалу Академії наук УРСР.

На засіданні клубу присутні читали новелу «Гермес Праксітеля», розкривали багатошаровість твору, аналізували образи героїв, символіку та вплив античної міфології на сучасну літературу. Говорили про найактуальнішу проблему українського суспільства – війну.

Сама новела – невелика за розміром: трохи більше двох сторінок. Але автору за допомогою лаконічних художніх засобів вдалося відтворити весь жах війни. Вперше її було надруковано в 1952 році. Надзвичайно важливою, з погляду втілення авторського задуму, є назва новели. Гермес у давньогрецькій міфології – бог скотарства, покровитель пастухів і отар, а пізніше – покровитель мандрівників, торгівлі. Праксітель (бл. 390 – бл. 330 рр. до н.е.) – давньогрецький скульптор, який жив і творив у Афінах. Його скульптури прославляли фізичну красу, життєву насолоду.

У IV ст. до н.е. в скульптурі, замість мужності та суворості образів класики, виник інтерес до душевного світу людини. Так, у єдиній, що дійшла до нас в оригіналі від скульптора Праксітеля, мармуровій статуї Гермеса майстер зобразив прекрасного юнака, який знехотя обперся об пень, у стані спокою і безтурботності. У задумі, з ніжністю позирає він на немовля Діоніса, котрого тримає на руках. Так, на зміну мужній красі атлета V ст. до н.е. приходить краса витончена і більш одухотворена. Отже, в новелі «Гермес Праксітеля» автор зображує не красу і силу відважного бога війни, а витончену і одухотворену душевну красу людини, яка зосереджена в немічному тілі, але не стає від цього відразливою, а, навпаки, ще більше підсилюється.

Присутні одностайно відмітили паралелі між подіями в новелі та сучасними реаліями війни в Україні.

Михайлу Яцкову вдалося донести до читача, що все-таки світ врятують добро, мистецтво, краса та любов. Нам усім зараз бажано знаходити час для поезії, прози та мистецтва, щоб залишатися людиною, зберігати в собі світло.