Голос епохи на мапі Херсона
15 грудня у Гончарівці відбулася онлайн-зустріч, яка традиційно зібрала херсонців поважного віку – поціновувачів історії рідного міста та його видатних постатей.
Захід у межах просвітницького проєкту «Імена на мапі Херсона» підготувала завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії Лілія Віжічаніна. Проєкт покликаний відновлювати та популяризувати пам’ять про людей, життя й діяльність яких тісно пов’язані з Херсонщиною.
Зустріч розпочалася з прослуховування пісні «Ой не світи місяченьку» у виконанні Оксани Петрусенко, що одразу створило особливу, емоційну атмосферу та налаштувало учасників на глибше пізнання її постаті. Саме цій видатній співачці й була присвячена зустріч. Присутні дізналися, що Оксана Петрусенко була однією з найяскравіших зірок української оперної сцени першої половини ХХ століття, володіла унікальним сопрано та активно популяризувала українську оперу й народну пісню. Її виконання вирізнялося глибокою емоційністю, щирістю та любов’ю до рідної культури, а мистецька спадщина й сьогодні надихає слухачів.
Свій творчий шлях Оксана Петрусенко розпочала в Херсонському театрі, який тоді очолював Іван Сагатовський. Він прийняв молоду акторку до трупи, а його дружина, Катерина Лучицька, навчала її основам сценічної поведінки. Опіку над Ксенею взяв актор Петро Бойченко – від нього й народилося сценічне ім’я Оксана Петрусенко. У 1921 році, після розпаду Херсонського театру, співачка продовжила свій шлях у мандрівних театральних колективах, паралельно намагаючись здобути професійну освіту.
Попри великий талант і гучне ім’я, Оксана Петрусенко залишалася простою та щирою людиною. Саме вона відкрила світові талант Катерини Білокур: почувши по радіо народну пісню у виконанні співачки, художниця написала їй листа з проханням про допомогу, вклавши кілька своїх робіт. Оксана передала лист фахівцям Центрального будинку народного мистецтва, згодом до Катерини Білокур приїхала комісія, а ще через деякий час її картинами захоплювався вже Париж.
Друга частина зустрічі була присвячена розвитку креативності. Учасники обговорювали відмінності між творчістю та креативністю, дізнавалися, як розвивати нестандартне мислення у повсякденному житті, а також виконували креативні вправи з української мови. Поєднання історичної пам’яті з практичними заняттями сприяло активному спілкуванню, натхненню та позитивним емоціям, які є такими необхідними в цей час.
Проведення заходу в онлайн-форматі ще раз засвідчило, що Гончарівка дбає про своїх користувачів, створюючи безпечні та доступні умови для спілкування, навчання й культурного дозвілля.
