Ткачівська М. Голос перепілки

Лілія Віжічаніна, кураторка клубу «Дивослово»

Голос перепілки

Прочитала книжку талановитої Марії Ткачівської «Голос перепілки» і маю дуже великий післясмак. У книжці скільки болю й страждань головної героїні, які переживаєш разом із нею, і думаєш про неї після прочитання книжки. Яким же складним буває наше життя! І просто дивуєшся силі духу людей, які незважаючи ні на що, намагаються жити далі. У книжці змальовано стосунки чоловіка, який відмовився від своєї дитини й жінки, яка раз і назавжди втратила впевненість у собі; стосунки матері й сина, які переживали так багато непростих випробувань. Дивишся на них і думаєш: як би не хотілося, аби таке життя було в когось із твоїх рідних і близьких.

Книжка написана соковитою українською мовою. Авторка так майстерно змальовує пейзажі, хвилювання головних героїв у важливих і завжди непростих життєвих ситуаціях, що ці фрагменти хочеться перечитувати знову і знову.

Історичний фон, на якому змальовано життя героїв роману, зображено дуже правдиво й детально. Кожного разу, читаючи подібні книжки, думаю, шо було б дуже добре, аби всі українці, починаючи змалечку, вчили рідну історію за допомогою художньої літератури. А деякі українські звичаї та переконання, які стосуються шлюбних обрядів, нагадують про те, як добре, що я не живу в той час, коли особистий простір так сильно порушувався, а думка людей на деякі питання калічила життя дітей.

А ще, як і притаманно творчості Марії Ткачівської, у романі багато афоризмів. І вони не втрачають своєї актуальності за будь-якого часу та ситуації. Дуже рекомендую прочитати!