Їх доля – дивитися у книгу: образ бібліотекаря та бібліотеки в художній літературі
Їх доля – дивитися у книгу: образ бібліотекаря та бібліотеки в художній літературі
Бібліотека існує вічно і є творінням Бога.
Х. Л. Борхес «Вавилонська бібліотека»
Професія бібліотекаря – одна з найшляхетніших професій, яка вимагає любові до справи, самовідданості, сили душі. Ця професія вважається соціально значущою, але не престижною, майже непомітною.
Образи бібліотек і бібліотекарів в художній літературі ХХ ст. вельми цікаві та суперечливі. Автори книг відзначають риси, характерні для того чи іншого історичного періоду, показують становище бібліотек в суспільстві, а також створюють суто літературні образи і асоціації, стійкі стереотипи бібліотекарів.
Характер зображення книги, бібліотеки та бібліотекаря в художній літературі постає відображенням ставлення до них суспільства. А твори літератури дозволяють осмислити місце бібліотеки в житті суспільства, усвідомити імідж бібліотекаря в соціумі, бо ставлення до читання, книги, бібліотеки та її співробітників залежить не стільки від статусу установи, кількісних показників її діяльності, його соціальної функції, скільки від існуючих в суспільстві уявлень і стереотипів.
Ми пропонуємо вам «познайомитися» з нашими книжковими колегами – героями творів художньої літератури. Усі ці книги є у фондах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара.
1. Єщенко М. Ю. Бібліотекарки не виходять заміж : пригод. повість / Марина Єщенко ; [літ. ред. П. Коробчук]. - Луцьк : Твердиня, 2017. - 117 с.
Вже в анотації до цього тексту згадано про «величезні зали-склепи», суворих бібліотекарок, про те, що «змінюються епохи, цивілізація по спіралі рухається за визначеною траєкторією, і тільки в бібліотеці нічого століттями не змінюється».
Отож, здавалося б, чим може зацікавити установа, життя якої розмірене, плавне, десятиліттями устатковане, а кадровий склад переважно жіночий? Проте вже в згаданій анотації зазначено, що йтиметься не про погляд зразкового читача на бібліотеку, який приходить до неї за книгами, а про те, що саме за ширмою парадного входу, а там – молодий і хтивий директор, бібліотекарки-жінки зі своїми успіхами і комплексами, різним життєвим досвідом і внутрішнім кодексом моральності.
2. Мойес Д. Дарующий звезды : [роман] / Джоджо Мойес; пер. с англ. О. Александровой. - Москва : Иностранка : Азбука-Аттикус, 2020. - 541 с.
У 1937 році в східній частині Кентуккі (як пише Мойес в післямові – досі одному з найбідніших, але найкрасивіших районів США) в містечку Бейлвілле починає діяти кінна бібліотека – програма Елеонори Рузвельт, створена для підвищення грамотності і загального добробуту населення. Робота з не найпростіших – потрібно розвозити книги по найвіддаленішим будинкам, кожен день, у будь-яку погоду. При цьому ще вмовляти недовірливих жителів гір, що це безкоштовно, що це цікаво, і намагатися не потрапити під приціл. І завдання це виключно жіноче, тому що в чоловіків у цих краях просто немає часу через «справжню» роботу. Ясна річ, що охочих записатися в помічниці бібліотекарям Марджері О'Харе і Бет Пінкер спочатку немає, і засновниця філії бібліотеки місіс Брейді добровільно-примусово записує туди свою доньку, тиху кульгаву Іззі. Останню вакансію займає Еліс – англійка, яка вийшла заміж за найзавиднішого нареченого Бейлвілля та побачила в цій пропозиції можливість вирватися з ненависного будинку чоловіка. І хто б знав, що з цього знаменного вечора почнеться велика пригода, яка міцно здружить цих чотирьох жінок і повністю змінить їхнє життя?
Це розповідь про тих, хто взяв долю в свої руки і спробував щось зробити, змінити щось на краще.
Добра книга про книги і справжню жіночу дружбу, що викликає теплі почуття і зігріває осінньою порою. ⠀
3. Винничук Ю. П. Танго смерті : роман / Юрій Винничук. - Х. : Фоліо, 2013. - 378 с.
Побудова книги є дуже цікавою, адже під однією обкладинкою поєднується дві епохи: передвоєнне місто, часи Другої світової війни та сучасність.
Одна сюжетна лінія роману – це історія чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської у Львові 30-х років, раю дитинства, який ми впізнаємо з розповіді маленького хлопчика Ореста Барбарики і його друзів: поляка Яся, німця Вольфа і єврея Йося. Це діти героїв, вбитих червоноармійцями повстанців Української Народної Республіки, матері яких познайомилися на Янівському цвинтарі, де поховані їхні чоловіки.
Друга сюжетна лінія оповідає про 1980-ті роки і пізніше, це історія про дослідника таємничого мертвого арканумського письма – професора Яроша.
Дуже яскраво автор зображує подорож героя львівською бібліотекою міжвоєнних часів. Книгозбірня виявилася цілим окремим світом, де двері в одне зі сховищ ведуть у залу нескінченних розмірів, якою треба мандрувати кілька днів.
Книжки тут літають у повітрі, як метелики, крізь підлогу пробивається морський запах, а то й намагаються пролізти якісь підводні чудовиська, поміж стелажів проноситься поїзд-привид, можна зустріти також людей, що давним-давно померли чи пропали безвісти.
4. Палинський В. Бібліотекар : новели й оповід. / В. Палинський. - Л. : Апріорі, 2013. - 242 с.
Дана книга – це ще одна нагода для шанувальників вишуканої літератури отримати справжню насолоду від читання, поринути у світ невичерпної уяви та даровитого хисту.
Його герої екстравагантні та несподівані, а їхні світи – можливості магічних перевтілень, містичних пошукувань. Звернімося до «Бібліотекаря»!
5. Еко Умберто. Ім'я рози : роман / У. Еко; пер. з італ., передм. - Х. : Фоліо, 2006. - 575 с.
Головним героям роману Вільгельму Баскервільському та його юному супутнику Адсону Мелькському, доводиться розслідувати загибель такого собі Адельма Отрантського, ченця бенедиктинської обителі.
Бібліотека в романі постає перед читачем як лабіринт людського пізнання і лабіринт матеріальний. На думку автора, вона завжди буде містити в собі елемент загадковості і непередбачуваності, оскільки її робота залежить від дуже великої кількості факторів – задуму творців, розстановки фонду, поглядів бібліотекарів, намірів читачів і т.д.
Щоб усвідомити причину того, що відбувається, Вільгельм і Адсон таємно проникають до бібліотеки вночі. Герої блукають, зустрічають привидів, які насправді виявилися пастками, хитрощами людського розуму.
Кульмінацією роману стала пожежа в бібліотеці. «Звільнений від чар» лабіринт знищується, але багато важливих питань залишаються без відповіді. Як все-таки повинна виглядати бібліотека? Чи повинна вона розрізняти добро і зло? Чи повинна вона допомагати читачеві відрізнити істину від брехні? Усі ці питання в тій чи іншій мірі виникають на сторінках роману, але остаточний вибір все ж залишається за читачем.
6. Гейг М. Опівнічна бібліотека / Метт Гейг ; пер. з англ. Г. Яновська. - Харків : Жорж, 2021. - 416 с.
Чи шкодували ви коли-небудь про те, що вчинили так, а не інакше? Чи замислювались над тим, як склалося б ваше життя, якби того самого дня в ту саму секунду ви зробили б інший вибір?
В книзі розповідається про молоду жінку Нору, життя якої, на її думку, не вдалося. Вона вважає себе нещасною, нікому не потрібною, зайвою в цьому світі. З цієї причин Нора вирішує покінчити з таким існуванням і зважується на самогубство. Зненацька жінка опиняється в бібліотеці. Бібліотека наповнена величезною кількістю книг різного формату. Кожна книга - це те життя Нори, яким вона могла б прожити, якби одного разу зробила інший вибір. Що було б, якби Нора вийшла заміж за Дена і втілила в життя їхню мрію? Що було б, якби Нора не покинула плавання? Що було б, якби Нора не відмовилася від поїздки в Австралію?
Бібліотека дає шанс не просто почати нове життя, вона дає можливість обрати те саме ідеальне життя. То котре ж із нескінченної кількості життів обере Нора і чи обере саме життя?
Книга досить мотивуюча і повчальна. Особливо радимо тим, хто дещо в депресивному стані або часто жалкує стосовно здійсненого вибору.
7. Ітурбе А. Бібліотекарка з Аушвіцу / А. Ітурбе; пер. І. Шевченко. - Харків : Віват, 2023. - 496 с.
Неймовірна історія дівчини, яка ризикувала життям, щоб зберегти магію книг під час Голокосту, заснована на реальній історії Діти Адлерової - реальної ув'язненої Аушвіцу. Чотирнадцятирічна Діта - одна з багатьох в'язнів Аушвіці. Вирвана разом з батьками з Терезінського гетто у Празі, дівчина пристосовується до постійного насильства і жорстокості у таборі.
Та одного разу інший в'язень Фредді Гірш просить Діту взяти на себе відповідальність за вісім дорогоцінних книжок, які вдалося вберегти попри постійні обшуки. Так вона стає бібліотекаркою Аушвіцу. Ця приголомшлива історія - ода сміливості і любові до книжок. Вона демонструє, що навіть у найтемніші часи можна знайти сенс, який міцно триматиме тебе за життя і подарує надію на виживання.
Книга не тільки розкриває життя в таборі, але й піднімає питання про важливість читання, освіти та наукової діяльності навіть у найекстремальніших обставинах. Вона показує, як культура та знання можуть слугувати не лише інструментом розвитку, а й зброєю проти репресій та байдужості. А ще у вигляді бібліотеки репрезентує нам дуже важливий образ - образ жаги до пізнання, відкриття нового, нестримного пошуку, який не здатні зупинити ні війна, ні політика, ні концтабори, який веде людство до нових горизонтів та нових відчуттів. І навіть у страшні години повного безвихідного становища, коли надії немає, коли всі навколо дегуманізуються, а світ от-от розсиплеться на друзки - він усе ж не розсипається, бо тримає його міцна віра у світле майбутнє. Віра, котру всіляко підживлюють книги.
8. Янкевич В. Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9 / В. Янкевич. - Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2019. - 184 с.
Автор детективів разом із приятелькою-бібліотекаркою приїздить із Кременця до Львова в бібліотеку на презентацію власної книжки. Захід задля більшої привабливості називає «Вбивство в бібліотеці». І накаркав: під час представлення спершу гасне світло, потім – знаходять труп літньої жінки. Незабаром у бібліотечному туалеті знайдуть закривавленого чоловіка жертви.
Під підозрою – їхні діти та онуки. Чому? Бо більше ніхто зі сторонніх на презентацію не прийшов. А підозрювати друзів, колег-письменників та бібліотекарів, автор не ризикнув. Хоча грати – так уже до кінця. Міг би заради більшої інтриги по черзі кидати тінь підозри на когось із них.
Cлідство веде бібліотекарка Юлія Левицька. Вже відомо, що з Херсону вона виїхала через проукраїнську позицію. Та невідомо, що до бібліотеки Юлія служила в органах. Саме звідти, а не з закладу культури, її поперла нетерпима до проукраїнських поглядів влада.
Дана інформація підсилює героїню. Бо робить Юлію Левицьку не аматоркою, а фаховою сищицею. Ще й такою, якій не до шмиги закон. З органів, як відомо, виганяють саме нетерпимих до корупції, що є ознакою носія проукраїнських поглядів. Таким чином стає зрозумілим, як Юлії вдалося розкрити вбивство в бібліотеці за одну ніч.
9. Семпсон Ф. Остання бібліотека / Ф. Семпсон ; пер. О. Дубневич. - Лабораторія, 2024. - 288 с.
Самотня тридцятирічна помічниця у бібліотеці Джун Джонс ніколи не покидала свого сонного англійського селища Чалкот. Сором'язлива і відлюдькувата жінка, що проводить увесь час за читанням і не любить виходити у світ, одного дня змушена покинути книжкові полиці і рятувати серце своєї громади. Бібліотека, яка зберігає найдорожчі спогади про її матір, під загрозою закриття. Саме тому Джун з групою чудернацьких, але відданих місцевих жителів, вирішує боротися за її збереження і вперше після смерті матері відкривається іншим людям.
До Чалкота несподівано повертається її шкільний друг - Алекс Чен - добродушний адвокат, що готовий простягнути руку допомоги. Його почуття очевидні для всіх, окрім Джун, яка не вірить, що хтось може так піклуватися про неї. Щоб врятувати бібліотеку і книги, які так багато значать, Джун мусить нарешті змінити своє життя. Вона вирішила не здаватися, адже рятуючи свою омріяну бібліотеку - вона рятує себе.
10. Улицкая Л. Е. Сонечка : повесть / Л. Улицкая. - М. : Эксмо, 2010. - 126 с.
У цій повісті добре прописаний образ бібліотекаря. Письменниця вивела яскравий, на диво самовідданий характер бібліотекарки Сонечки. Сама повість починається з повідомлення про те, що "тільки-но вийшовши з дитинства, Сонечка занурилася в читання". Світ Сонечки з дитинства був розділений на реальний і книжковий. І звичайно, ж вона закінчує бібліотечний технікум і влаштовується працювати в бібліотеку.
Бібліотека є для неї не тільки місцем, що зберігає книги, а й її саму від зовнішнього світу. Протягом всього свого життя вона віддана літературі. Бібліотека для героїні є "книжковим океаном". "З роками вона навчилася самостійно відрізняти у величезному книжковому океані великі хвилі від дрібних, а дрібні – від прибережної піни, заповнюючи майже суцільно аскетичні шафи розділу сучасної літератури".
11. Лиханов А. А. Собрание сочинений : в 4-х т. / А. А. Лиханов. - М. : Мол. гвардия, 1986. - Т. 1. - 605 c.
Очима дітей воєнної доби показана бібліотека в повісті Альберта Ліханова «Дитяча бібліотека».
Вони сприймають її як критерій дорослості (людина, яка відвідує бібліотеку, - самостійна людина), і як сховище (на відміну від дворів зі шпаною), і як храм з «благоговійною тишою, настояною на солодкуватому ароматі старих книг».
Цікавим є і образ бібліотекаря – Тетяни Львівни, колишньої балерини, яка зуміла залучити дітлахів до читання літератури і допомогла зрозуміти поезію О.Пушкіна. «Таємничою й величавою постає вона перед головними героями під час декламування віршів, душі хлопців й дівчат просто завмирають від захоплення. Відзначають вони й інше: після закінчення читання Тетяна Львівна неминуче перетворюється «у звичайну, схожу на ворону з голою шиєю, бібліотекарку».
12. Калашникова В. Ностальгия // Звезда. - 1998. - № 9. - С. 33 - 104.
Події в повісті відбуваються в наші дні. Її героїня Поліна, за професією бібліотекар, «говорить англійською і французькою... у неї зібраний великий матеріал для своєї дисертації, треба тільки в німецьких архівах трохи поритися....».
«До речі, саме вчора вночі Поліні приснився віщий сон... Її будинок охоплений пожежею, язики полум'я вже піднімаються знизу, з підвалу, вогонь лютує на кухні, в коридорі, і вона не може вирватися. Ну що ж, впізнаю тебе, життя, приймаю, і вітаю дзвоном щита. У бібліотеку назад не приймуть, хоча можна податися в іншу, простішу, і спілкуватися вже не з академіками...». Вона розумна, рішуча сучасна жінка (тип нового російського бібліотекаря) і, що дуже важливо, досить начитана – «все життя тільки те й робила, що книги читала». У той же час її жахає навколишня бездуховність, наркоманія: «... при комуністах... порядок був... телевізор можна було дивитися. А зараз у нас показують сексфільми... питається, звідки до нас прийшла ця гидота?». Розчарована дійсністю, Поліна їде в Німеччину, до свого нареченого. Однак і там вона не знаходить заспокоєння: німецький чоловік занадто розважливий... Кінець історії трагічний.
Ця повість символічна. У ній образ бібліотекаря наділяється високим інтелектуальним потенціалом, здатним на рівних спілкуватися з цвітом нації, в даному випадку – академіками.
13. Эренбург И. Г. День второй : собрание сочинений : в 8 т. / И. Г. Эренбург. - М. : Худож. лит., 1991. - Т. 3. - 606 с.
Дивлячись на героїню цього роману, бібліотекаря Наталію Петрівну Горбачову, «люди думали, що вона схожа на книжкового жучка і що в її голові тільки номера каталогу. Іншим вона здавалася великою потворною літерою... Наталя Петрівна не рятує ні своє життя, ні добро, ні революцію. Вона рятувала книги. Вона була самотня, немолода та некрасива. Ніхто не знав навіть, як її звати – говорили: бібліотекарка. Вони не знали Наталії Петрівни.
Не одну ніч Наталя Петрівна провела на бойовому посту. Їй здавалося, що вона може відстояти книги і від людей, і від вогню. Вона благала бородатих селян: «Це народне добро! Це таке багатство!» Вона кричала на чепуристих офіцерів: «Ви не смієте так говорити! Це не казарми! Це строганівська бібліотека!» Вона намагалася зрозуміти, як потрібно розмовляти з цими несхожими людьми. Вони стріляли один в одного. Вони прагнули перемоги. Вона хотіла врятувати книги.
Якось Наталія Петрівна зустрілася з професором Чудновим. Професор став скаржитися на голод і холод. Він скаржився також на грубість життя... Вона його перервала: «Що ж, я дуже щаслива! У мене цікава робота. Я вас не розумію, Василю Георгійовичу! Значить, по-вашому, я повинна була все кинути? А що сталося б із бібліотекою?»
З тих пір пройшло чимало часу, і бібліотека наповнилася гулом. Вона відстояла бібліотеку. Їй сказали: «Ви, товариш Горбачова, молодчина! Вам потрібно видати орден Червоного Прапора». Наталя Петрівна зніяковіло почервоніла: «Дурниці! Але я хочу вас попросити про одне: дістаньте дрова. Бібліотеку то топлять, то ні. Я звикла, але книги від цього дуже псуються». Погодьтеся, чистий, святий образ.
Робота бібліотекаря складна, відповідальна, різнопланова. Звичайно, він не будує будинки, але своєю щоденною працею бібліотекар прокладає дороги в світ знань і мудрості, в світ людських душ і сердець.
Підготувала: А. Кисельова
