Захоплива історія рибальства на Херсонщині
Херсонщина – край, щедро наділений водними багатствами: величний Дніпро перетинає її територію, береги омивають Чорне й Азовське моря, а мережа менших річок і озер формує унікальний водний ландшафт. Тож цілком природно, що саме тут склалася багата й самобутня історія рибальства, яка й стала темою чергової пізнавальної онлайн-зустрічі циклу «Вечір з Гончарівкою».
Гість події – краєзнавець Олег Лиховид – поділився унікальними історичними матеріалами та цікавими фактами, зібраними під час власних досліджень.
Перші згадки про рибальство на території сучасної Херсонщини належать давньогрецькому історику Геродоту. Він описував, як на Кінбурнській косі виловлювали осетрових риб – білугу та севрюгу, солили їх і відправляли до Греції. Також римляни купували рибу з цих місць.
Археологічні розкопки в Білозерці, проведені Г. Л. Скадовським на початку XX століття, підтверджують, що осетрових споживали й дві тисячі років тому – у погребальних курганах було знайдено закам’янілі рештки деяких видів риб.
Відомо, що й козаки активно займалися риболовлею, особливо поблизу Каланчака. Місто Гола Пристань спершу будувалося як пристань, куди доставляли виловлену рибу, а вже звідти вона прямувала в інші краї.
За часів Російської імперії на території сучасної Херсонщини діяло багато рибних заводів. Зокрема, на Тендрівській косі кожен такий завод мав власний колодязь.
У 1781–1782 роках Україною подорожував академік Василь Зуєв, який згодом написав працю «Мандрівні записки…», де описав річки краю, їхню глибину й рибні багатства. У середині XIX століття етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський у книзі «Подорож по низов’ях Дніпра» детально розглянув рибальство: промисловий лов, знаряддя, збут, розведення риби в ставках та роботу рибних заводів. Побутове рибальство він згадував стисло – місцеві жителі ловили рибу для власних потреб простими засобами. Чумаки ж, окрім солі, перевозили й рибу, а поблизу села Козачі Лагері сушили риб’ячі пузирі для продажу біднішим верствам населення, які використовували їх у приготуванні страв.
Академік К. Ф. Кеслер у праці «Подорож із зоологічною метою…» (1858 р.) зазначав, що біля Станіслава виловлювали 35 видів риб, а біля Херсона – 51.
Риболовля здійснювалася з човнів-«дубів», а також за допомогою спеціальних сіток – котів. Щоб витягнути важкі сіті, рибалки використовували дерев'яні лями, які охоплювали груди. Саме звідси походить вислів «тягнути лямку».
Не менш цікавим є факт про жіночий рибний промисел на Дніпрі – жінки займалися ловлею раків.
З приходом радянської влади розпочався промисловий вилов скатів, яких раніше на Херсонщині майже не ловили й не споживали. У радянській пресі того часу писали, що до більшовиків Тендрівська коса нібито була пустелею, і лише вони збудували там перші рибні заводи.
Лекція Олега Лиховида стала справжньою мандрівкою у минуле, дозволивши побачити рибальські традиції Херсонщини в усій їхній багатовіковій глибині – від античних часів до сьогодення. Завдяки таким зустрічам ми краще розуміємо історію рідного краю, його багатство та унікальність.
Організатори щиро дякують пану Олегу за цікаву, змістовну і натхненну розповідь, що відкрила нові сторінки нашої спільної спадщини.
