Кайнар Й. Бібліотека

       
                Кайнар Йозеф

Бібліотека

У бібліотеці, що в’янe й старіє,
де вимирає поважно
родовите плем’я молі,
і кожен зазубрений том
своїх сусідів цурається:
тим – забуття, а цим – слава,
той нам пам’ятний відчасти,
а цей – зовсім невідомий,

де й Рабле з Гомером чахнуть –
о, хто б корінці витер!
В пилюці – трактати теологів,
і кожен, гнівом сповнений,
бичуючи відступників,
усипав трояндочками літер
будяки сумніву й невір’я
та глухий бур’ян єресі.

Велика біда з отцями церкви!
Від ожиріння й задишки
мліють у затхлому приміщенні,
і дар златоустів зник,
лишилася одна розвага –
сусідні книжки обнюхати,
прислухатись із гіркою лінивістю
до насмішкуватого хрипу Вольтера.

На дно продавленого крісла
я опускаюсь з легким зітханням
і важко схиляю спину...
Ще стояча вода
не занесла мене в болото,
заросле будяками,
в обійми сонного спокою,
де спочила вервечка книг.

Ще міг би я повернутися
до ледь перегорнутих сторінок,
відчуваю, як корінці стискає гарячий клей...
Та, як у коханні, до самої суті
не дійти й не пробитися.
Прочитаних недбало жінок
не повернути з минулих днів.

А якщо мені судилося
колись таки тут опинитися,
і стану я на цій полиці,
тиснутий сусідами, та прямий, –
то по широкій моїй спині
почуй, о боже, мою молитву:
все, що собою я являю,
одразу стане відоме вам.

                Переклад з російського варіанта М. Синельникова