Кідрук М. Бот. Гуаякільський парадокс

Альона Кисельова, бібліотекар

Макс Кідрук «Бот-2»

Ось нарешті я тримаю в руках довгоочікувану книгу «Бот. Гуаякільський парадокс». Не можу сказати, що вона гірша ніж перша частина сіквелу, але захопила мене не відразу. На цей раз автор переніс події технотрилера до Еквадору. Дуже багато уваги в ній приділено опису заражених наноагентами еквадорців. Також Макс Кідрук не пройшов повз сучасні події  в Україні і згадав про них у своїй книзі. Дуже зворушливо описано, як українські жінки готові на все, щоб їх чоловіки не йшли до військкомату – навіть на те, щоб вони їхали до далекого Еквадору з двома підозрілими особами. Бо в Україні війна, гинуть люди, і жодна жінка не хоче, щоб її чоловік, батько чи син загинув там.
А ще в книзі є нецензурна лексика. Автор попереджує про її наявність у своєму романі з перших сторінок. Але я б не сказала, що присутність нецензурної лексики мене дуже бентежила чи відштовхувала. Все було в розумних межах. Та й більшість людей в екстремальних ситуаціях хоч-не-хоч, але вставляють у свої висловлювання лайливі слова.
Незвично було наприкінці книги побачити перелік музичних творів, які Макс Кідрук рекомендує для прослуховування під час прочитання роману. Хоча для мене кращим звуковим фоном під час читання є повна тиша. Так мене ніщо і ніхто не відволікає від книги. Я звісно прослухала всі музичні композиції і деякі з них мені сподобались.
Мені не вистачило в другій частині «Бота» драйву, динаміки, екшену. Все було якось розмірено, неквапливо. Ось тільки наприкінці роману Макcу вдалося знову хвацько закрутити сюжет. І знову автор залишив наостанок безліч питань: де ж цілих 5 років перебували двоє малюків ботів, як їм вдалося вижити та хто збирається будувати лабораторію в Антарктиді? І ось тобі треба шукати відповіді на ці питання та гадати, що ж буде в третій частині сиквелу? А може ще й буде четверта частина?