«Ліки від хаосу» Любові Долик
«Ліки від хаосу» Любові Долик
У непростих реаліях сьогодення кожен із нас особливо потребує ліків для душі. Рецептів такого зцілення існує безліч. Та є один, доступний кожному: він не має побічних дій, не потребує великих витрат і водночас здатен лікувати найглибші душевні рани. Це – поезія.
Саме такою цілющою силою наділена поетична книга Любові Долик «Ліки від хаосу»*. Її вірші повертають внутрішню рівновагу, навчають бачити красу у звичайному, знаходити світло навіть у хвилини тривоги та відчувати живу присутність Божої любові.
Поетичний світ Любові Долик вибудовується на гармонійному поєднанні природи, духовності та внутрішнього світу людини.
Одним із наскрізних образів збірки є осінь. Для авторки це не лише пора року, а особливий духовний стан, час очищення, підсумків і наближення до вічності:
Осіння дорога –дорога до раю,
Дорога у вирій,
де небо і Бог.
В осінню дорогу
душа відлітає –
звільнитись
від листя пекучих тривог.
***
Ця осінь – як любов,
печальна і прекрасна,
як час для молитов,
як незбагненність щастя.
Осінь у Любові Долик позбавлена традиційної приреченості. Вона не символізує згасання – навпаки, відкриває шлях до духовного оновлення. Це пора мовчазного діалогу душі зі світом і Богом.
Духовний вимір є визначальним для всієї збірки. Християнська образність органічно вплітається у тканину віршів, не перетворюючись на декларацію чи повчання. Бог у поезії авторки – не віддалений суддя, а близький співрозмовник, до якого звертаються з дитинною довірою:
Я все от думаю – звідки я знаю:
тумани м’які на дотик?
Ранок чи вечір над небокраєм,
в Бога питаю – хто Ти?
Як Ти зумів сотворити у світі неквапні, як сни, тумани?
Чому такі тихі, чому такі світлі?
Скажи мені, Боже коханий!
Такі рядки засвідчують особливий тип релігійності – інтимної, сповненої подиву перед красою створеного світу. Саме захоплення Божим творінням породжує вдячність, яка стає однією з провідних емоцій книги:
І море тоне у загравах,
Осанну Господу і славу
виспівують пташки!
І я співаю: «Алилуя!»
І знаю, що Господь почує
мої палкі слова:
подяку за життя і світло,
за те, що радість в серці квіте,
бо нині я – жива!
Однією з найприкметніших рис поетики Любові Долик є уважність до деталей. Авторка не шукає виняткових сюжетів – вона відкриває велич у простому. Чашка ранкової кави, проміння сонця, польові квіти, дощ, веселка чи морський обрій стають знаками повноти життя. Саме ця здатність дивуватися світові надає її ліриці особливої щирості.
Центральним образом збірки постає море. Воно набуває символічного значення, стаючи простором духовного очищення, молитви й самопізнання. Море у поезії Любові Долик постійно змінюється, але незмінно залишається співрозмовником ліричної героїні.
Вранці, коли іще сонце солодке, як диня,
Випити кави, побути між мальвами й морем.
Потім неспішно поплисти морською гладінню.
Сонцю назустріч доріжка така срібнозора –
срібної радості квіти у ній хлюпочуться!
І не збагнеш, чи то квіти, а чи зірки?
Дякуєш Богу, радієш і видивиш очі всі…
Людоньки добрі!
А світ – прекрасний таки!
***
Гроза вляглась у море, наче кіт,
муркоче хвилями.
І тут, над синім гулом – веселка!
Господи, яка ж бо це краса!
Над всеньким світом!
***
Море пречисте,
неначе душа на сповіді.
Море – тремка і щира
твоя молитва.
***
Збагнути, яке ж воно гарне –
це море сиве.
Присісти на березі –
слухати сповідь води.
Дивитись, як промінь, долаючи сіре мливо,
розписує хмари – як храми.
Кому – туди?...
Я дякую Богу – знову душа співає!
і море зі мною
здіймає в молитві долоні,
відновлюю тишу
і мир над безмежним раєм.
І щастя лоскоче вії –
щире й солоне.
Характерною рисою збірки є також світла тональність. Навіть тоді, коли авторка говорить про тривогу чи втому, ці переживання не стають домінантними. Вони поступаються місцем надії, вдячності та внутрішньому миру. Саме ця емоційна домінанта визначає цілісність книги й робить її особливо актуальною для сучасного читача.
Завершується збірка побажанням, яке можна сприймати як своєрідне творче й життєве кредо авторки:
Бажаю вам часу на книгу,
на радість в очах навпроти,
І хай там чи літо, чи крига –
дзвеніти в щасливих нотах!
Бажаю вам часу на тишу,
на щастя – бажаю вам часу,
побачити сонце всевишнє
і пити з небесної чаші.
«Ліки від хаосу» – це збірка, у якій поетичне слово виконує свою найважливішу місію: допомагає людині не втратити себе. Любов Долик створює художній світ, у якому природа, молитва і щоденне життя існують у нерозривній єдності, а краса постає способом духовного буття. Її поезія не нав'язує відповідей, але делікатно спонукає читача зупинитися, вдивитися у світ і відчути ту гармонію, яка завжди починається всередині людського серця.
*Долик Л. Ліки від хаосу: поезії / Л. Долик. – Київ : Український пріоритет, 2020. – 128 с.
Лілія Віжічаніна
