Максимейко Микола Олексійович: український правознавець, екстраординарний професор: до 150-річчя від дня народження

Серед істориків права, які зробили значний внесок у розвиток історико-юридичної науки, почесне місце належить Миколі Олексійовичу Максимейку. У червні цього року виповнюється 150 років від дня його народження.

Микола Олексійович був вимогливим до себе як науковця і вимагав чесності і сумлінності в науковій роботі від дослідників. Різко засуджував плагіат тих істориків права, які видавали чуже (що було перекладом з іноземної мови) за своє, сподіваючись на те, що російські науковці були незнайомі з закордонними працями.

Праці вченого присвячені політичному ладу та праву Литовсько-Руської держави. Значний внесок він зробив і в дослідження «Руської Правди».

Микола Максимейко вів активну громадську та педагогічну діяльність. Викладав на жіночих та робітничих курсах, читав лекції з історії права в Харківському народному університеті (1903-1915 рр.). Брав участь у роботі багатьох наукових товариств, зокрема, Харківського історико-філологічного товариства та Товариства поширення в народі грамотності. Доклав чимало зусиль для організації XII-го Археологічного з'їзду, який відбувся в Харкові.

Разом із професорами Харківського університету М. Сумцовим, Ц. Багалієм, Т. Буткевичем Микола Олексійович у 1905 р. входив до складу Ради з питань про усунення обмежень Емського указу 1863 р., яка виступала за скасування утисків української літератури. Був прихильником ідей конституційно-демократичної партії та відстоював її позиції на шпальтах Харківських газет «Мир», «Волна», «Будущее».

М. Максимейко був відданий своїй Батьківщині і до останніх років життя чесно працював на її користь, продовжуючи втілювати в життя постулати школи західноруського права, працюючи в науково-дослідному інституті ім. Шевченка м. Харкова та Києва (1934-1936 рр.).

Усім, хто бажає більше дізнатися про цю визначну особистість, дивитися тут.