Методи маніпуляційних технологій
У 2015 році О. В. Симоненко, кандидат політичних наук, здійснив аналіз результатів моніторингу зарубіжних ЗМІ покликаний не лише визначити, які саме зарубіжні ЗМІ вдаються до інформаційних маніпуляцій і беруть, таким чином, участь в антиукраїнській пропаганді, а й виявити домінуючі маніпулятивні тренди з метою вироблення інструментів для мінімізації їхнього негативного впливу.
Ним було узагальнено основні методи маніпуляційних технологій:
Апелювання до страху – намагання отримати підтримку своїх ідей/поглядів, використовуючи наявні страхи та упередження аудиторії.
Створення погрози – прийом «стратегічного» характеру, що впливає на емоції масової аудиторії. Його головне завдання – змусити боятися.
Фактографічність – розгляд факту поза контекстом, описання факту без його аналізу, узагальнення причинно-наслідкових зв’язків.
Отруйний сандвіч – специфічна структуризація тексту, спрямована на те, щоб приховати від аудиторії «непотрібну» правду: комунікатор дає позитивне повідомлення між негативною передмовою й негативним висновком. За наявності в комунікатора певних здібностей і досвіду позитивне повідомлення може залишатися непоміченим аудиторією.
Створення асоціацій – об’єкт в очах громадськості штучно прив’язується до чогось такого, що сприймається масовою свідомістю як дуже погане (чи, навпаки, гарне). Для цієї мети широко використовуються метафори. Практикується зв’язування імені політичного опонента з тяжким становищем народу, негативний образ, з яким асоціативно вдається в масовій свідомості зв’язати супротивника (фашист, сталініст, хабарник, мафіозі тощо).
Принцип контрасту – детально описується інформація про політичних опонентів, яка має негативне забарвлення, а поряд з нею подається позитивна інформація про «своїх» політиків.
Підміна – один з варіантів використання дискурсивних одиниць маніпулятивного характеру для позначення несприятливих дій і навпаки. Так, погроми називаються «демонстраціями протесту», бандитські формування – «борцями за волю», найманці – добровольцями тощо.
«Очевидці» події – ефективний прийом, нерідко використовуваний для створення емоційного резонансу. Опитується багато випадкових людей, зі слів яких формується необхідний значеннєвий і емоційний ряд.
Помилкова аналогія чи наведення маніпулятивних аналогій – маніпуляція, спрямована на приховування справжньої причини в будь-якому питанні, заміну її помилковою аналогією. Наприклад, відбувається некоректне зіставлення різних, інколи навіть взаємовиключних наслідків, які в певному випадку видаються за одне. Ігнорується логічна складова в ряді питань мало непротилежного характеру, які представляються маніпуляторами як один причинно-наслідковий ланцюжок.
Констатація факту – бажаний стан речей подається ЗМІ як факт, що вже здійснився.
Коментарі. Мета – створення такого контексту, у якому думки людини формуватимуться в потрібному напрямі. Повідомлення про факт супроводжується інтерпретацією коментатора, який пропонує читачу чи глядачу кілька раціональних варіантів пояснення.
Класифікатори – слова-«приправи» для будь-якого інформаційного повідомлення. По-перше, це слова й сполучення, корисні для опису власної «позитивної та конструктивної позиції». По-друге, це «слова, що контрастують» для того, щоб у негативному ключі охарактеризувати супротивника. Типовий варіант повідомлення в новинах: «учасники акції»... (варіанти: «люди похилого віку», «особи без певних занять, серед яких є злочинні елементи, алкоголіки і наркомани»; «радикально налаштовані молоді люди, що сповідують екстремістські погляди»; «акція проводиться за гроші» тощо).
Ефект ореола – перенесення позитивних/негативних характеристик певної особи або сфери діяльності, процесу, держави тощо, наближені до них, але не пов’язані з уже проявленими. Наприклад, людину, яка добилася вагомих успіхів у конкретній галузі, оточуючі вважають здатною на більше і в інших справах, а також приписують ряд позитивних якостей.
Ефект бумеранга – перенасичення інформаційного простору негативною/позитивною інформацією, яка в підсумку починає викликати в аудиторії зворотний ефект – роздратування надмірною кількістю «позитиву» або симпатію через співчуття у випадку постійної критики.
Забовтування. Використовується з метою зниження актуальності явища чи формування негативного ставлення до нього, створення так званого інформаційного шуму, коли за потоком другорядних повідомлень потрібно сховати якусь важливу подію чи головну проблему.
Анонімний авторитет – апелювання до авторитетної думки з метою викликати довіру до повідомлення. Наприклад, «учені на підставі багаторічних досліджень встановили...», «експерти вважають...» тощо.
Рекомендація – використання репутації чи ролі індивіда, який рекомендує (експерт, поважна публічна особа тощо); рекомендації, по суті, є цитуваннями в контексті чи поза ним, особливо на підтримку чи проти здійснюваної політики, дій, програм чи осіб.
Блискучий фантик – слова, які позитивно описують об’єкт, але нічого не говорять по суті. При цьому характеристики розпливчасті настільки, що можуть бути застосовані до будь-якого об’єкта, водночас спростувати їх і назвати помилковими не можна.
Нечітке припущення чи підміна факту думками. Ця техніка використовується в тому випадку, коли ідея, яку пропагандист хоче вкорінити, викликатиме менше довіри, якщо її задекларувати прямо. Концепція натомість багаторазово припускається або подається так, що вона випливає зі змісту.
Використання стереотипів. Техніка призначена спровокувати упередження в аудиторії навішуванням на об’єкт пропаганди ярликів, які зображають об’єкт пропаганди в такому світлі, що цільова аудиторія його боїться, ненавидить або гидиться чи вважає небажаним.
Багатократне повторення. Цей підхід для аргументації використовує невтомне повторення ідеї. Ідея, простий слоган, який повторюється достатню кількість разів, може сприйматися як правда.
Ствердження – надання ЗМІ переваги бездоказовим аргументам, замість об’єктивної дискусії, що обмежує плюралізм думок і просуває лише одну точку зору.
Постановка риторичних запитань. Представник ЗМІ ставить аудиторії просте запитання, водночас наділяючи його відповідним підтекстом.
Ефект первинності. При надходженні суперечливої інформації, перевірити яку неможливо, людина вірить тій, яка надійшла першою. Змінити ж уже сформований погляд дуже важко.
Відволікання уваги. За допомогою відеоряду відбувається розбавлення повідомлень непотрібною інформацією, яка відволікає увагу від важливої суспільної події.
Створення асоціацій – ув’язування певного об’єкта з негативними асоціаціями в очах громадськості.
Благі слова – слова в системі цінностей цільової аудиторії, які створюють позитивний образ, якщо застосовуються до особи чи речі. Мир, щастя, безпека, мудре керівництво, свобода, правда тощо – благі слова. Багатьма релігійність розглядається як благість, асоціація з нею надає великі переваги.
Вибіркова правда. Пропагандист говорить правду або таку вибірку з правди, яка необхідна для його цілей, і говорить її в такий спосіб, що слухач і не думає, що отримує пропаганду… Мистецтво пропаганди – це не брехати, а, скоріше, вибирати правду, яка тобі необхідна, та подавати її в суміші з іншою правдою, яку хоче почути аудиторія.
Блискучі узагальнення – емоційно наповнені слова, які додаються до продукту чи ідей, але не передбачають ніяких конкретних аргументів чи аналізу.
Дезінформування – створення або видалення інформації з публічних документів з метою створення неправильного документування події або дій особи чи організації, включаючи повну фальсифікацію фотографій, кінокартин, трансляцій та звукозаписів, подібно до друкованих документів.
Емоційний резонанс чи нагнітання негативного емоційного фону – спосіб створення в широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації. Емоційний резонанс дає змогу зняти психологічний захист, що на усвідомлюваному рівні створює людина, намагаючись відгородитися від пропагандистського чи рекламного «промивання мізків». Одне з основних правил пропаганди – у першу чергу потрібно звертатися не до розуму, а до почуттів людини.
Буденна розповідь – представлення інформації, яка може викликати небажаний ефект, у звичайному, «буденному» тоні, начебто нічого дивного й тим більше страшного не відбувається.
Однобічність висвітлення подій. У цьому випадку маніпулятивність методики, яка застосовується, спрямована на однобічність висвітлення подій, коли надається можливість висловитися лише одній стороні процесу, у результаті чого досягається помилковий (прихований, маніпулятивний) ефект при можливій інтерпретації, що подаються в матеріалі подій, фактично подібну інтерпретацію виключаючи.
Створення інформаційної хвилі. Пропагандистська акція спрямована на стимулювання активного коментування певної інформації значною кількістю ЗМК. Основна мета використання цього прийому полягає в створенні так званої вторинної інформаційної хвилі на рівні міжособистісного спілкування – для ініціювання відповідних обговорень, оцінювання, появи відповідних чуток, у тривалому циркулюванні потрібної інформації в інформаційному просторі. Усе це дає змогу багаторазово підсилити потужність інформаційно-психологічного впливу на цільові аудиторії.
Зсув акцентів – перенесення автором маніпуляції уваги аудиторії з небажаних для нього на потрібні йому аспекти, надання небажаній інформації другорядного значення.
Розмахування прапором – намагання виправдати дію на підставі того, що це патріотично або певним чином діє на користь країні, групі або ідеї, яку підтримує цільова аудиторія.
Бажаючим прочитати статтю повністю дивися тут.
