Меценатська діяльність Івана Мазепи – у фокусі зустрічі слухачів проєкту «Імена на мапі Херсона»

Бібліотекарі Гончарівки провели чергову зустріч у межах культурно-просвітницького проєкту «Імена на мапі Херсона», присвячену видатному українському гетьману Івану Мазепі, а саме його меценатській діяльності.

Під час заходу слухачі дізналися про багатогранну діяльність гетьмана, його вагомий внесок у розбудову церков, розвиток книговидання та театрального мистецтва. Було наголошено, що Іван Мазепа – не лише політик і державний діяч, а й щедрий покровитель української культури, освіти та духовності.

Зустріч розпочалася з прослуховування симфонічної поеми «Мазепа», S.100, створеної Ференцом Лістом у 1851–1854 роках. Музичний твір, що став шостим у циклі тринадцяти симфонічних поем композитора, передає драматичну історію гетьмана – шлях від приниження до слави.

Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліотеками й рідкісними рукописами.

Окрему увагу під час заходу приділили архітектурній спадщині доби Мазепи. Саме завдяки його меценатству в Україні постали десятки храмів і духовних осередків, серед яких:

• Церква Покрови Пресвятої Богородиці у селі Дігтярівка на Чернігівщині;
• Собор Живоначальної Трійці в Батурині – головний храм гетьманської столиці;
• Чернігівський колегіум, де навчалася молодь козацької старшини;
• Вознесенський собор у Переяславі – зразок «мазепинського бароко»;
• Преображенський собор Мгарського монастиря поблизу Лубен;
• Собор Воздвиження Чесного Хреста Господнього у Полтаві;
• Собор Святої Софії в Києві, який Мазепа перебудував у барокових формах, надавши йому величного вигляду.

Не лишило нікого байдужим Мазепинське Євангеліє-Апракос – унікальна пам'ятка українського бароко, український кириличний стародрук великого формату, поліграфічний шедевр, виготовлений на замовлення гетьмана Івана Мазепи в 1707 р. у друкарні Києво-Печерської лаври.

Також присутні ознайомилися з панегіриками лаврської друкарні, присвяченими гетьману Івану Мазепі. Це твори барокової епохи, у яких у символічній формі звеличували видатних діячів. На зламі XVII–XVIII століть Києво-Печерська лавра видала низку таких творів, серед яких – панегірики, присвячені саме Івану Мазепі.

1689 року в лаврській друкарні вийшла панегірична поема Симеона Яворського «Echo głosu wołającego na puszczy…» («Відлуння голосу волаючого в пустелі»), створена на честь благодійника монастиря – гетьмана Івана Мазепи. Видання, ілюстроване гравюрами Інокентія Щирського, вражало розкішним художнім оформленням і символічним змістом.

Цікавим фактом, який обговорювали під час зустрічі, стало те, що 1698 року лаврська друкарня випустила два панегіричні твори, присвячені шлюбу племінника Мазепи Івана Обидовського з Ганною Кочубеївною: «Hippomenes Sarmacki…» («Сарматський Гіппомен») Пилипа Орлика у латино-польському перекладі та «Виноград Христов» Стефана Яворського церковнослов’янською мовою.

Обидва твори стали видатними зразками українського барокового друку, поєднавши слово, гравюру й символіку доби.

Завершуючи захід, організатори наголосили: постать Івана Мазепи – це символ державотворення, духовної сили та культурного піднесення українського народу. Його діяльність – приклад служіння ідеалам нації, віри й краси, актуальних і сьогодні.