Презентація роману Ірини Ковальчук «Мої діти війни. Рік надії»

Із часу заснування проєкту «Вечори історії з Гончарівкою» відбувалося багато щемливих презентацій книг про окупацію та деокупацію Херсонщини. На зустрічі 23 квітня присутніх очікувало знайомство з романом Ірини Ковальчук «Мої діти війни. Рік надії» (Харків, 2024) – щоденником стійкості і протистояння жінки, матері, дружини, юристки, українки Ірини Ковальчук із Херсонщини про перший рік повномасштабної російсько-української війни, щира й болюча сповідь людини, яка пережила окупацію, вимушений виїзд та непростий шлях адаптації на новому місці.

Пані Ірина на момент повномасштабного вторгнення разом із сім’єю проживала в селищі Козацькому Бериславського району, яке було окуповано в перші шість годин війни. Через кілька днів з початку окупації вона почала вести щоденникові записи й викладати їх у мережу «Фейсбук». Спочатку це був особистий спротив, хотілося бути почутою. Пізніше звикла записувати події кожної доби, фіксувати якісь моменти... Назбиралося багато матеріалу на цілий роман, який охоплює період від перших днів окупації до звільнення правобережної Херсонщини.

Роман «Мої діти війни. Рік надії» – це власна історія, яка тісно пов’язана з тим, що відбувалося в державі.

Читач знайомиться з головною героїнею та її родиною, коли з 24 по 27 лютого вони опинилися затиснутими разом з дітьми у рідному селищі між ворогом та українськими військовими. Перші п’ять днів провели в підвалі. Люди гуртувалися та вірили, що все скоро закінчиться. Пані Ірина зачитувала уривки з роману, які нагадали всім учасникам зустрічі власні переживання.

Разом із героями присутні відправилися до Нової Каховки в пошуках прихистку, виходили на мітинги спротиву, протистояли танкам на демонстраціях.

Пізніше разом з автором і її родиною учасники заходу повернулися до Козацького, щоб витримати 60 днів окупації. Згодом пережили всі жахи евакуації через Давидів Брід, пошук нового дому та можливості почати життя заново. Пані Ірина зазначила, що на очі накочувалися сльози, коли родина вперше після окупації побачили воїна ЗСУ. Найвидатнішим же був день, коли правобережжя Херсонщини було звільнено від окупації.

Пані Ірина розповіла, що книга призначена не для продажу, а для того, щоб привернути увагу до жахіть війни, які пережили та продовжують відчувати мешканці Херсонщини. Перші сто примірників реалізуються за донати від 500 гривень на благодійний фонд «Таблеточки» для онкохворих дітей.

Пані Ірина подарувала нашій Гончарівці свою книгу, і згодом бажаючі херсонці зможуть її прочитати.

Книги про війну, написані очевидцями, – надійний спосіб зберегти пам’ять і передати її наступним поколінням.