На шляху до ренесансу державності та нові загрози: Україна і Литва від кінця ХХ століття до сучасності
На березневому «Вечорі історії з Гончарівкою» учасників зустрічі чекала фінальна лекція циклу «Тисяча років поряд: Литва та Україна крізь віки». Артем Петрик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету (Литва), висвітлив події визвольної боротьби України та Литви з другої половини ХХ століття до сучасності.
В Україні та Литві збройний опір національних партизанів тривав до початку 1950-х рр. Він зазнав поразки, але його учасники ставили перед собою ціль запалити факел свободи для наступних поколінь, стати для них прикладом. У цей час у Литві відбувається переслідування патріотів, терор, радянізація, русифікація та переписування історії. У 1960-х рр. починається знищення пам’яток доби литовської державності, місць релігійних поклонінь. Діячів культури та літератури змушують творити в дусі соцреалізму. Натомість письменники та композитори виражають свій спротив через різні форми творчості. Також литовці створюють підпільні організації на підприємствах, в наукових установах тощо.
У 1960-1970 рр. спостерігається велика хвиля повернення в Литву, на рідну землю, політичних в’язнів, священників.
Навіть після застосованого диктату проти литовського народу радянській владі не вдалося придушити рух за незалежність Литви. У 1970 р. за нез'ясованих обставин загинув литовський мовознавець Йонас Казлаускас.
У 1972 р. 19-річний литовський націоналіст Ромас Каланта у знак протесту здійснив політичний акт самоспалення та став символом литовського руху опору 70-х рр. Після цієї події починаються загальні протести, які показали, що величезна частина населення не підтримувала тодішній порядок.
До активної боротьби долучилися і релігійні структури. Представники духовенства друкували «Хроніки католицької церкви Литви», яка потайки поширювалася не лише в країні, а й за її межами. Віруючі гуртувалися та навчали дітей релігії, використовували народну і релігійну символіку. Понад 7 тисяч литовців звернулися до ООН та просили не обмежувати свободу католицької преси.
У 1989 р. була організована акція «Балтійський шлях», на якій литовці, латвійці та естонці висловили своє бажання вийти зі складу СРСР, збудували живий ланцюг завдовжки майже в 600 км.
У травні 1989 р. Верховна Рада Литовської РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет Литви, в якій зазначалася історичність литовської державності з XIII ст.
У березні 1990 р. було проголошено Акт відновлення незалежності Литовської держави. Литовська РСР фактично ліквідовувалася, відроджувалася Литовська Республіка, незалежна та демократична. Москва та її місцеві прибічники робили спроби зупинити державний ренесанс у Литві. Спершу проти Литви було введено економічну блокаду, а у січні 1991 р. радянські сили вдалися до силових операцій. Це ті самі знамениті і криваві «Січневі події».
У 1990 р. до Верховної Ради Української РСР увійшли патріотичні проукраїнські сили. Був взятий курс на самостійність республіки. Спершу було проголошено Декларацію про державний суверенітет України, за рік влітку 1991 р. – Верховна Рада прийняла Акт незалежності України. 1 грудня 1991 р. на всеукраїнському референдумі незалежність отримала більш ніж 90% підтримки.
В Україні пішли шляхом перетворення Української РСР у незалежну державу. У Литві припинили дію конституцій СРСР та Литовської РСР і відновили чинність Конституції Литовської Республіки 1938 р. Це була принципова різниця в процесі державотворення.
Литовці також відмовилися від творення своїх збройних сил на основі частин радянської армії та на її традиціях, оголосивши радянську армію окупаційною та вимагаючи її виводу за межі республіки. Натомість почалося формування власних литовських збройних сил.
Починаючи з 2014 р. Україна бореться за свою незалежність, свободу та майбуття всього європейського світу. Литва допомагає нам в цій боротьбі.
Щиро дякуємо пану Артему за змістовну інформацію та очікуємо на наступні зустрічі!
