Штрихи до портрета Олени Логвиненко

Штрихи до портрета Олени Логвиненко

20 березня 2024 року свій 70-річний ювілей відзначає Логвиненко Олена Михайлівна – українська літературознавиця, літературна критикиня, поетка, журналістка. Кандидат філологічних наук (1984), доцент, членкиня Національної спілки письменників України (1999), членкиня Національної спілки журналістів (2003).

Народилася пані Олена 20 березня 1954 року у місті Хмельницькому, в сім’ї відомого журналіста Михайла Логвиненка, який працював на відповідальній посаді у газеті «Радянське Поділля».  Через три роки після народження доньки Михайла Семеновича запросили на журналістську роботу в Київ. Знаний  журналіст, літературознавець, критик, він жив активним суспільним і літературно-мистецьким життям, своєю творчістю відтворював боротьбу і образ епохи ХХ сторіччя. Був учасником Другої світової вій­ни, мав бойові нагороди.

У 2003 році в Харківському видавництві «ІІІ тисячоліття» вийшла книга М. Логвиненка «До  останнього патрона…: Долі українських письменників ХХ сторіччя очима літературознавця, критика: спогади, нариси, штрихи до портретів», яка писалася протягом семи років. На жаль, він не побачив цієї підсумкової літературно-публіцистичної книжки. А з’явилася вона завдяки старанням його доньки, яка виконала заповіт батька: завершила її та впорядкувала. Книжка містить подробиці з життя письменників. Автор заглиблюється в сивину нашої історії, водночас враховуючи суспільно-політичну атмосферу, у якій творили видатні літератори України  П. Тичина, А. Малишко, П. Усенко, М. Бажан, М. Островський, О. Ільченко, Ю. Збанацький, О. Гончар,  О. Жолдак, Л. Новиченко, С. Шаховський, В. Дрозд, М. Карпенко, Ф. Маківчук. Сам же він для багатьох, а в першу чергу для своєї доньки, був взірцем обов’язковості і невтомного працелюбства. З-під пера літератора вийшло понад 800 відгуків на роботи письменників України, близького й далекого зарубіжжя.

Отже, після успішного закінчення школи (1971), дівчина з загостреним почуттям відповідальності, вступає на філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (нині КНУ ім. Т. Шевченка), який відкрив перед нею широкі освітні й творчі обрії. Студентка почала публікувати журналістські замітки, потім рецензії, статті, нариси, інтерв’ю, відвідувала літературну студію імені В. Чумака, виявляла активність у науковій роботі, писала вірші, але на той час не наважувалася пропонувати їх до друку. Лише в 2001 році вона видала ліричну збірку «Гілка небесного вогню», яку помітить критика.

Відчувши в собі любов до слова й особливе чуття рідної мови, після закінчення з відзнакою ВНЗ (1976), Олена влаштувалася на роботу у видавництво «Молодь», де працювала редактором.

На другий рік роботи їй вже доручали редагувати твори навіть відомих тоді письменників, зокрема роман «Ключ» Вадима Собка. Потім зі Спілки письменників України О. Логвиненко запропонували вступити в очну аспірантуру при Літературному інституті імені О. М. Горького в м. Москві, яку вона успішно закінчила (1983) й захистила дисертацію на тему «Тенденції розвитку сучасного українського роману: проблематика, характер, стиль» у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. На основі дисертаційної роботи написала літературознавчу книжку «Сучасний український роман» (Київ, 1979), на яку посилалися деякі наступні дисертанти. Оскільки аспірантура була цільовою, то після її закінчення, згідно з розподілом, Олену призначили на роботу в редакцію письменницької газети «Літературна Україна».

На початку вона працювала старшою кореспонденткою, потім завідувачкою відділу критики, заступницею головного редактора, в. о. головного редактора. Хоча О. Логвиненко й мала певний самостійний журналістський досвід, працювати в такій поважній газеті було нелегко. Проте журналістський вир так захопив її, що наукову роботу довелося відкласти на потім. Усім, хто передплачував або хоча би час від часу читав цю газету, напевно запам’яталося це ім’я. Адже пропрацювала Олена Логвиненко в «Літературній Україні» чверть століття (1983-2010), друкуючи і репортажі, і нариси, і літературно-критичні статті, і інтерв’ю, і «круглі столи» з певної гострої тематики, які мали особливий успіх у читача.

Наприклад, вона підготувала огляд республіканської конференції письменників і критиків «Рік 1986-й. Підсумки. Проблеми. Перспективи», що проходила в Будинку літераторів 25-26 березня. У статті «Як вижити? Радяться київські письменники» вона розповіла про пленум правління Київської організації СПУ під головуванням І. Драча (1992). Описала авторський вечір І. Драча у статті «Своє серце поклав у слово» (1995). Організувала й записала розмову М. Слабошпицького, М. Наєнка, Р. Гром’яка, М. Сулими «Про що мовчить сучасний український роман?: можливості найуніверсальнішого жанру в наші дні» (1997). Розповіла про роман В. Дрозда «Злий дух. Із житієм» у статті «Настала черга сатани, якого спровадив до пекла письменник Володимир Дрозд» (2000). Написала критичну статтю «Розмова тіней, або Куди веде читача клубок хитросплетінь сьогочасної української прози» (2000). Присвятила статтю творчості Ю. Яновського « Народжений у степах, натхнений морем» (2002). Розповіла про підручник М. Тимошика «Історія видавничої справи» в статті«Ляпас від Алківіада, або Промінь світла в сутінках історії» (2007) та поетичну трилогію М. Каменюка «М(иттєвості) К(аменюка) (2010). Познайомила читачів із талановитим прозаїком Є. Концевичем – «Голубиний батько» й України син» (2010). У статті «Серце летіло першим ...» дала рецензію на книгу Т. Зарівної «З попелу і металу» (2012) та ін. І, до речі, 2003-го у видавничому центрі «Просвіта», випустила книжку «Дзвін тиші» (Українська література наприкінці ІІ тисячоліття в діалогах із письменниками), у якій подано розмову з відомими поетами, прозаїками, критиками, чия творчість визначає основні тенденції розвитку українського літературного процесу років Незалежності. Крім збагачення новими фактичними подробицями з творчих біографій знаних літераторів, читач має змогу поринути у глибінь їхнього мисленого та психоемоційного світу, наблизившись до секретів поетичного творення. У її рецензіях, статтях та оглядах відчувається як аналітичний підхід, так і прагнення до небанального, метафоричного мислення. Вона демонструє майстер-клас із мовностилістичного слововживання. До книжки увійшов діалог з Володимиром Дроздом «ЯКБИ у нас існував книжковий ринок, до мене стояли б черги видавців» (С. 110-121) та «ДО парткому Київської письменницької організації від Дрозда В. Г. : копія заяви про вихід із «лав КПРС» (С. 114) та багато ін.

З 2006 року Олена Логвиненко спробувала себе в ролі викладача Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка, де до 2010 року працювала за сумісництвом. Віддавала свої знання й чималий досвід студентам кафедри журналістики та мережевих видань. Викладала дисципліни «Редакторські професії», «Переклади і перевидання», «Загальна та спеціальна бібліографія», «Літературне та художньо-технічне редагування», «Газетно-журнальні видання», «Газетно-журнальне виробництво», «Теорія та методика журналістської творчості». Опублікувала низку статей із галузі соціальних комунікацій у фахових наукових виданнях «Освіта регіону», «Вісник Книжкової палати», «Культура України» та ін.

З 2010 по 2016 рр Олена Михайлівна – доцент Київського національного університету культури і мистецтв. Батько привчав її завжди працювати на результат. Вона не просто читає лекції, проводить семінари та  практичні заняття, здійснює кураторство, а підтримує творчо талановиту молодь, надає безоплатні індивідуальні консультації студентам, допомагає працевлаштуватися випускникам тощо.

Протягом 2016-2018 рр О. Логвиненко – заступниця головного редактора журналу «Київ». Продовжує друкувати в часописі свої розвідки та рецензії. До  95-річчя з дня народження Михайла Логвиненка присвячує статтю «Не охололо в архіві його слово» (2016). Розміщує рецензії: «Кримська мелодія на різних інструментах» на антологію «Крим, який ми любимо» (2016); «Ключ до вічності» (2017) на книгу оповідань Л. Таран «Остання жінка, останній чоловік»; «Над Україною – Тарасова рука» (2018) на монографію Л. Тарнашинської «Шевченко – поет сучасний: прочитання крізь призму шістдесятництва» та багато інших матеріалів.

Багаторічна праця літературознавці, критикині, журналістки, педагога не залишилась без уваги. Серед нагород і відзнак, якими удостоєна Олена Михайлівна Логвиненко – Орден княгині Ольги ІІІ ст. (2007); Почесна Грамота Кабінету міністрів України (2002). Звання: Заслужений працівник культури України (1997); Медаль «Почесна відзнака» НСПУ (2014).

Вона лауреатка премії імені Дмитра Нитченка за популяризацію  українського слова. Це відзнака Ліги українських меценатів та родини Дмитра Нитченка (Австралія) та премії імені Олександра Білецького  за критичні, літературознавчі та мистецтвознавчі праці. Відзнака НСПУ.

Літературознавчі розвідки, рецензії:

1. Логвиненко О. В Ірані заборонили роман Габріеля Гарсія Маркеса («Спогади про моїх сумнівних повій») / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2008. – № 4, 31 січня. – С. 8.
2. Володимир Дрозд: «Якби у нас існував книжковий ринок, до мене б стояли черги видавців» : [інтерв’ю брала О. Логвиненко] // Віче. – 1996. – № 11. – С. 145-154.
3. Логвиненко О. «Голубиний батько» й України син : [про талановитого прозаїка Є. Концевича] / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2010. – № 21 (10 черв.). – С. 2.
4. Логвиненко О. Дама у сідлі, або жіночий феномен в українській прозі на зламі століть : [українська «жіноча» проза (С. Майданська, Г. Тарасюк, Л. Пономаренко, М. Матіос, Є. Кононенко)] / О. Логвиненко // Київ. – 2006. – № 2. – С. 178-182.
5. ДО парткому Київської письменницької організації від Дрозда В. Г. : [копія заяви про вихід із «лав КПРС»] // Логвиненко О. Дзвін тиші / О. Логвиненко. – Київ, 2003. – С. 114.
6. Логвиненко О. Духовна криза нації небезпечніша за економічну : [про пленум СПУ в Києві] / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1998. – 4 черв. – С. 2.
7. Логвиненко О. Еротичний флер у літературі і межа естетичності / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2002. – 11 лип.
8. Логвиненко О. Жанрово-стильові особливості репортажів Бориса Антоненка-Давидовича  / О. Логвиненко // Культура України. – 2013. – Вип. 40. – С. 224-231.
9. Логвиненко О. Жив, творив, боровся до останнього патрона... : до 100-річчя з дня народження Михайла Логвиненка / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2021. – № 19 (11 верес.). – С. 10-11.
10. Логвиненко О. Задля ідеї : [Доповідь на Міжнародній конференції українознавців] : [урив.] // Літературна Україна. – 1992. – 29 жовт. – С. 1, 2.
11. Логвиненко О. «Зупинилось небо у вікні» молодої української поезії / О. Логвиненко // Слово і час. – 2002. – № 4. – С. 53-57.
12. Логвиненко О. Кайдани на слово : [Критичний огляд книжки спогадів О. Шугая «Усе живе - тепле...» (К., 2006), яка присвячена творчості Г. Тютюнника] / О. Логвиненко // Київ. – 2007. – №11. – С. 171-172.
13. Логвиненко О. Ключ до вічності / О. Логвиненко // Київ. – 2017. – № 3/4. – С. 175-178. – Рец. на кн.:  Таран Л. Остання жінка, останній чоловік : оповід. / Л. Таран. – Львів, 2016. – 272 с.
14. Логвиненко О. Кримська мелодія на різних інструментах / О. Логвиненко // Київ. – 2016. – № 11/12. - С. 171-175. – Рец. кн. : Крим, який ми любимо : антол. / ідея проекту, впоряд., передм. Л. Б. Тарнашинської. – Київ, 2016. – 600 с.
15. Логвиненко О. Ляпас від Алківіада, або Промінь світла в сутінках історії : [про підруч. М. Тимошика «Історія видавничої справи»] / О. Логвиненко // Літературна Україна. — 2007. — 6 груд.
16. Логвиненко О. «Маю за душею щось...» – відчув Володимир Дрозд, як став автором першої книжки / О. Логвиненко // Українська культура. – 1999. – № 10. – С. 10–11 : фотогр.: В. Дрозд та М. Няхай (Словаччина) з юними читачами.
17. Логвиненко О. Ми не письменники - ми біль / О. Логвиненко, Г. Тарасюк // Вітчизна. – 2008. – № 1/2. – С. 146- 149.
18. Логвиненко О. М(иттєвості) К(аменюка) : [про поетич. трилогію М. Каменюка] / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2010. – 3 черв. – С. 4.
19. Логвиненко О. Мої роки, моє багатство... / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2020. – № 47/48 (12 груд.). – С. 11.
20. Логвиненко О. «Над Україною - Тарасова рука» / О. Логвиненко // Київ. – 2018. – № 3/4. – С. 171-174. – Рец. на моногр. : Тарнашинська Л. Шевченко - поет сучасний: прочитання крізь призму шістдесятництва / Л. Тарнашинська. – Київ, 2017. – 270 с.
21. Логвиненко О. Народжений у степах, натхнений морем : сторінка Ю. Яновського / Логвиненко О. // Літературна Україна. – 2002. – 10 жовт. – С. 9.
22. Логвиненко О. Настала черга сатани, якого спровадив до пекла письменник Володимир Дрозд / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2000. – 10 лют. – С. 6.
23. Логвиненко О. Не охололо в архіві його слово : минуло 95 років з дня народження Михайла Логвиненка / О. Логвиненко // Київ. – 2016. – № 9/10. – С. 162-167.
24. Логвиненко О. Письменник як об'єкт інтерв'ю журналіста: психологічний аспект / О. Логвиненко // Вісник Книжкової палати. – 2013. – № 4. – С. 11-14.
25. Логвиненко О. Поезія хліба і хліб поезії : по сторінках журн. «Україна» / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1976. – 16 листоп. – С. 2.
26. Логвиненко О. Правда мінус правдоподібність : [огляд республік. конф. письм. і критиків «Рік 1986-й. Підсумки. Проблеми. Перспективи», що проходила в Будинку літераторів 25-26 берез.] / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1987. – 16 квіт. – С. 3.
27. ПРО що мовчить сучасний український роман? : можливості найуніверсальнішого жанру в наші дні : круглий стіл «ЛУ» / М. Слабошпицький, М. Наєнко, Р. Гром’як, М.а Сулима ; розмову орг. й зап. О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1997. – 20 берез. – С. 3.
28. Логвиненко О. Розмова тіней або куди веде читача клубок хитросплетінь сьогочасної української прози / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2000. – 24 лют.
29. Логвиненко О. Своє серце поклав у слово : [про авт. вечір І. Драча] / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1995. – 23 берез. – С. 4.
30. Логвиненко О. «Серце летіло першим ...» / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2012. – N 35 (13 верес.). – С. 1, 13. – Рец. на кн. : Зарівна Т. З попелу і металу / Т. Зарівна. – Тернопіль, 2011.
31. Логвиненко О. Сучасний український роман / О. Логвиненко. – Київ, 1989. – 173 с.
32. Логвиненко О. Хронотоп та образний світ авторської казки в українській літературі епохи постмодернізму / О. Логвиненко // Українська мова і література в школах України. – 2015. – № 4. – С. 63. Рец. на кн. : Гарачковська О. Дивосвіт української літературної казки другої половини XX століття / О. Гарачковська. – Київ, 2014. – 197 с.
33. Логвиненко О. Художня проза на грані миті й вічності / О. Логвиненко // Критика. – 1996. – № 10. – С.124-128.
34. Логвиненко О. Цей шалений, шалений, шалений світ – у «Світовиді» / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1996. – 13 черв. – С. 3, 7.
35. Логвиненко О. Що таке український бестселер? / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2002. – 18 квіт.
36. Логвиненко О. Як вижити? : радяться київ. письм. / О. Логвиненко // Літературна Україна. – 1992. – 5 берез. – С. 2.
37. Логвиненко О. «ЯКБИ у нас існував книжковий ринок, до мене стояли б черги видавців» : діалог з Володимиром  / О. Логвиненко // Логвиненко О. Дзвін тиші : укр. л-ра наприкінці ІІ тисячоліття в діалогах із письм. / О. Логвиненко. – Київ, 2003. – С. 110-121.

***

1. Юрій Барабаш (ліворуч) у товаристві Івана Дзюби та Івана Драча / фотограф О. Логвиненко // Літературна Україна. – 2006. – 7 груд.

Матеріали про життя та творчість

1. Тимошик М. Гілка небесного вогню : Олені Логвиненко – 60 / М. Тимошик // Українська літературна газета. – 2014. – 25 квіт. – С. 7.

***

1. Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році: знаменні дати, славні ювілеї : календар [Логвиненко О.М.] / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. - К. : Видавничий центр КНУКіМ, 2014. – С.99-101. https://lib.knukim.edu.ua/wp-content/uploads/calendar-2014.pdf
2. Логвиненко Олена Михайлівна / В. А. Бурбела // Енциклопедія Сучасної України https://esu.com.ua/article-56108.
3. Логвиненко Олена Михайлівна : матеріал з Вікіпедії  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

Матеріал підготувала: О. Михайленко