Осип Зінкевич – український літературознавець, видавець, редактор, громадський діяч, засновник видавництва «Смолоскип»

Осип Зінкевич – український літературознавець, видавець, редактор, громадський діяч, засновник видавництва «Смолоскип»

Таких, як Осип Зінкевич, на жаль, дуже мало в українській культурі,
бо це постать надзвичайно вагома, надзвичайно дієва,
альтруїстична і системна – все життя він присвятив українській справі.
Олесь Доній

Осип Степанович Зінкевич – український літературознавець, видавець. Голова правління українського незалежного видавництва «Смолоскип», член Вашингтонського комітету Гельсінкських гарантій для України. Був членом Національної спілки письменників України (1994), членом редколегії газети «Літературна Україна», організатор і перший голова Музею-архіву українського самвидаву в Україні (1998), упорядник «Енциклопедії дисидентського руху» (2010). Кавалер орденів «За заслуги» ІІІ ступеня (1997) та князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010).

Народився 4 січня 1925 року в с. Микулинці сучасного Снятинського району Івано-Франківської області в родині Січового стрільця.

У 1944 році батька розстріляли нацисти, а родина змушена була емігрувати за кордон. Члени сім'ї загубили один одного через воєнні події. Осип Зінкевич дістався Німеччини, де певний час прожив у таборі для переміщених осіб. У 1948 році нелегально перейшов кордон до Франції. Аби легалізуватися, відпрацював за контрактом рік на вугільній шахті в Північній Франції. У 1950-х роках Осип Зінкевич закінчив Паризький інститут індустріальної хімії.

Ще студентом Осип Степанович Зінкевич із однодумцями заснував сторінку «Смолоскип» при тижневику «Українське слово», який виходив у Парижі. На її шпальтах розповідалося про те, що відбувається на українських землях. Брав активну участь у діяльності студентських організацій: Українська студентська громада, «Зарево», Центральний союз українського студентства.

У 1956 році Осип Зінкевич із дружиною та дітьми виїхав до США, де возз’єднався з матір'ю та сестрою. Працював у лабораторії при лікарні Університету Джона Гопкінса в м. Балтиморі та на інших роботах, пов'язаних із хімічною промисловістю.

Переїхавши до США, Осип Зінкевич продовжував видавати журнал «Смолоскип», який з 1960 р. став самостійним, а з 1978 р. виходив також і англійською, змінивши журнальний формат на газетний, досить великим накладом – 15 тисяч примірників.

Видавництво «Смолоскип», яке найбільшу увагу надавало людським і національним правам в Україні, було зареєстроване в США й Канаді як неприбуткове, звільнене в цих країнах від усіх оподаткувань.

У цей час на Захід почала проникати література українського самвидаву. «Смолоскип» публікував її українською і англійською мовами у своєму часописі, видавав книжками і нелегально відправляв ті публікації в Україну.

Тривалий час Зінкевич був єдиним з українців-еміґрантів членом Міжнародної асоціації спортивної преси з осідком у Мілані (Італія), мав акредитацію на міжнародні спортивні ігри – на Олімпійські (Мехіко-68, Мюнхен-72, Монреаль-77), на універсіади в Канаді, Японії, на міжнародні спортивні чемпіонати в Німеччині, Греції, Фінляндії.

Зустрічався зі спортсменами і журналістами, які привозили самвидавні матеріали з України і везли їх в Україну. Це робили також українські моряки радянських кораблів, які часто припливали до Копенгаґену в Данії. Книжки в Україну передавали через туристів. Не гребували скористатися послугами українських комуністів Канади, щоправда, без їхнього відома: через своїх людей підкладали самвидавні матеріали в багаж Петра Кравчука, голови ЦК Комуністичної партії Канади, бо його не обшукували. П. Кравчук, довідавшись про це вже в час Незалежності, обурювався з цього приводу.

Так група молодих людей долала «залізну завісу». У кожному випадку це був ризик. «Я вважаю, що всі наші способи були чесними, і, хоч би хто що казав, ми доклали своїх зусиль, щоб Україна стала незалежною», – Осип Зінкевич.

Найзначнішими виданнями «Смолоскипа», над якими працював О. Зінкевич, були п’ятитомник творів Миколи Хвильового (один примірник привіз із Канади в Україну Іван Драч), збірник Леся Курбаса, книжки Михайла Осадчого, Ігоря Калинця, Миколи Холодного, Олеся Бердника, Данила Шумука, Луки Карого, «Українські вісники» В’ячеслава Чорновола, а особливо ж – видання матеріалів Української Гельсінкської Групи.

Видавництво «Смолоскип» опублікувало впорядковані Зінкевичем збірники документів і матеріалів Української громадської групи сприяння виконанню гельсінських угод (УГГ): «Український правозахисний рух. Документи й матеріали Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінкських Угод» (1978); «Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод» (1981); «Українська Гельсінська Група. 1978-1982. Документи і матеріали» (1983), а також разом з Лесею Вербою (Дарія Стець) і Богданом Ясенем (Юрій Саєвич) – збірку документів УГГ англійською мовою «The Human Rights Movement in Ukraine: Documents of the Ukrainian Helsinki Group, 1976-1980».

У 1990 році О. Зінкевич відвідав Україну, а 1991-го оселився з дружиною Надією в Києві, зберігаючи американське громадянство. 1992 року переніс видавництво «Смолоскип» до Києва.

У 1998 році Зінкевич створив при видавництві Музей-архів українського самвидаву в Україні. Благодійний фонд «Смолоскип» підтримує молодих літераторів і організовує щорічні семінари в місті Ірпені під Києвом.

Тут, в Україні, Осип Зінкевич став видавцем репресованих і забутих творів письменників 20-х і 60-х років, але, найважливіше, – ініціатором масштабного літературного конкурсу для молоді, який відкрив національному письменству три покоління сучасних активних авторів: Сергія Жадана, Тараса Прохаська та Мар’яни Савки, Олега Коцарева, Ірини Шувалової та Дарини Гладун.

Усіх лауреатів конкурсу, які продовжують активно писати, сьогодні є близько сотні. Його енергія та оптимізм запалювали всіх і продовжуватимуть надихати надалі. Завжди усміхнений і бадьорий («їжте два яблука на день і ваше життя буде довгим»), Осип Зінкевич був добрячим прагматиком, що зумів налагодити в США та Канаді дієву мережу фандрейзингу для видавничих та інших ініціатив «Смолоскипа» в Україні, видати кілька сотень книжок загальним накладом близько мільйона примірників і запустити в дію видавничий, архівно-дослідницький та молодіжний центр у Києві на Подолі.

О. Зінкевич – автор книг: «З генерації новаторів: Світличний і Дзюба: У джерел модерної української критики» (1967), «Українські олімпійські чемпіони» (1968, 1984); упорядник книг: «Микола Холодний. Про душу в пісні та про пісню в душі» (1981), «Тихий Олексій. Роздуми: збірка статей, документів, спогадів» (1982), «Лесь Курбас. У театральній діяльності, в оцінках сучасників – документи» (1989), «Мартирологія українських церков» (в 4 т.), «Василь Стус: В житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників» (1987), «Україна: Путівник» (1993, 1995), «Тисячоліття християнства в Україні: Урочистості 1988 року» (1992, гол. ред.), тощо.

Зокрема, цікавим є діаспорне видання «З генерації новаторів: Світличний і Дзюба. У джерел модерної української критики». «Автор на численних фактах розкрив духовну глибину Світличного й Дзюби і вказав на ті вартості, за які вони борються. З цієї книжки і наведених в ній матеріалів кожний читач наочно зможе переконатися, що молодих критиків переслідували не за що інше, як за те, що вони хотіли вирвати українську літературу з провінційного стану й вивести її на широкі шляхи кращих зразків світової літератури» (Смолоскип). Перша книжка видавництва.

Осип Зінкевич – не просто директор-засновник видавництва «Смолоскип», це його символ і натхненник. Зацікавить читачів книжка його щоденникових записів «Щоденник. 1948-1949, 1967-1968, 1971-1976», з якої дізнаєтеся про діяльність українців в еміграції, сприяння дисидентському руху в радянській Україні, поширення самвидаву й історію створення видавництва «Смолоскип».

Книга «Крути» авторів Надії Зінкевич та Осипа Зінкевича присвячена надзвичайній події в українській історії – бій під Крутами.

Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне символічне значення – і саме його намагалися розкрити упорядники цієї книги. До збірки «Крути», виданої «Смолоскипом» до 100-річчя бою, увійшли найрізноманітніші матеріали. Це й історичні матеріали та статті, в яких розкривається хід та причини трагедії, і художні твори, але насамперед – публіцистика різних часів. Найцінніша частина книги – спогади нечисленних учасників бою, яким вдалося вижити. Багато матеріалів узято з важкодоступних діаспорних видань.

«Енциклопедичний довідник Рух опору в Україні: 1960-1990» присвячений подіям, які почали розгортатися в Україні на початку 1960-х рр. і завершилися здобуттям незалежності 1991 р. Видання охоплює проблематику національних і людських прав. У ньому окреслено феномен шістдесятництва, вітчизняного самвидаву, зародження дисидентського руху. Довідник містить не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні твори, неформальну пресу і правозахисні різномовні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв'язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут подано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв’язнів у західних країнах. Окрему увагу приділено репресіям радянської влади. Низка статей стосується діяльності української діаспори, а також тих різнонаціональних діячів, які виступали на захист представників українського правозахисного руху.

Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та видавництвом «Смолоскип», видав понад 500 книжок, опікувався пам'яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців.

Мав псевдоніми Петро Варнак, Богдан Арей, Петро Якуб’як.

Помер Осип Степанович Зінкевич 18 вересня 2017 року, на 93-му році життя. Похований у Балтиморі на греко-католицькому кладовищі Святого Михаїла.

Твори  О. Зінкевича:

1. Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників / Упоряд. О. Зінкевич, М. Француженко. – Балтимор-Торонто : Смолоскип, 1987. – 463 с.
2. Зінкевич О. Вона унікальна – УГГ / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2016. – № 43(10 листоп.). – С. 10.
3. Зінкевич О. Євген Коновалець і наша доба / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2011. – № 24(16 черв.). – С. 12.
4. Зінкевич О. З генерації новаторів: Світличний і Дзюба: у джерел модерної української критики [Електронний ресурс] / О. Зінкевич. – Електрон. дані. – Балтимор : Смолоскип, 1967. – 243 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/literaturoznavstvo/3963-zinkevich-o-z-generatsiyi-novatoriv-svitlichniy-i-dzyuba/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 16.11.2024. – Дата звернення: 15.12.2024;
5. Зінкевич О. Згадуючи Ольжича і Багряного / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2011. –  № 36(22 верес.). – С. 10–11.
6. Зінкевич О. Коли забувають історію: до питання про ОУН(м) і ОУН(б) в часи Другої світової війни / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2014. – № 18/19(1-8 трав.) – С. 17.
7. Зінкевич О. Ще про енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960-1990»: рецензія / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2011. – № 2 (13 січ.). – С. 12–13.
8. Зінкевич О. Щоденник. 1948-1949, 1967-1968, 1971-1976 / О. Зінкевич. – К.: Смолоскип, 2016. – 504 с.
9. Інформаційні бюлетені Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод: Випуски: 1978 – ч. 1, ч. 2; 1979 – березень, ч. 1; 1980 – ч. 1, ч. 2 / Упоряд. О. Зінкевич, післяслово Н. Строкатої. – Торонто-Балтимор : Смолоскип, 1981. – 199 с.
10. Крути: збірник у пам'ять героїв Крут: [до 90-річчя бою під Крутами ] / упоряд. Осип і Надія Зінкевичі. – К. : Смолоскип, 2008. – 422 с.
11. Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, – документи / заг. ред., передм. і прим. В. Ревуцького, упоряд. і техн. ред. О. Зінкевич, мистец. оформл. О. Тимошенка. – Балтимор : Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1989. – 1026 с. – Бібліогр.: с. 1011-1020.
12. Ліна Костенко. Поезії / Упоряд. Осип Зінкевич. – Балтимор : Смолоскип, 1968. – 357 с.
13. Мартирологія українських церков. Т. І: Українська Православна Церква: Документи, матеріяли, християнський самвидав України / Упоряд. О. Зінкевич, О. Воронин, слово митр. Мстислава, передм. А. Жуковського. – Торонто-Балтимор : Смолоскип, 1987. – 1208 с.
14. Мартирологія українських церков. Т. ІІ: Українська Католицька Церква / Упоряд. О. Зінкевич, свящ. Т. Лончина. – Торонто-Балтимор : Смолоскип, 1985. – 839 с.
15. Микола Хвильовий. Твори: У 5 т. / гол. ред., Г. Костюк, упоряд. О. Зінкевич. – Нью-Йорк-Балтимор-Торонто : Смолоскип. – Т. І. – 1977. – 438 с.; Т. ІІ. – 1978. – 410 с.; Т. ІІІ. – 1982. – 506 с.; Т. ІV. – 1983. – 664 с.; Т. V. – 1986. – 834 с.
16. Микола Холодний. Про душу в пісні та пісню в душі / Упоряд. О. Зінкевич. – Балтимор-Торонто : Смолоскип, 1981. – 139 с.
17. Націоналізм: антологія / Наук. т-во ім. В. Липинського; ред. О. Зінкевич. – К. : Смолоскип, 2000. – 868 c.
18. Нездоланний дух. Мистецтво і поезія українських жінок-політв’язнів в СРСР: Альбом. Двомовне українсько-англійське видання / Укр. текст Б. Арея (О. Зінкевича), перекл. Б. Ясеня (Ю. Саєвича), худ. оформл. Т. Горалевського. – Торонто-Балтимор : Смолоскип, 1977. – 136 с.
19. Олекса Тихий. Роздуми: Збірник статей, документів, роздумів / Упоряд. О. Зінкевич. – Балтимор-Торонто : Смолоскип, 1982. – 80 с.
20. Олесь Бердник. Свята Україна / Упоряд. Богдан Арей (Осип Зінкевич). – Торонто-Балтимор : Смолоскип, 1980. – 206 с.

Література про нього:

1. Астаф’єв А. «Шинель» Осипа Зінкевича. До 75-літнього ювілею // Літературна Україна. – 2001. – № 7 (4871). – 17 лют.
2. Мельник О. Голова МБФ «Смолоскип» Осип Зінкевич: «В Україні є, над чим і для кого працювати» // Українська газета. – 2003. – № 43 (279). – 20-26 листоп.

Підготувала Т. Федько