Оцінювання ресурсів Інтернету

Оцінювання ресурсів Інтернету

Кожного року кількість користувачів Інтернету в Україні збільшується. Вчителі та учні, викладачі та студенти використовують у навчальному процесі Інтернет як потужне джерело інформаційних, методичних ресурсів для отримання нових даних, які ще не встигли потрапити в підручники. Вони шукають у демократичній всесвітній мережі інформацію, яка має бути точною, достовірною, перевіреною.
Іноді нам потрібна і контраверсійна або ще не доведена наукою інформація. Для того, щоб Інтернет міг якомога краще задовольняти наші запити, усі користувачі мають вміти шукати потрібну інформацію, а знайшовши, обробляти і оцінювати знайдене. В цьому велика перевага такого ресурсу, але в ньому криються і великі перестороги щодо необмеженого використання: практично кожен може зчитувати інформацію, але практично кожен може і вмістити туди все, що завгодно.
Необхідність оцінювати ресурси Інтернету полягає ще й у тому, що кожна людина має можливість створювати власні веб-сторінки і розміщувати їх в Інтернеті. Знання основних критеріїв оцінювання сторінок Інтернету може допомогти створювати в міжнародній мережі такі ресурси, які будуть цікаві та корисні іншим, яким будуть довіряти і використовувати їх у своїй діяльності інші користувачі. Для того, щоб сторінка була серед тих, які обирають і, щоб можна було знайти собі в Інтернеті цікавих і достойних партнерів для спілкування і співпраці, треба розібратися: що то є насправді «хороша» і «погана» сторінка, сторінка, якій можна довіряти, а на яку не варто звертати увагу.

1. Головні параметри для оцінювання веб-сторінок

Немає абсолютно надійної методики визначення надійності джерела.
За певною сукупністю факторів (ознак) користувачі самі мають визначити доцільність використання того чи іншого сайту. Ця сукупність ознак буде різною залежно від цілей – як дана інформація буде використана. Так, наприклад, такий набір критеріїв буде різним для відбору матеріалів для наукового навчального дослідження та для науково-популярного вечора (див таблицю 1).

Таблиця 1. Критерії оцінювання Інтернет-ресурсів

Таким чином, користувачі мають пересвідчитись у тому, що:
• вони можуть переглядати на своїх комп'ютерах веб-сторінки, включаючи тексти, зображення та інші мультимедійні об'єкти;
• сторінка добре структурована та всі гіперпосилання мають працювати;
• інформація супроводжується іменами авторів, електронною адресою чи іншими контактами автора;
• зміст правдивий, його можна перевірити за допомогою інших джерел інформації;
• зміст доповнює вже набуті знання у новий спосіб.
Більшість авторів першим критерієм вважають надійність джерела або автора веб-документу. Чим надійніше автор статті чи авторитетніша назва організації, тим більше довіри до нього в Інтернеті, тим цінніша веб-сторінка.
Додатковою ознакою надійності джерела є забезпечення на сторінці так званого «зворотного зв'язку» з автором, тобто наявність електронної адреси чи організація форуму (відстроченого спілкування) чи, навіть, чату з автором (авторами) веб-документу.
Сприяє довірі до сайту і наведення інформації про рівень кваліфікації автора, його заслуги з теми статті, все, що вказує, що він може бути експертом в цьому пи¬танні. Наприклад, професор історії не має достатньої кваліфікації писати статті про ракові захворювання.
Наступним важливим питанням при оцінюванні сайтів  є розуміння причин, через які автор сайту публікує свою інформацію. Дуже важливо визначати головне призначення сайтів, цілі їх створення і розміщення в Інтернеті. Для цього можна задати собі питання типу: Що цей сайт намагається повідомити? Чому він був створений? Чи був цей сайт створений з метою продавати якісь вироби? чи пропагувати ідеї? Чи був цей сайт створений для розваги? Наприклад, якщо автор наводить на сайті факти про хороший відпочинок на узбережжі Чорного моря, він не має розповідати про все, що стосується Чорного моря. Такий сайт навряд чи буде корисним учню чи студенту, який вивчає екологічні проблеми Чорного моря.
Наступним корисним прийомом буде визначення веб-адреси сайту, так званої URL-адреси для визначення надійності сайту. Для цього необхідно знати значення комбінації літер в кінці доменного імені, наприклад:
- .gov – вказує на те, що це сайт державної установи (н-д: http://rada.gov.ua – сайт Верховної Ради України; http://www.kmu.gov.ua/control – сайт Кабінету міністрів України);
- .edy – це ознака освітніх установ, університетів (н-д: http://www.luguniv.edu.ua, http://knukim.edu.ua – сайти вузів);
- .соm – використовується для комерційних організацій, які створені для отримання прибутку (н-д: https://www.facebook.com; http://www.newsru.com);
- .оrg – в основному ознака неприбуткових організацій (н-д: http://jurportal.org – український юридичний портал).
Такі доменні імена можуть бути легко ідентифіковані користувачами і слугувати для визначення ними цілей створення сайтів та розміщення на ньому тої чи іншої інформації.
Наступним важливим індикатором достовірності та надійності сайту може бути встановлення дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту. Якщо автори сайту піклуються про висвітлення поточних подій, слідкують за тим, що відбувається в світі, в науці, вони будуть його періодично оновлювати. Це забезпечить достовірність, актуальність, новизну розміщеної на сайті інформації. Це особливо важливо для сайтів, які пов'язані з щоденними подіями та з наукою.
Цікавою і суттєвою ознакою наукових та науково-популярних статей сайтів є відсутність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру. Такі слова не притаманні мові науковців, їх висновкам, навіть в популярних статтях.
Також треба звертати увагу на загальний вигляд сайту: визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки на сайті, помилки в інформації, які легко помітити. Сайти, які створюються вченими і освіченими людьми, практично не містять таких помилок (див. додаток А).

Додаток А

Форма для оцінювання ресурсів Інтернету
1. URL-адреса веб-сайта
2. Назва веб-сайта
3. Основне призначення
4. Яка мета створення цього веб-сайта? Для кого він був створений?
5. Яка організація чи особа створила цей сайт
6. Що подано на сайті – об'єктивні факти чи особиста думка автора?
7. З яких джерел автор отримує інформацію для свого сайту?
8. Посилання на які інші джерела інформації існують на сайті?
9. Які інші організації пов'язані з цим сайтом? Використовуючи пошукову машину Google, ввести link:адресу веб-сайта (наприклад:link:www.mon.gov.ua)
10. Чи має право автор подавати інформацію від свого імені?
11. Чи забезпечена організація зворотнього зв'язку з веб-сайтом і можливість спілкування з автором статті чи адміністратором сайта?
12. Коли сайт був створений і як часто він поновлюється?
13. Чи можна цей сайт вважати корисним для проекту?
14. Чи можна перевірити інформацію, яка подана на сайті, за допомогою інших джерел (книг, журналів, тощо)?
15. Переглянути всі свої попередні відповіді. Чи варто цей сайт використовувати у своєму проекті?
Переглянувши всі дані, отримані в ході оцінювання цього сайту, поясніть чому цей сайт підходить (чи не підходить) Вам для використання. Зазначте всі технічні та візуальні аспекти веб-сторінки, зміст, авторство. Скільки сайтів варто проаналізувати за такими формами? Чим більше, тим краще! Адже стійкі навички приходять, коли в них вправляєшся!
Нижче наведені найчастіше уживані в Інтернет-статтях техніки пропаганди.
• Найпоширенішим засобом є «прихована реклама», чи реклама, яка «маскується» під наукові або інформаційні статті
• «Перенесення» ‒ використання імен, фраз чи символів, які можуть зробити очікуваний вплив. Наприклад: використання фотографії кінозірки чи відомого діяча на першій сторінці сайту, щоб люди виходили на сторінку при здійсненні пошуку; включення до «ключо¬вих слів» на веб-сторінці таких імен чи назв, щоб пошукова машина звернулася саме до цих сторінок.
• «Приховування» ‒ презентація виключно такої інформації, яка дає перелік позитивних якостей, рис, ознак певного винаходу, товару, способу без надання переліку негативних.
• «Причіпний вагон» ‒ використання інформації, яка впливає на поведінку, що використовує відомості про використання людьми пев¬ної групи чогось, що «відрізняє» їх від «інших», наприклад, часто на молодіжних сторінках Інтернету, стверджується, що більшість молоді вживає легкі алкогольні напої. «Приєднуйся до нас!», ‒ заклика¬ють такі сайти, або запитують: «А ти вже спробував? Купив?».
• «Псевдонауковість» – надання деяким рекламним статтям вигляду наукових, де вказуються неіснуючі установи, несправжні імена вчених. В Інтернеті, наприклад, дуже багато статей, які розповідають про певні ліки, товари, які на перший погляд не несуть рекламного характеру, а виглядають як наукові статті.
• «Свідчення» ‒ рекомендації чи підтримка, які надаються відомими чи впливовими людьми. Наприклад: відомий футболіст рекламує в Інтернеті пиво.
• «Малюнки-антисвідки» ‒ дуже часто ознаками прихованої пропаганди є невідповідність ілюстрацій змісту статті, підбір фотографій, які зроблені зовсім не під час описуваних подій чи явищ. Часто в Інтернеті наводяться відредаговані нечесними авторами чужі, «підтасовані» фотознімки, в яких змінені/замінені деталі.
Варто познайомити учнів з лексичними прийомами прихованої пропаганди.
а) Використання в статтях слів з негативним забарвленням, таких як: невдалий, нерозумний, нерозсудливий, нерозбірливі, незрозумілі, неясно, непросто, ненадійно, важко тощо (зде¬більшого про конкурентів).
б) Використання слів з явним позитивним забарвленням, таких як: привабливий, гарний, розсудливий, корисний, сучасний, смачний, хороший, розумний, надійний, простий для вживан¬ня, легко засвоюється, просто використовувати, легко помітити, здоровий тощо.
в) Вживання узагальнень, генералізацій, категоричних суджень: всі, ніхто, більшість, меншість, завжди, ніколи тощо.
г) Використання в таких статтях «псевдонаукової» лексики, тобто слів, яких немає серед наукових термінів, застарілих наукових термінів.
д) Застосування навмисно переобтяженої науковими термінами мови.
Часто подібних «науковців» та «експертів» можна викрити простим підрахунком таких слів.
У зв’язку з поширення інтернет-інформації та недостатньою компетенцією її користувачів, останні часто помилково вважають, що сучасною, цінною і вірною є саме інформація, вміщена на сторінках Інтернету. Зазвичай вони занадто довіряють Інтернету, у них не виникає навіть сумніву щодо достовірності інформації і чесності авторів. Проте варто знати і застосовувати критерії використання Інтернет-ресурсів при їх використанні з тією чи іншою метою.