Поетичні афоризми з творів Івана Крилова в українських перекладах

Аніж кумась лічить трудитись,
Так краще вже на себе подивитись
Джерелом постання вислову є байка "Дзеркало і Мавпа" (1816 р.). За сюжетом твору, Мавпа побачила в дзеркалі своє відображення й у розмові з Ведмедем почала глузувати з потворності побаченого, знаходячи в ньому найгірші й найнепривабніші риси зовнішності та поведінки своїх подруг і не розуміючи того, що це саме своє віддзеркалення вона бачить. Натомість Ведмідь спробував пояснити недоумкуватій Мавпі справжню ситуацію:
«Аніж кумась лічить трудитись,
Так краще вже на себе, кумо, подивитись» –
Мишко їй відказав.
Та цю пораду він даремно тільки дав.
(Переклад Євгена Кротевича)
Вислів має значення: замість шукати недоліків та вад у когось іншого, слід насамперед критично й об'єктивно поставитися до самого себе.

А скринька просто відчинялась (відкривалась, відмикалась)
Вислів походить із байки "Скринька" (1808 р.), де розповідається про те, як один майстер, "механіки мудрець", довго намагався відімкнути скриньку, помилково вважаючи, що спосіб її відкриття має якийсь секрет:
От він до скриньки прикипів:
Вертить її з усіх боків
І голову собі морочить;
То гвинтик торгає, то скобу, як заскочить.
Насправді ж ніяких секретів у відмиканні не було:
Потів, потів; та врешті вкрай стомивсь,
Од скриньки відступивсь, –
Не зміг відкрить її, бо справа не ладналась:
А скринька просто відкривалась.
(Переклад Тереня Масенка)
Вислів уживається, коли якась справа, якесь питання, що здаються надзвичайно складними і заплутаними, загадковими і незрозумілими, насправді виявляються дуже простими, легко виконуваними і пояснюваними, тож не потребують особливого мудрування.

А хура й досі там. А віз і досі там
Цей крилатий вислів походить із популярної байки Івана Крилова "Лебідь, Щука і Рак" (1814 р.). У творі розповідається про те, як Лебідь, Рак і Щука вирішили разом везти завантажену хуру, але Лебідь тягнув її в небо, Щука – в річку, а Рак – задкував, докладаючи всі при цьому великих зусиль. Саме через це хура так і залишилася на тому самому місці, з якого її намагалися зрушити. Закінчується твір словами:
Хто винен з них, хто ні – судить не нам,
Та тільки хура й досі там.
(Переклад Леоніда Глібова)
Вислів використовується в ситуації, коли пройшло багато часу, витрачено багато зусиль для виконання якоїсь справи, а вона так і не просувається вперед, залишається не виконаною.
А українське військо! Яке ж воно українське, коли в ньому й досі панує російська мова, і ніхто – ні головнокомандуючий, ні військовий міністр (скільки їх було вже, а віз і нині там, в імперській бездуховності) навіть не порушують питання про переведення війська на державну мову.
(В.Захарченко. Історія повторюється?)
Не вщухають словесні баталії навколо мовних проблем! Багато балаканини, порожніх патетичних монологів, запальних діалогів, "а віз і досі там"... Куди не повернись – усе як і завжди переважає малограмотність, ато й суржик.
(К.Ленець. Думаємо одне, а пишемо...)

Біда, як пироги та стане швець ліпити,
А пекар чоботи робити.
Вислів походить із вступної частини байки "Щука та Кіт" (1813р.):
Біда, як пироги та стане швець ліпити,
А пекар чоботи робити:
Не буде з справи в них пуття.
Та вже й примічено з життя,
Що хто до ремесла чужого братись любить,
Той найупертіший між інших торохтій:
Він краще справу всю погубить,
Ладен мерщій
Смішним для світу стати,
Ніж у людей, що мають досвід свій,
Розумних часом слів послухать чи спитати.
(Переклад Дмитра Білоуса)
За сюжетом твору, Щука вирішила, що зможе полювати на мишей, і попросила Кота взяти її із собою на полювання, проте нічого з її намірів не вийшло: вона ледь не задихнулася без води й щури обгризли їй хвоста.
Вислів використовується для підкреслення шкідливості й небезпечності некваліфікованого втручання до справ, занять професією, якої не знаєш і в особливостях якої не орієнтуєшся.

Ведмежа послуга
Вислів постав із байки "Пустельник і ведмідь" (1808 р.). У творі розповідається про те, як між собою потоваришували Пустельник з Ведмедем. Одного разу Пустельник приліг відпочити й заснув, а Ведмідь оберігав його сон і старанно відганяв мух від заснулого друга. Одна з мух виявилася особливо набридливою: сідала то на щоку пустельникові, то на ніс, а коли сіла на лоб, Ведмідь дуже розлютувався:
І наш Мишко, не кажучи ні слова,
Важеньку каменюку в лапи взяв,
Навшпиньки сів і жде, не зводить духу,
Сам думає: "Мовчи, вже ж я тебе, вертуху!"
І, підстерігши на чолі у друга муху,
Що сили є – по лобові утяв!
Влучний удар той був, аж череп розвалився
І друг Мишків лежать надовго там лишився.
(Переклад Валентина Бичка)
Вислів "ведмежа послуга" – образне позначення невправної, невмілої й недоладної послуги, яка, попри добрі наміри особи, що її надає, замість допомоги і підтримки приносить лише велику шкоду, значні прикрощі й неприємності.
– А так. Carolus rex не знає польських панів, накладає на них і на міста велику контрибуцію і не шанує католицького костьолу. Тим він Станіславові медвежу прислугу робить. Відштовхує від нього поляків.
(Б. Лепкий. Не вбивай)
– ...Автор робить ведмежу послугу пролетаріатові, видобуваючи звідкілясь ідеї III століття до нашої ери у XX столітті...
(Д. Гуменна. Діти Чумацького Шляху)
Бідний редактор навіть не розуміє, яку ведмежу послугу робить він Андрію Самойловичу і як незаслужено компрометує його добре ім'я.
(І. Світличний. Письменник і критик... А читач?)
Вислів часто цитується мовою оригіналу.
Між іншим, пробач за "медвежу услугу": переклад рецензії Білецького на Вашу книжку пішов до друку без моєї редакції, і вийшла не рецензія, а якесь непорозуміння. До того ж і коректор, як на гріх застрайкував на той час.
(М. Хвильовий. Лист до М. Зерова за 1924 рік)

Вернувшися з посвітніх мандрувань
Вислів походить із байки "Брехун" (1812 р.).
Вернувшися з посвітніх мандрувань,
Якийсь панок (а може, й цілий пан)
Пішов з приятелем в проходку геть по полю,
І розхвалився таки вволю,
Де він у світі побував;
Та, знай, до всього докладав
Брехні чимало у придачу.
(Переклад Михайла Старицького)
Вислів використовується для образного позначення повернення в рідний край з далекої мандрівки.

Від радощів забилося їй дихання
Вислів пов'язаний походженням із байкою "Ворона та Лисиця" (1808 р.). У байці оповідається про те, як Ворона розжилася сиром і хотіла поласувати ним, але стала жертвою хитрощів лисиці – та, бажаючи заволодіти сиром, почала розхвалювати Ворону і просити, аби вона заспівала. На пташину подіяло облудне розхвалювання:
Вороні з лестощів звихнулась голова,
Від радощів забилось їй дихання, –
І на привітливі Лисиччині слова
Ворона каркнула щосили з здивування:
Сир випав – зникла з ним і пройда лісова.
(Переклад Миколи Терещенка)
Використовується вислів мовою оригіналу й в українському перекладі щодо людей, які від подиву або несподіваної великої радості втрачають здатність говорити, реагувати словом на якісь радісні події.
Щодо багатства ж, коли воно дістається небагатьом на тлі бідності, то воно здатне якраз на протилежне – роз'єднання суспільства. Тим більше, коли така новоспечена "еліта" агресивно демонструє своє багатство (згадаймо Крилова: "в зобу дыханье сперло"), ототожнюючи себе, свою людську сутність зі своїми наддорогими автомобілями, палацами, бундючними феєрверками, багамами та Гаваями тощо.
(А. Мокренко. Еліта: хто вона?)

Вовк і Ягня
Вислів пов'язаний своїм походженням із популярним у світовій літературі мандрівним сюжетом байки: голодний Вовк надибав у лісі Ягня і з'їв його, а перед тим намагався виправдати себе, вигадуючи проти Ягняти різні звинувачення як причини свого вчинку; всі звинувачення Ягня відкидає як безпідставні, надумані, тому Вовк добирає останній аргумент – він просто хоче їсти. До цього сюжету зверталися найвизначніші байкарі світу: Езоп, Федр, Ж. де Лафонтен, І. Крилов, Л. Глібов, М. Годованець та ін.
Використовується вислів як образне протиставлення протилежних вдач, різних людських сутностей – агресивної, жорстокої, злої і м'якої, лагідної, доброї.
Натомість створили покірне Кирило-Мефодіївське братство, яке знало лише мекати до північного вовка і західної гієни так, як у байці про вовка й ягня. Чому ж дивуємось, що ми й скінчили так, як те ягня?
(П. Штепа. Московство)

Ворона в павичевому пірї
Вислів постав із байки "Ворона" (1823 р.), у якій розповідається про ворону, що прикрасила себе павичевим пір'ям і пішла пихато прогулюватися з Павами, гадаючи, що всі її сприймуть за одну з них і захоплюватимуться її красою. Але Пави вискубли їй не тільки вставлене пір'я, але й власне, а потім прогнали від себе. Ворони теж не прийняли її до себе, оскільки не впізнали, і обідрали до решти.
І тим скінчились витівки її,
Що від ворон вона відстала,
І Павою не стала.
(Переклад Івана Неходи)
У моралі автор проводить паралель зі світом людей: молода купців на Мотрона, маючи великий посаг, вийшла заміж за барона, проте не стала своєю в середовищі аристократії, а для міщанського середовища, навпаки, стала чужою. Самий сюжет твору запозичено з доробку Езопа й Ж. де Лафонтена.
Вислів застосовується щодо осіб, які намагаються здаватися значущішими, поважнішими, освіченішими, у чомусь вищими за інших, ніж є насправді, а також щодо осіб, які марно прагнуть вивищитися над своїм середовищем.

Дем'янова юшка
Постання вислову пов'язане з однойменною байкою (1813 р.). Дем'ян, прагнучи віднадити від свого дому сусіда Фоку, який любив завітати до нього на гостину, знаходить вельми хитрий спосіб для цього: він надто щедро пригощає Фоку рибною юшкою. Сусіда вже не має сили їсти й не витримує надмірного гостювання:
Ледь Фока не зомлів;
Хоч юшку він любив, та від біди без слів,
Вхопивши хапко
Очкур і шапку,
Ногами лиш залопотів —
І більш він до Дем 'яна не ходив.
(Переклад Олекси Новицького)
Вислів використовується для образного позначення надмірної гостинності та нав'язливої щедрості, всього того, що пропонується комусь понад можливу й прийнятну міру.

За що ж, спитаєте, однак,
Зозуля Півня хвалить так?
За те, що хвалить він Зозулю.
Вислів походить із байки "Зозуля й Півень" (1841р.). У творі відбувається діалог Зозулі й Півня,
який являє собою нещире й надзвичайно перебільше¬не взаємне розхвалювання співочих талантів цих птахів, їх порівняння із кращими представниками співочого птаства. Горобець, чуючи їхню розмову, каже:
Годі вам!
Як не хваліть одне одного чуло –
У вас обох поганий смак..."
(Переклад Миколи Шеремета)
Словами, що стали крилатими, завершується твір, формулюється його головна думка. Використовуються вони для характеристики людей, які хвалять одне одного нещиро, невиправдано, дуже перебільшуючи якості, риси й таланти, бо роблять це тільки з розрахунку на взаємне розхвалювання.

Лебідь рветься аж до хмар, Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду
Вислів походить із байки "Лебідь, Щука і Рак" (1816 р.), у якій ідеться про те, як головні персонажі взялися разом везти завантажений віз, але так і не змогли цього зробити через те, що кожен між ними рвався до своєї стихії й пересувався відповідно до своєї природи:
Щосили смикають, та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не такий тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
(Переклад Максима Рильського)
Висловом підкреслюють непогодженість між людьми, які виконують спільну справу, відсутність у них найменшої скоординованості зусиль, що не дає їм якісно працювати.

Послужливий глупак страшніш за ворогів
Вислів постав із байки "Пустельник і Ведмідь" (1808 р.). У творі розповідається про те, як між собою потоваришували Пустельник і Ведмідь. Одного разу Пустельник приліг поспати, а Ведмідь оберігав його сон і старанно відганяв мух від друга. Одна з мух виявилася особливо набридливою: сідала то на щоку пустельникові, то на ніс, а коли сіла на лоб, Ведмідь дуже розлютувався і, схопивши камінь, ударив муху з такою силою, що не лише вбив її саму, а й розкроїв череп своєму товаришеві.
Хоч послугу прийнять з нас кожен би хотів,
Проте не всяк уміє послужити:
Крий Боже, дурня вам зустріти!
Послужливий глупак страшніш за ворогів.
(Переклад Валентина Бичка)
Висловом характеризують дії та вчинки послужливих, але не надто розумних людей, які своєю допомогою не приносять користі, а завдають шкоди, заважають, погіршують ситуацію.

Сильніша кішка всіх звірів
Вислів своїм походженням пов'язаний із байкою "Миша і Пацюк" (1816 р.). За сюжетом твору, Миша радісно розповідає Пацюкові про те, що лев упіймав кішку, однак ця звістка його зовсім не втішає:
"Чого б то я радів! –
Пацюк на те їй відповів, –
Чого самій себе манити?
Коли б дійшло до пазурів,
То, певно, левові не жити:
Сильніша кішка всіх звірів!"
(Переклад Федора Скляра)
Вислів використовується у випадках, коли когось помилково,  безпідставно,  необ'єктивно  вважають найавторитетнішим, найголовнішим, найсильнішим у чомусь, кращим за інших.

Слона не помітити
Своїм походженням вислів пов'язаний із байкою "Цікавий" (1814 р.). У байці розповідається про зустріч двох приятелів, під час якої один з них ділиться враженнями од відвідин природничого музею, де він бачив чимало цікавого:
Ну й правда, що чудес отам скарбниця!
Ох і вигадлива ж природа-чарівниця!
І птаство, й звірина з усіх тобі країн!
Які метелики, мурашки,
Бджілки, комарики, комашки, –
Одні немов смарагд, а інші – як рубін!
їй-богу, Кузька є химерна,
Дрібніша, не брешу, від макового зерна!
Але приятеля цікавить інше:
"А бачив ти слона? Ото так справді звір!
Подумав ти, мабуть, що цілу гору стріти в?" –
"Він там хіба?" – "Авжеж!" – "Ну, братику, повір,
Слона ж то я й не запримітив".
(Переклад Максима Рильського)
Вислів уживається в різних варіантах щодо людей, які звертають пильну увагу на дрібниці, але най¬суттєвішого, найважливішого не помічають.

Ти винне тим уже, що я, бач, хочу їст
Вислів походить із байки "Вовк і Ягня" (1808 р.). Вовк, який перед тим намагався знайти виправдання для своєї розправи над Ягням, перераховуючи його уявні негативні вчинки, нарешті вичерпав запас своєї фантазії та відверто й цинічно пояснює свій вчинок:
"Ах, чим же винен я?" – "Мовчи, гоноровисте!
Чи час тут розбирать провини всі, щеня?
Ти винне тим уже, що я, бач, хочу їсти".
Сказав – І в темний ліс Вовк поволік Ягня.
(Переклад Миколи Терещенка)
Вислів використовують для образного пояснення безпідставного, надуманого застосування щодо когось силових засобів чи якихось каральних санкцій.

Ти співала? Добре дбала: Потанцюй тепер піди!
Вислів походить із байки "Бабка та Мурашка" (1808 р.), сюжет якої Іван Крилов запозичив у французького байкаря Ж. де Лафонтена. У творі розповідається про Бабку, яка провела все літо в розвагах та гулянках, через що не підготувалася до приходу зими. Коли надійшли холоди, голодна й змерзла комаха звертається по допомогу до працьовитої Мурашки, яка все літо дбала про те, щоб запастися їжею та облаштувати своє житло. Мурашка дивується, що Бабка не зробила так само, і та їй пояснює причину своєї непідготовленості до приходу зими:
"Та часу не доставало.
В моріжках м'яких у нас
Співи, жарти повсякчас,
Що аж душу поривало!"
Мурашку обурюють Бабчині ледарство та любов до розваг, і вона їй відповідає:
"Ти співала? Добре дбала:
Потанцюй тепер піди!"
(Переклад Федора Скляра)
Використовується вислів для присоромлення людей, які через власні недбальство, безжурність та неробство опинилися в скрутному становищі й просять про допомогу.

Тришків жупан
Фразеологізм постав із однойменної сатиричної байки (1815 р.). У головного персонажа байки Тришка на ліктях протерся жупан, і він підрізає рукава, аби залатати дірки. З нього всі сміються, тоді Тришко знаходить інший вихід:
Обрізав фалди він і поли,
Рукава доточив, – Тришко веселий мій,
Хоч носить він жупан такий,
Що, вірте, довші навіть і камзоли.
(Переклад Олекси Новицького)
У кінці твору автор проводить паралель між Тришком та деякими панами, які в подібний спосіб намагаються поліпшити своє фінансове становище.
Вислів використовується для образного позначення людини, яка намагається поліпшити або виправити одні справи чи обставини за рахунок інших, що неминуче завдає шкоди, призводить до погіршення й одного, і другого.

У сильного безсилий винен завсігди
Цим висловом починається байка "Вовк і Ягня" (1808 р.). Самий твір Івана Крилова написано за популярним у світовій літературі мандрівним байкарським сюжетом, зверталися найвизначніші байкарі світу: Езоп, Федр, Ж. де Лафонтен та ін.: голодний Вовк надибав у лісі Ягня і з'їв його, а перед тим намагався виправдати свій учинок, вигадуючи супроти Ягняти різні звинувачення. їх Ягня намагається спростувати як безпідставні, неправдиві, тому Вовк добирає останній аргумент – він просто хоче їсти й тому використовує своє право сильнішого.
У сильного безсилий винен завсігди:
Цих прикладів в Історії ми досить знаєм.
Та ми Історій не складаєм,
А в байці можем це розповісти.
(Переклад Миколи Терещенка)
Вислів використовується як іронічне пояснення того, що сильніші фізично, вищі посадами й можливостями безборонно кривдять слабших, використовуючи свої над ними переваги, зловживаючи правом і можливостями сильнішого.

Як сідати – сварки марні, Бо з вас музики незугарні.
Вислів походить із байки "Квартет" (1811 р.). її персонажі – Мавпа, Осел, Козел та Ведмідь – вирішили утворити музичний квартет, проте не вміли грати на роздобутих інструментах й не розумілися на нотах. Припускаючи, що справа не йде в них через те, що вони неправильно сидять, звірі кілька разів пересаджуються по-іншому, однак все одно гра у них не виходить, і вони вдаються за порадою до Солов'я, попросивши допомогти розсістися, на що той їм відповідає:
"Щоб буть музикою, потрібне тут уміння
Та трохи тонших би ушей, –
їм одмовляє Соловей, –
Тож, як сідати – сварки марні,
Бо з вас музики незугарні".
(Переклад Федора Скляра)
Висловом позначають ситуації, коли за виконання певної справи беруться люди некомпетентні, непідготовлені до цього, випадкові, тому, врешті, у них нічого не виходить.

В. Федоренко,
вчитель-методист Київ

// Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2009. – № 7/8. – С. 2-5.