Погляди Г. С. Сковороди на право та суспільство

Григорій Сковорода: погляди на право та суспільство
(пам’ятка читачеві)

«Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду,
якби час не пощадив для нас його рукописні твори…,
якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя,
якби зосталася одна-єдина його епітафія,
то і вона блиснула би для людства спалахом дивовижної сили і осяяння:
«Світ ловив мене, та не впіймав!»
(І. Драч)

Григорій Савич Сковорода – мислитель, просвітитель, гуманіст, філософ і поет. Своє вчення він викладав в усних і письмових «розмовах», бесідах та оповідях, у численних (до 2-х тисяч) діалогах, трактатах, віршах, байках, піснях, фабулах, притчах, епіграмах, афоризмах, листах, присвятах, «книжечках».

Філософські трактати українського поета-філософа мали великий вплив на розвиток правосвідомості українського народу. І хоча філософ-мандрівник не залишив систематизованого дослідження з проблем правового виховання, але все ж таки соціально-правові проблеми можна відстежити у його філософських творах.

«Сад божественних пісень»  – це збірка віршів Григорія Сковороди, яка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій автора. «Сад божественних пісень» Григорій Сковорода створював впродовж 1757-1785 рр. Сам він казав, що його «Сад» проріс «із зерен священного писання». Вперше вірші були видані у 1861 році Санкт-Петербурзьким видавництвом «Лысенков».

У Г.С. Сковороди особливе невдоволення викликало існуюче в ті часи явище відсутності правосуддя. Засуджуючи нерівність людей у суді, формалізм судочинства, він оцінює чинне право як право сильного: «Не тот прав, кто в существе прав, а кто ведь не прав по исте, но казаться правым умеет и один токмо вид правоты имеет ... Ныне, когда нищ, тогда и бедняк, и дурак». Отже, ідея рівності перед законом постає у Г. С. Сковороди у вигляді вимоги соціальної рівності.

10-та пісня збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень» – «Всякому городу нрав и права…» – вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.

Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини II щодо міст наприкінці 60-70-х років XVIII столітя. Імператриця в цей час запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно – проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Десята пісня написана в селі Ковраї приблизно в 1758-1759 pоках, коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

У вірші «Всякому місту – звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, бюрократичної системи, яка існує і принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на людський манір,
Інший гендлює, візьми перевір!

Поезія відображає історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів».

Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати «тепле місце». Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.

Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи:

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк…

У третій строфі Г. Сковорода нищівно висміює поміщика-кріпосника (заводить англійську худобу) і козацьку старшину, що постійно збільшують свої земельні володіння, грабуючи селян, а також викриває панський побут з п’яними оргіями в маєтках. У четвертій строфі висміюється несправедливе судочинство тих часів. «Ладить юриста на тон свій права» –  не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях.

Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст. Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, тому що, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуттям народу.

На думку філософа, свобода найвище благо суспільства та багатство людини, тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою, ніяке золото не замінить «вольності».

Поезія «De libertate» («Про свободу»)  починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:

«Що є свобода?Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє.
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото,
Проти свободи воно лиш болото».

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:

«О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!»

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був досить своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, якого і славить митець у цій поезії.

Григорій Сковорода не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Сковорода зазанчає: «Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ – таке завдання і призначення байки». Тому майже всі його байки – це зображення глибокої істини в простих життєвих сюжетах за допомогою сатири.

Г. Сковорода завжди вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями, наголошував, що нема нічого гіршого, ніж хворіти думками. А найкращими ліками проти цієї хвороби є «сродна праця». Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, адже шлях до щастя лежить через самопізнання своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності.

Ці погляди він висловив у байці «Бджола і Шершень» (збірка «Байки харківські»), де Бджола – це мудра людина, «що у своєму ділі працює». Вона збирає мед, бо, власне, народжена для цього. Для неї саме збирання меду – «незрівнянно більша радість від споживання його». Цього ніяк не може збагнути Шершень. І тому відразу можна зрозуміти, що Шершень – це уособлення паразитів, які звикли жити за рахунок інших.  

Ідея байки: праця повинна стати природною потребою для кожного.

Важливим є положення Сковороди про користь і почесність будь-якої праці, професії, головне, щоб вона відповідала покликанню людини і приносила користь суспільству. Успіх у діяльності людини зумовлений не лише її здібностями, а й такими рисами, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, бадьорість духу, а також гуманізм та милосердя.

Г.С. Сковорода писав: «Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу».

Внесок Сковороди в ідеологію вітчизняного праворозуміння і державотворення полягає в розробленні загальних проблем людини, її природи, статусу, щастя, самопізнання, рівності і свободи. Свобода для мислителя «навіть не злото», оскільки «проти свободи воно лиш болото».

Друга половина XVIII століття була для України часом повної втрати свободи – політичної, економічної і духовної, тому й зрозуміло, що глибинні відгомони цієї трагедії народу пронизують усю творчість Григорія Сковороди. Він був не тільки громадянином світу, як це трактується в деяких працях, а сином поневоленої України, з якою ділив і свою особисту недолю убогого, невлаштованого мандрівного вчителя.

«Ревнильник істини й духовного буття,
Він мудрий словом, розумом, життям,
Прихильник простоти й найвищої свободи,
Він щирий друг, йому убогість не біда.
Досяг верхів наук, пізнавши дух свободи.
Достойний приклад всім серцям – Сковорода».
                                                        (М. Ковалинський)

Радимо почитати:

1. Багалій Д. І. Український мандрований філософ Григорій Сковорода: биография отдельного лица / Д. І. Багалій; підгот. тексту та переднє сл. П. І. Майдаченка. 2-ге вид., випр. – Київ : Орій, 1992. – 472 с.
2. Білич Т. А. Світогляд Г. С. Сковороди / Т. А. Білич. – Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1957. – 112 с.
3. Григорій Сковорода від А до Я / підгот. тексту Л. Ушкалов; граф. опрац. Л. Стецькович, В. Стецькович. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 70 с.
4. Єрмоленко А. М. Спадщина Г. С. Сковороди і сучасність (до 300-річчя від дня народження): стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 26 лютого 2020 року / А. М. Єрмоленко // Вісник Національної Академії Наук України. – 2020. – № 4. – С. 68–72.
5. Іваньо І. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди / І. В. Іваньо. – Київ : Наук. думка, 1983. – 270 c
6. Мазоха Г. С. Епістолярна спадщина Григорія Сковороди в контексті європейської епістолярної традиції / Г. С. Мазоха // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Філологія. – 2018. – № 36 т. 1. – С. 41–45.
7. Максюта М. Є. Григорій Сковорода: стійкість пошуку: монографія / М. Є. Максюта.  – Херсон : Олді-плюс, 2020. – 318 с.   
8. Осмир  Сучасність мудрости Г. Сковороди: світоглядний нарис / Осмир, Ольга Банах ; [літ. ред. Л. Кудрик ; вид. М. Кос]. – Львів : Літ. та мистец., 2020. – 135 с.
9. Попович І.М. . Григорій Сковорода: філософія свободи /І. М. Попович. – Київ : Майстерня Білецьких, 2008. – 256 с.
10. Присухін С. Класики української філософії: Григорій Сковорода / С. Присухін // Слово Просвіти. - 2021. - N 29(22-28 лип.). – С. 10-11. – Бібліогр. наприкінці ст.
11. Сковорода Г. С. Повна академічна збірка творів. /  За ред. проф . Л. Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто : Майдан; Ви-во Канадського Інституту Українських Студій, 2011. – 1400 с.
12. Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали : зб. наук. пр. / упоряд.: В. М. Нічик (відп. ред.), Я. М. Стратій. – Київ : Наук. думка, 1992. – 382 с.
13. Сковорода Г. С. Байки Харківські / Григорій Сковорода ; пер. [зі староукр.] Назара Федорака ; [іл., граф. опрац.: Р. Романишин, А. Лесів]. – Львів : Terra Incognita, 2019. – 99, [8] с. : іл.
14. Сковорода Г. С. Вибрані твори / Г. С. Сковорода ; упорядкув., передм. Л. В.  Ушкалова, прим., комент.: Л. В. Ушкалова, С. В. Вакуленка, В. Ушкалової, ред. А. М. Нєвєжина ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т фiлософiї ім. Г. С. Сковороди та ін. – Харків : Прапор, 2007. – 384 с. : ілюстр.
15. Сковорода Г. С. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи / Григорій Сковорода ; упоряд., вступ. ст. та прим. І. В. Іваньо. – Київ : Наук. думка, 1983. – 541, [1] с. : портр.
16. Сковорода Г. С. Сад божественных пiсней : вiршi, байки, дiалогi, притчi / Г. . Сковорода ; ред. О. Т.  Гончар, іл. І. І. Литвин. – Київ : Дніпро, 1988. – 318 c : ілюстр.
17. Сковорода, Г. С. Харьковские басни. Афоризмы / Г. С. Сковорода ; сост. Ю. О. Слюсарюк ; ред. О. В. Свинченко. – Харків : ЛiteraNova, 2010. – 182, [1] с.
18. Сковорода Г. С. Вибране / Г. С. Сковорода. Вибране / І. П. Котляревський. – 3-е вид. – Харків : Прапор, 1990. – 299 с.
19. Учитель життя. Сковорода як гасло часу: 295-та річниця народж. Г. Сковороди (1722-1794) : нариси, дослідж., інтерв'ю, світлини : друге вид. до нац. і світового ювілею - 300-річчя від дня народж. (3 груд. 2022 р.) Г. С. Сковороди / авт.-упоряд. В. Стадниченко ; перед. сл. М. М. Сулими. – Київ : Успіх і кар'єра, 2016. – 493 с., [33] арк. кольор. фот.
20. Ушкалов Л. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди / Л. Ушкалов ; [наук. ред. О. Сінченко ; вид.: Л. Фінберг, К. Сігов]. – Вид. 2-ге. – Київ : Дух і літера, 2017. – 363, [4] с.
21. Ушкалов Л. В. Григорій Сковорода / Л. Ушкалов. – Харків : Фоліо, 2013. – 122, [1] с.

Укладач: Т.С. Федько