Правові аспекти використання штучного інтелекту

Правові аспекти використання штучного інтелекту
Пам’ятка

Все, що може сприяти створенню інтелекту, розумнішого за людський –
штучний інтелект, нейроінтерфейси або вдосконалення
людського мозку – змінить світ найбільше.
Жодна інша технологія навіть не наближається до цього
Елізер Юдковський

Сьогодні штучний інтелект є одним з найпопулярніших термінів у світі. Він вже створює купу цифрового контенту – тексти, картинки, музику, відео тощо. Основи його функціонування варто знати хоча б для того, щоб не втратити бізнес чи роботу.

Штучний інтелект (ШІ) – це метод змусити комп’ютер чи програмне забезпечення «мислити» як людський мозок. Це досягається шляхом вивчення закономірностей роботи людського мозку та аналізу когнітивних процесів. Результатом цих досліджень є розробка інтелектуального програмного забезпечення та систем.

Про можливість наділення штучного інтелекту правами – в окремих джерелах, перш за все у тих, що підтримують теорію суб’єкта – йдеться про так звані «права робота» (хоча й потенційні). Так, Віталій Кулинич, старший юрист Asters, зазначає: «… наділення роботів правами, з огляду на стрімкий розвиток штучного інтелекту, перетворюється із суто теоретичного у питання, яке набуває практичного змісту».

Чи може мати права робот зокрема та штучний інтелект взагалі? Для відповіді на це запитання слід відповісти на ще одне: «Чи є штучний інтелект живою істотою?». Відповідь – ні.

Штучний інтелект є об’єктом цивільного права, як варіант – річчю (робот), яку власник в праві продати, обміняти, подарувати, знищити тощо, як і будь-яке інше майно. Отже, розвиток концепції «прав роботів» є наразі доволі дискусійним. Штучним інтелектом із точки зору права є сконструйований людиною пристрій або комп'ютерна програма щодо здобуття, обробки та застосування інформації й формування «вмінь», що подібні до дій, які свідомо виконує людина.

Оскільки штучний інтелект є програмним продуктом, подібним до комп’ютерної програми, то й правове регулювання штучного інтелекту може застосовуватися за аналогією з регулюванням комп’ютерної програми. Наразі в Україні регулювання комп’ютерної програми прирівнюється до літературного твору.

У світі вже існують об’єкти, створені штучним інтелектом. Такі твори викликають неабиякий інтерес у суспільства та продаються за шалені гроші на аукціонах. Для прикладу, автопортрет, створений людиноподібним роботом Софією, продали на аукціоні за 688 000,00 доларів США.

У цьому контексті виникає питання: кому саме належать авторські права на твір, створений за допомогою штучного інтелекту? Людині, що створила програму з використанням штучного інтелекту, чи людині, яка використовувала таку програму та поставила завдання перед штучним інтелектом, або ж самому штучному інтелекту?

Сьогодні існує багато різних підходів щодо права інтелектуальної власності на об’єкти, створені штучним інтелектом.

Вітчизняне законодавство встановлює, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір та, відповідно, первинне авторське право належить саме такій фізичній особі.

На законодавчому рівні залишається не врегульованим та відкритим питання, яку ж людину вважати автором твору: творця програми чи особу, яка дала завдання такій програмі. Однак зазвичай при купівлі-продажу програми, що містить технології штучного інтелекту, укладається відповідний договір або угода користувача, які врегульовують питання авторства внаслідок використання такої програми. Іншими словами діє принцип pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися).

Таким чином, питання авторських прав на об’єкти, створені штучним інтелектом, хоч і не врегульовано законодавством, проте в загальному не є проблемним.

1 січня 2023 року набрав чинності новий Закон України «Про авторське право і суміжні права».

У цьому Законі результат роботи штучного інтелекту підпадає під правове регулювання як неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, що охороняється правом особливого роду (sui generis).

Sui generis – це набір спеціальних положень, які відрізняються від загальних. Вони регулюють об’єкти, створені внаслідок роботи комп’ютерної програми. Ці об’єкти не містять творчого підходу та генеруються без участі людини. Як результат, особисті немайнові права на такі об’єкти не виникають, адже вони можуть належати лише фізичній особі, але аж ніяк не штучному інтелекту.

Такі права особливого роду починають діяти з моменту, коли комп’ютерна програма згенерувала результат, а їхній строк чинності спливає через 25 років з цього моменту.

Якщо штучний інтелект згенерував результат, використавши інший об’єкт авторського права, тоді користуватись таким результатом можна лише у випадку, якщо не порушені авторські права щодо цього об’єкту. Наприклад, якщо штучний інтелект створив кліп, використавши уривки захищеного авторським правом відео, потрібно дотримуватися авторських прав щодо використаного контенту.

Директива Європейського Парламенту та Ради 2019/790 про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку (ЦДР), була прийнята у квітні 2019 року і є ключовим законодавчим актом ЄС.

Ця Директива наразі не є частиною законодавства України. Хоча Україна має зобов'язання щодо адаптації свого законодавства до норм ЄС у рамках вступу, але на даний момент конкретні положення цієї директиви не імплементовані.

Європейський парламент ухвалив Закон про штучний інтелект у березні 2024 року. Регуляторний документ під назвою European Artificial Intelligence Act став першим подібним у світі і тепер має гарантувати безпеку і дотримання основних прав громадян у процесі розвитку технологій штучного інтелекту.

Основні положення:

1. Користувачів мають зрозуміло попереджати про взаємодію з чат-ботами, а не живою людиною, і позначати контент, згенерований штучним інтелектом.
2. Системи ШІ, які будуть визначені як ризикові, повинні будуть дотримуватися додаткових правил та забезпечувати людський нагляд за «рішеннями» ШІ. Йдеться, зокрема, про використання технології в рекрутингу, оцінці можливості надання кредиту тощо.
3. Прописується заборона на системи ШІ, які становлять загрозу для фундаментальних прав, у тому числі такі, що можуть використовуватись для маніпулювання поведінкою, уможливлюють створення «соціального рейтингу» державними органами чи компаніями.
4. Біометричні системи можуть забороняти для деяких типів використання, зокрема, системи розпізнавання емоцій на робочому місці, а також системи, що категоризують осіб чи забезпечують біометричну ідентифікацію у реальному часі в інтересах служб правопорядку, окрім деяких винятків.

Закон передбачає, що до 2 серпня 2025 року країни-члени мають визначити орган у національній системі, який буде здійснювати нагляд за дотриманням даного законодавства. На рівні ЄС це буде: Офіс з питань штучного інтелекту (AI Office), а також три дорадчі органи – Європейське правління з питань ШІ (European Artificial Intelligence Board), Рада незалежних експертів, що може подавати сигнали про ризики, а також Дорадчий форум, що включатиме широке коло зацікавлених сторін.

Більшість правил у рамках закону почнуть застосовуватися з 2 серпня 2026 року, а заборона систем ШІ, які вважають неприйнятно ризиковими, – вже через шість місяців. Правила щодо так званих моделей ШІ загального призначення почнуть застосовуватися через 12 місяців. Штрафи для компаній за ігнорування вимог законодавства можуть сягати до 7 % від глобального річного обороту, за подання неточної інформації – до 1,5 %.

Штучний інтелект розвивається надзвичайно стрімко, саме тому в сучасному світі виникають ситуації, з врегулюванням яких люди зіштовхуються вперше. Наразі в штучного інтелекту та способів роботи, які він використовує для генерування творів, є свого роду повна вседозволеність. Зараз ризики розвитку ШІ у тому, що способи його роботи поки такі інноваційні та швидкі, що законодавці не завжди встигають регулювати його дію у всіх сферах життя.

Штучний інтелект стає невід’ємною частиною нашого життя, спрощуючи багато завдань і відкриваючи нові можливості в різних галузях, від медицини до транспорту. Проте, разом з розвитком ШІ, виникають питання безпеки даних і етики. Важливо створювати алгоритми, які враховують ці аспекти, щоб уникнути негативних наслідків. Відповідальний підхід до ШІ допоможе збалансувати технологічний прогрес і етичні стандарти, забезпечуючи його успішне і безпечне впровадження.

Радимо почитати:

1. Барабашин С. Штучний інтелект: правове регулювання в Україні та ЄС [Електронний документ] / С. Барабашин // Barbashy  Law Firm : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://barbashyn.law. – Назва з екрана. – Дата публікації : 10.08.2023. – Дата перегляду : 21.12.2025.
2. Баранов О. А. Правові аспекти національних стратегій розвитку штучного інтелекту / О. А. Баранов // Юридична Україна. – 2019. – № 7. – С. 21–38.
3. Великанова М. М. Штучний інтелект: правові проблеми та ризики / М. М. Великанова // Вісник Національної академії правових наук України. – 2020. – № 4. – С. 220 – 238.
4. Войнов М. Штучний інтелект та юридична сфера: чи зможуть технології замінити суддів? [Електронний документ] / М. Войнов // Українська гельсінська спілка з прав людини : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.helsinki.org.ua/articles/shtuchnyy-intelekt-ta-iurydychna-sfera-chy-zmozhut-tekhnolohii-zaminyty-suddiv/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 31.01.2024. – Дата перегляду : 21.12.2025.
5. Гончаренко О. Етичні кодекси поведінки суб'єктів цифрової економіки: правовий аспект / О. Гончаренко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2021. – № 4. – С. 72 – 84.
6. Грига В. В. Штучний інтелект як потерпілий від злочину / В. В. Грига // Молодий вчений. – 2019. – № 5. – С. 188–192.
7. Діордіца І. Засади кібернетичної деонтології через співвідношення сущного та належного / І. Діордіца // Підприємництво, господарство і право. – 2019. – № 12. – С. 244–249.
8. Діордіца І. Методологія дослідження кібербезпекової політики: кібернетичний, системний та матричний підходи / І. Діордіца // Юридичний вісник. – 2020. – № 4. – С. 66–73.
9. Довгань Б. Цифрові права людини четвертого покоління крізь призму трансгуманізму / Б. Довгань, Т. Михайліна // Підприємництво, господарство і право. – 2021. – № 1. – С. 171–175.
10. Здановська В. Робот у бібліотеці: конкурент чи компаньон? / В. Здановська // Бібліотечна планета. – 2020. – № 3. – С. 26–28.
11. Кармаза О. Використання видів (форм) штучного інтелекту в нотаріальному процесі України: проблеми та шляхи вирішення / О. Кармаза // Підприємництво, господарство і право. – 2021. – № 3. – С. 13–18.
12. Клян А. Правове регулювання штучного інтелекту в Україні та світі [Електронний документ] / А. Клян // GOLAW : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://golaw.ua/ua/insights/publication/pravove-regulyuvannya-shtuchnogo-intelektu-v-ukrayini-ta-sviti/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 03.02.2022. – Дата перегляду : 21.12.2025.
13. Лозинський Д. Юридичні аспекти використання штучного інтелекту [Електронний документ] / Д. Лозинський // Закон Є. Адвокатське об’єднання : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://lawis.group/yurydychni-aspekty-vykorystannya-shtuchnogo-intelektu/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 16.12.2024. – Дата перегляду : 21.12.2025.
14. Мариненко А. Що таке штучний інтелект: історія, види та складові [Електронний документ] / А. Мариненко // Giga Cloud. Ваша публічна хмара : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://gigacloud.ua/articles/shho-take-shtuchnyj-intelekt-istoriya-vydy-ta-skladovi/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 22.10.2025. – Дата перегляду : 21.12.2025.
15. Милоненко Ю. В. Перспектива визнання штучного інтелекту як суб'єкта міжнародного права / Ю. В. Милоненко // Молодий вчений. – 2018. – № 11 ч. 1. – С. 125–127.
16. Міліцина К. Об'єкти, створені за допомогою штучного інтелекту і штучним інтелектом безпосередньо, та авторське право США / К. Міліцина // Підприємництво, господарство і право. – 2019. – № 5. – С. 343–346.
17. Павлюк О. Критерії охороноздатності об'єктів авторського права, створених із використанням технологій штучного інтелекту: міжнародно-правовий досвід / О. Павлюк // Підприємництво, господарство і право. – 2021. – № 6. – С. 59–64.

Підготувала Т. Федько