Про Григорія Вейнштейна – великого мірошника з херсонськими коріннями

Є привід порадіти успіхам наших колег-бібліографів!
Нещодавно вийшла в світ книга, підготовлена бібліографами науково-технічної бібліотеки Одеської національної академії харчових технологій:

Григорий Вейнштейн – Личность. Город. Время / Н.П. Белявская, Л.П. Еремина, И.И. Зинченко; Одес. нац. академия пищевых технологий, Науч.-техн. б-ка. – Херсон : ФЛП Гринь Д.С., 2017. – 270 с.

Видання вирізняється прекрасним поліграфічним виконанням, наявністю багатого ілюстративного матеріалу. Легкому сприйняттю тексту сприяє добре організований допоміжний апарат: текстові посилання до всіх розділів книги, інформативний іменний покажчик, бібліографічний список доповідей, виступів і публікацій Г.Е. Вейнштейна. Але найголовніше – це зміст книги. Як цікаво і захоплююче одесити вміють писати про історію рідного міста!

Копітка робота над реконструкцією біографії Г. Е. Вейнштейна велася впродовж кількох років. Бібліографами НТБ академії була проведена величезна пошукова робота, вивчений солідний масив документів, що зберігаються у бібліотеках та архівах Одеси і Херсона, представлених в мережі Інтернет. Всі факти життя і діяльності найбільшого мірошника Півдня України підтверджені документально. Книга написана легкою простою мовою, що робить її цікавою не тільки для вузького кола науковців, але й для всіх, кому цікава історія розвитку промисловості Півдня України.

Навіть побіжне знайомство з книгою дає змогу припустити, що видання викличе інтерес у херсонців. Другий розділ книги називається: «Херсон. Конец VIII века, век XIX». У ньому йдеться про єврейську родину Вайнштейнів, яка прибула до Херсона, цілком ймовірно, з Галичини; наведено їх родовід. Окремий розділ присвячений Еммануїлу Вайнштейну – засновнику фірми «Братья Вайнштейн» (1844) та їх сімейному бізнесу в Херсоні.

У знавців і любителів історії старого Херсона прізвище Вайнштейн (Вейнштейн), як правило, асоціюється з листівкою, випущеною на початку XX століття – «Лесопильный завод Вайнштейна». Лісопильний завод і млин були побудовані у 1859 році на місці старих адміралтейських доків. У херсонських купців братів Вайнштейнів – Еммануїла (1820-1881) і Бера (1818-1880) був не тільки паровий лісопильний завод, а й паровий млин – один з перших у Новоросії, другий у Херсоні, а також з десяток шерстомийок на Карантинному острові.
У 60-ті роки XIX століття брати зі своїми сім'ями переїхали до Одеси.

Наприкінці XIX століття їх бізнес процвітав як у Херсоні, так і в Одесі. У 1899 році на херсонському лісопильному заводі працювало 110 робітників, а його господаря називали «одеським мільйонером». Торгівля борошном процвітала. Склади і агентства Торгового дому «Эммануил Вайнштейн и сыновья» перебували в Константинополі, Трапезунді, Смирні, Бейруті, Яффі, Єрусалимі, Парижі, Олександрії, Порт-Саїді, Хартумі, Занзібарі, Адені, Лондоні, Афінах, Санкт-Петербурзі, Ризі, Варшаві, Тифлісі, Миколаєві.

Брати Еммануїл і Бер народилися в Херсоні. У херсонський період їх прізвище писалося «Вайнштейн»; згодом з невідомих причин написання прізвища було змінено на «Вейнштейн». З низки довідкових видань відомо, що фірма «Братья Вайнштейн», заснована в Херсоні в 1844 році Еммануїлом Вайнштейном, вшістдесяте поміняла свого власника і назву; вона стала називатися «Эммануил Вейнштейн и сыновья», а в 1880 році фірму очолив один із синів Еммануїла – Григорій.

Саме про нього, інженера-технолога, мануфактур-радника, видатного підприємця і громадського діяча, найбільшого промисловця-мірошника – книга «Григорий Вейнштейн – Личность. Город. Время».
Символічно, що одеська книга про Григорія Вейнштейна була надрукована в Херсоні – місті, де він народився і провів дитячі роки, вулиці якого зберігають його сліди...

Біографічна довідка

Вейнштейн (Вайнштейн) Григорій Еммануїлович (13.7.1860, Херсон – 1.1.1929, Париж) – Член Державної ради Російської імперії з виборів. Єврей, іудейського віросповідання, з потомствених почесних громадян; мануфактур-радник (1896); купець 1-ї гільдії. Власник торгового дому «Э. М. Вайнштейн и сыновья», двох будинків і млина в Одесі, лісопильного заводу і млина в Херсоні (в 1914 сукупний номінальний основний капітал цих підприємств – 3 мільйони рублів, 500 робітників). Одружений.
У 1882 закінчив Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут; інженер-технолог.
Гласний Херсонських повітового і губернського земських зборів (з 1886) і Одеської міської думи.
Член Херсонської губернської земської управи.
З 1894 р. член Херсонського губернського присутствія з фабричних справ, виборний одеського купецького стану.
З 1895 р. товариш (заступник) голови Ради з'їздів мірошників, член Обліково-позичкового комітету Одеської контори Державного банку.
Член Одеського біржового товариства; арбітр при Одеській біржі.
Голова Всеросійського союзу мірошників.
З 1899 р. входив до складу Одеського повітового комітету торгівлі та мануфактур.
Член Ради Товариства фабрикантів і заводчиків в Одесі.
Голова Російсько-англійської торгової палати.
Широко займався благодійністю. У 1896 на його кошти в Одесі була заснована перша в Росії школа млинарської справи. Голова Ради Одеського млино-технічного училища.
З 1880-х років голова Одеського відділення Товариства поширення освіти серед євреїв у Росії.
16.9.1915 р. обраний членом Державної ради від промисловості.
Член погоджувальних комісій щодо законопроектів: «О содержании с 1914 года пароходных сообщений между портами Черного моря и дунайскими портами, а также по рекам Дунаю и Пруту» (1916), «Об установлении Положения о русском Дунайском пароходстве» (1916).
У 1916 р. член Ради з'їздів представників промисловості і торгівлі та аналогічного органу півдня Росії.
З 1919 р. в еміграції, жив у Парижі, працював інженером на промислових підприємствах, керував підприємствами Ротшильдів, був адміністратором-делегатом палестинських мірошників. Брав участь у нарадах членів Державної думи і Державної ради Російської імперії в Парижі (1920). Член Товариства охорони здоров'я єврейського населення в Росії. Масон, входив в паризьку ложу «Північна Зірка» (з 1925).
Нагороджений орденами: Святого Станіслава 3-го (1897) і 2-го (1905) ступенів, Святої Анни 3-го ступеня (1902), Святого Володимира 4-го ступеня (1914).
Похований на кладовищі Батіньоль у Парижі (Порт-де-Кліши).

Життя Григорія Еммануїловича Вейнштейна – приклад того, наскільки яскравим і змістовним може бути життя людини, коли її спонукають високі цілі...
З книгою «Григорий Вейнштейн. Личность. Город. Время» можна ознайомитися у краєзнавчому відділі Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

А з електронним варіантом книги можна ознайомитися тут.