"Справжні читачі поки до кінця не вимерли..." : Борис Євсєєв у Херсоні

В одному зі своїх інтерв’ю, даному РІА Новини у квітні цього року, російський письменник і поет Борис Євсєєв висловив думку: «Всі нові сили завжди і у всіх країнах притікали з провінції. Люди привозять з провінції оболоко, а іноді і цілий космос нестандартного мислення, цілий світ свіжої і незапозиченої російської мови.
У столиці все це шліфується, і, якщо не вбивається, то з провінціалів виходять неординарні письменники».
Творча доля самого Бориса Євсєєва – краще підтвердження правильності цієї думки. У його випадку провінція – це батьківщина письменника – Херсон.

Борис Євсєєв – лауреат Бунінської (2011) і Горьківської (2005) літературних премій, премії "Вінець" (2010), фіналіст "Російського Букера", "Ясної Поляни", Національної літературної премії "Велика книга" (2009, 2010).
Сьогодні в Росії його ім’я на слуху у публіки читачів. Появу кожної нової книги автора з нетерпінням чекають і читачі, і критики; про його прозу написано більше 150 статтей, рецензій, заміток. Твори Бориса Євсєєва перекладалися і публікувалися  англійською, німецькою, польською, естонською, голландською та іншими мовами.

Давно Херсон не відвідував російський письменник такого рівня. Проте на приїзд Бориса Євсєєва в наше місто можна було розраховувати. Все ж свій, земляк.
Народився Борис Тимофійович у Херсоні в 1951 році. Навчався в школі № 27, закінчив Херсонське музичне училище. Потім була Москва – інститут імені Гнесіних і Вищі літературні курси. У 1974 році він написав листа на захист О. Солженіцина. Після цього доступ в офіційний друк йому був перекритий і тільки з початку 1990-х років письменник почав друкуватися у провідних літературних журналах. У 1993 році вийшла перша збірка віршів Бориса Євсєєва «Сквозь восходящее пламя печали». З тих пір у світ вийшли 13 книг письменника. Останні – «Лавка нищих. Русские каприччо" (2009), роман «Евстигней» (2010) і збірка повістей «Красный рок» (2011).

В Україні ім’я Бориса Євсєєва не таке відоме, як в Росії. За останні 20 років кількість книг, які видані у Росії і дійшли до полиць українських бібліотек, зменшилось в рази. Це пов’язано, у першу чергу, з проблемою фінансування бібліотек. Сумно, але факт – готуючись до зустрічі з письменником, у фондах обласної наукової бібліотеки нам вдалось знайти лише одну тоненьку книжечку Євсєєва «Живорез», що вийшла як доповнення до журналу «Огонёк». І його публікації в «товстих» літературних російських журналах, які є малодоступними для масового читача. Проте, це не зменшило бажання херсонців зустрітися зі своїм іменитим земляком.

25 листопада творчий вечір Бориса Євсєєва відбувся у Блакитній вітальні літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею. Зала була повна. Публіка з зацікавленням  слухала спогади письменника про культурне життя Херсону часів його юності. У своєму  виступі він торкнувся проблеми «мирного співіснування» української і російської мов, виклав свою точку зору на стан сучасної літератури, охарактеризував основні російські літературні школи. Себе письменник відніс до південноруської школи письма, до якої, на його думку, належать Гоголь, Бунін, Чехов, Булгаков і деякою мірою – Платонов.

Фомін Євстігній Іпатович (1761-1800) - російський композитор

У цьому році Борису Євсєєву була присуджена Бунінська премія за роман-версію «Евстигней» про геніального російського композитора XVIII століття Євстігнія Фоміна і збірку оповідань «Лавка нищих». Тому сценарій творчого вечора був побудований як презентація цих книг і, в першу чергу, романа «Евстигней». Хочеться відзначити, що автор не утомлював слухача розповідями про «творчі муки» у процесі написання роману. Як людина культурна, самодостатня, і абсолютно вільна, він взагалі мало говорив про себе. Він говорив про надзавдання роману «Евстигней» – моральне і просвітницьке, про своє бажання донести світу звістку про велич музики Фоміна, про його внесок у світову музичну культуру. Слухаючи Бориса Євсєєва, прийшло на думку: "Мабуть, існує в цьому світі якась вища справедливість, якщо через два століття після смерті Євстігнія Фоміна у цьому світі народжується людина, яка воскресіння забутого імені геніального композитора усвідомлює як свою Місію на Землі".
На вечері звучала музика Фоміна – увертюри до єдиної в історії музики опери, створеної на основі російських народних мелодій – «Ямщики на подставе» і комічної опери «Американці» у виконанні Інни Кисєльнікової. Народні артисти України Наталія Лелеко і Харіс Ширінський виконали арії Сорети і Фолето з опери «Американці».

26 листопада творчий вечір Бориса Євсєєва проходив в обласній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара. Публіка була досить неоднорідна. На зустріч з письменником прийшли учні школи № 27, морехідного училища, члени клубу бібліофілів «Кобзар», місцеві письменики і поети, викладачі ВУЗів та багато інших. Не сумніваюсь, що слухати  Бориса Тимофійовича було цікаво всім в однаковій мірі. Він багато знає, вміє говорити просто про складне. Запорукою успіху виступів письменника є його сценічність (як не крути – музикант, артист), відкритість, готовність до діалогу. Борис Євсєєв буквально підкорив  слухачів авторським читанням оповідання «Македонское вино» зі збірки «Лавка нищих». На вечері в бібліотеці також звучала музика. Інна Кисєльнікова виконала увертюри до опер «Орфей», «Ямщики на підставі» і «Американці». Так як і в музеї, вечір пройшов в дуже дружній теплій атмосфері.
Борис Тимофійович подарував бібліотеці свої книги. Тепер у нас є майже всі його твори. В одному інтерв’ю він сказав фразу: «Справжні читачі поки до кінця не вимерли…». Так, дійсно, не всі пішли в інтернет. І тих, хто любить живу книгу, її запах, шелест сторінок, помітки на полях – ще багато…

Ось для них і пише НАШ Борис Євсєєв.

Статтю доктора філологічних наук Большакової А. Ю. про прозу Євсєєва Б. Т. можна прочитати за адресою: http://borisevseev.livejournal.com/18938.html