«Калі траш» («чорний жах»): онлайн-захід до Міжнародного дня пам'яті жертв нацистського геноциду ромів

31 липня 2025 року Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара організувала онлайн-захід, присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Метою події було не лише вшанування пам’яті загиблих, а й формування атмосфери толерантності, міжетнічної поваги та усвідомлення небезпеки дискримінації в сучасному світі.

Щороку 2 серпня світ згадує одну з найболючіших і водночас замовчуваних трагедій ХХ століття. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в концтаборі Аушвіц-Біркенау нацисти живцем знищили майже три тисячі ромів – чоловіків, жінок і дітей. У ромській мові ця подія відома як «Калі траш», що в перекладі означає «чорний жах». Загалом, за різними оцінками, під час Другої світової війни було вбито від 600 тисяч до 1,5 мільйона ромів.

Головним спікером заходу став Віталій Бака – головний спеціаліст відділу організації історичних досліджень та аналізу українського державотворення Українського інституту національної пам’яті. У своєму виступі він детально розповів про передумови, масштаби та наслідки геноциду ромського народу під час Другої світової війни. Пан Бака також звернув увагу на онлайн-проєкт «Зневажений геноцид. Доля ромів у зоні німецької окупації України під час Другої світової війни», який містить історичні дослідження, свідчення очевидців та освітні матеріали.

Значення цієї пам’ятної дати було закріплено ще у 1996 році, коли під час конференції «Геноцид – Пам'ять – Надія», що відбулася в Освенцимі 21–23 листопада, Міжнародна рада пам’яті геноциду ромів ухвалила Прокламацію, підписану лідерами ромських організацій з 10 країн Європи та Сполучених Штатів Америки.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 року, Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид у ромів в Україні відзначають на державному рівні.

За приблизними оцінками, у межах сучасної України загинуло близько 20 тисяч ромів. Ця оцінка ґрунтується лише на тих випадках вбивств, що були зафіксовані, проте немає даних про загиблих на примусових роботах, у таборах-гетто тощо.

Символічними є місця масових розстрілів – зокрема, Бабин Яр у Києві, де першими були вбиті саме роми. На цьому місці на території Національного історико-меморіального комплексу «Бабин Яр» встановлений пам’ятник «Ромська кибитка». У 1942 році в Чернігові відбувся найбільший розстріл ромів. У місцевого населення було різне ставлення до ромів: деякі видавали їх німцям, а от, наприклад, у Кіровоградській області староста села записав ромів до книги як українців, чим врятував їм життя.

Досить довгий період не існувало представників ромського населення, які б змогли заявити про цю трагедію на державному чи світовому рівні, було мало матеріалів. Тому про геноцид ромів ще так мало знають, а значить, треба про це більше говорити, проводити лекції, поширювати інформацію. І тоді історія геноциду ромів стане більш вагомою в українському та європейському суспільстві.

Ведуча заходу, бібліотекарка Лілія Віжічаніна, акцентувала увагу присутніх на важливому цифровому ресурсі – віртуальному музеї «Пораймос на Закарпатті», де зібрані спогади тих, хто вижив, та їхніх нащадків. Саме одна з таких історій була озвучена під час заходу: Анна Павлівна Терпак поділилася трагічною розповіддю про свого батька, який зазнав переслідувань з боку нацистів лише через свою національність.

Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія – складовою нашої спільної історії, національної пам’яті. Міжнародний день геноциду ромів нагадує про важливість пам’яті та нетерпимість до будь-яких проявів расизму та ксенофобії. Міжнародний день голокосту ромів нагадує нам про жахливі наслідки ненависті, расизму і дискримінації.

Захід завершився емоційним зверненням до учасників із закликом замислитися над сучасними проявами дискримінації та мови ворожнечі. Організатори наголосили: пам’ять про геноцид ромів – це не лише вшанування минулого, а й крок до відповідального, свідомого майбутнього. Адже забуття – перший крок до повторення трагедій.