Гоць П. Ода собі, бібліотекареві

                                      Петро Гоць

Ода собі, бібліотекареві

Як мене сваволя не косила,
Яка мене недоля не товкла,
А потягу до книги не згасила
І книгарем навіки нарекла.
Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я – більше: я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо – посудіть: хіба ще є багатство
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб`є!
Хіба щось є цінніше ще за книгу?
Хіба щось може з нею в парі йти?..
Такий тягар, таку міцну веригу –
Ані за які гроші не знайти!
Я ж знаю все! Всі оми й аксіоми,
Всі альфи і омеги, всі плюси.
Для мене всі підвласні космодроми,
Екватори, планети, полюси…
Я – мов маяк в розбурханому морі,
Неначе компас в безмірі пустель.
Без мене в цьому людському просторі
Не вийти до наук найвищих стель.
Бо я – книгар. Я – бібліотекар.
Хоч не технар, не вчитель, не банкір.
То все ж усім – як лікар, як аптекар
Потрібен я – всьому наперекір.