Главная Наши публикации: ЭБ Памятки читателю Конституция Филиппа Орлика как феномен мирового правоведения

Конституція Пилипа Орлика як феномен світового правознавства

Конституція Пилипа Орлика як феномен світового правознавства
(пам’ятка читачеві)

Шановні читачі!

"Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького", або "Конституція Пилипа Орлика", яку було проголошено у день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Головна ідея її – повна незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького.

На зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер прийнято Договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права та обов’язки усіх сторін угоди. Підписаний від козацької старшини кошовим отаманом Костем Гордієнком та затверджений шведським королем Карлом XII, договір, однак, не набув чинності, оскільки був написаний в умовах вигнання.

Договір є пам’яткою політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків, він є однією з перших європейських конституцій нового часу. Написаний староукраїнською мовою та латиною.

Повна назва цього документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

Пилип Степанович Орлик – український політичний, державний і військовий діяч, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742).

Народився 11 (21) жовтня 1672 у Косуті (Білорусь) в сім’ї родовитої литовської шляхти чеського походження – Орликів. Навчався в єзуїтському колегіумі (м. Вільно), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 році. Навчався на відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.

У 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. – писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. – генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.

У квітні 1710 р. Пилип Орлик був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після виборів між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі – «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Пилип Орлик активно листувався з монархами та іншими високими посадовцями урядів Швеції, Німеччини, Польщі, Франції, Туреччини, закликаючи на спільну боротьбу з царем, порушував українську проблему на різних приватних та офіційних зустрічах.

Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.

Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки. У документі йшлося про суверенну республіку, яка проте зберігала протекторат шведського короля. Шведський король Карл ХІІ як “протектор” України підтвердив цей вибір спеціальним дипломом.

У «Пактах й Конституції законів…» йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Підписали документ гетьман Орлик, а від запорожців – кошовий отаман Кость Гордієнко.  

Складається документ з преамбули й шістнадцяти розділів. Згідно з ними законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту. Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини, а всі юридичні справи належали до юрисдикції Генерального суду.

Крім визначення території української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорозької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд із ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку.

Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися суворо визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично – вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов’язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Конституції П. Орлика, яка робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, що обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради – своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків – від кожного по одній заслуженій особі.

Конституцію П. Орлика одразу по її прийняттю визнали уряди Швеції і Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Учені й політики нині не без підстав вважають, що, втіливши ідеї її натхненника, гетьмана Івана Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років випередила ідеї Французької революції.

Розгадку такого гуманістичного змістовного наповнення Конституції, прийнятої на початку XVIII століття, можна значною мірою пояснити достатньо високим рівнем культурної спільноти, в тому числі освіченості, яку отримували як запорожці так і старшина у стінах Києво-Могилянської академії та в інших європейських навчальних закладах. Недарма «достойником» був лише той, який володів багатьма мовами. А якщо врахувати той факт, що не за спадковими правами, а завдяки власним зусиллям та праці досягалися і авторитет, й успіхи, і багатство, то можна зрозуміти той не бачений в інших народів демократизм та повагу до кожної людини.

Конституція Пилипа Орлика, пронизана ідеями загальнолюдського гуманізму, стала першою парламентарно-демократичною програмою. Саме ці ідеї гуманізму П. Орлик, використовуючи дипломатію, намагається поширити в інших державах, серед інших народів.

Пилипу Орлику відносно легко було працювати над текстом Конституції та іншими творами. Головна думка – обстоювання ідеї про незалежність, самостійність України як держави.  Слід знати «королям, князям, республікам та іншим християнським державам про причини, які схилили мене (П. Орлика) прийти в Отаманську імперію і підняти сьогодні зброю проти царя московського». Причини полягають у тому, що «природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було у нас забране…». «Ми не можемо незворушно дивитися на страждання нашої коханої Вітчизни, бачити порушення її прав за стількома пунктами. Діяти ж будемо не керуючись помстою, а «згідно із справедливістю і правом, що дозволяє боронити свою власну справу і свою власну мету». (П. Орлик «Маніфест до Європейських урядів» 1712 р.).

Оригінал першої сторінки Конституції зберігається в Національному архіві Швеції. Остання сторінка україномовного документу – у Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) із оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького.

Прогресивне людство зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в історії людства конституції демократичного суспільства.

 

Рекомендуємо прочитати:

  1. Вовк О. До питання створення і історичної долі Конституції Пилипа Орлика / О. Вовк // Наука і суспільство. - 2019. - N 5/6. - С. 24-27
  2. Коляда І. А. Пилип Орлик / І. А. Коляда, С. Ю. Коляда, О. Ю. Кирієнко ; худож. оформ. Є. В. Вдовиченко. - Х. : Фоліо, 2015. - 119, [2] с.
  3. Конституція Української Гетьманської держави (Конституція Пилипа Орлика 1710 року) // Вісник Конституційного Суду України. - 2007. - N3. - С. 83-94.
  4. Кресіна І. О. Гетьман Пилип Орлик і його конституція / І. О. Кресіна, О. В. Кресін. - К. : ПБП "Фотовідеосервіс", 1993. - 80 c.
  5. Рендюк Т. Бендерська Конституція 1710 року - апогей політичної та правової думки Пилипа Орлика в еміграції [Текст] : до Дня Конституції України 28 червня / Т. Рендюк // Зовнішні справи. - 2017. - N 6. - С. 26-31 : фот.
  6. Чухліб Т. В. Пилип Орлик / Т. В. Чухліб. - К. : Н. Брехуненко, 2008. - 64 с.
  7. Шекет Ю. Пилип Орлик: корабельник у світовому штормі / Ю. Шекет // Личности. - 2020. - N 9/10. - С. 46-59.

Підготувала: провідний бібліограф Т.С. Федько

Календарь событий

  1 2 345
6 789101112
1314 15 16171819
20 21 2223242526
27282930