Страсти по Гаухману

Олександр Бутузов

Пристрасті за Гаухманом

У статті мова піде, можливо, про найбільший плагіат на просторах колишнього СРСР.

Відомий херсонський лікар-дерматовенеролог і водночас – поет-лірик та гуморист (на жаль, померлий у 2006 році) Володимир Давидович Гаухман був досить відомим та шанованим. Спочатку в Сімферополі, де він деякий час працював асистентом на кафедрі шкірних та венеричних хвороб у Кримському медуніверситеті, а згодом – у ВСІХ шкірвендиспансерах та медичних інститутах України, але вже як автор абсолютно унікальних творів гумористичного жанру – поем «Гоноріада» та «Сифіліада». Написані професіоналом, вони могли служити підручником як для поетів-гумористів, так і для лікарів-венерологів-початківців.

Завдяки всесоюзним конференціям, республіканським з'їздам, курсам стажування та інформації для венерологів європейської частини СРСР, а також дворічній армійській службі у госпіталях Сибіру ці твори Володимира Гаухмана в «самвидаві» стали відомі тисячам медичних працівників. Вони стали «родзинкою» банкетів, ювілеїв, днів народження, на яких їх читали та обговорювали як медики, так і просто поціновувачі гумору. І ось тоді ж, у 80-ті роки, до Гаухмана почали доходити чутки, що в Заураллі, Приураллі, на Алтаї його поеми друкуються в газетах та брошурах за підписом його колишніх колег – військових лікарів, міських та районних дерматовенерологів.

Щоб зберегти авторські права В. Давидович у 1996 році видав книгу під назвою «Венеріада», до якої увійшла, окрім «Гоноріади» та «Сифіліади», поема «Снідіада», написана того ж року. І заспокоївся. А даремно.

У 2005 році Гаухману випадково потрапила до рук газета Воронезького медуніверситету, в якій було надруковано уривки з поеми «Сифилиада». Авторами було вказано аж 6 осіб – асистенти кафедри, лікарі та навіть студенти.

Розлючений безпардонністю колег Гаухман почав листуватися з ними. Тоді як В. Давидович закликав до совісті своїх «побратимів по перу», одна шанована московська медична газета опублікувала на своїх сторінках ці ж уривки з «Сифіліади», передрукувавши їх із воронезької газети. Щоправда, авторами її були вказані вже не воронезькі, а московські медики.

Фінал цієї історії був благополучний: обидві газети вибачилися перед справжнім автором, назвавши прецедент «непорозумінням». Більш того: опублікували портрет В. Гаухмана з його біографією та уривки з його поем. Автор був задоволений... Він знову заспокоївся. Але, як з'ясувалося невдовзі, передчасно.

Тепер уже в Новосибірську та Німеччині (там також є «наші люди») з'явилися аматори «продати крадене».

У 2006 році Володимир Гаухман перевидав «Венеріаду» в сучасному оформленні (художник Світлана Юр'єва) тиражем 300 примірників, який був моментально розпроданий. Шкода, що про це не знають у Росії і медики продовжують друкуватись у періодиці, видаючи поетичні рядки Гаухмана за свої. Їх можна зрозуміти. Аж надто гарні і тема і вірші.