Скромний геній світового кіно: ім’я Миколи Гринька на мапі Херсона

29 червня залюблені в історію херсонці зустрілися на онлайн-платформі, аби продовжити відкривати для себе імена українців, які закарбовано в міському просторі нашого міста. Цього разу, в рамках просвітницького проєкту Гончарівки «Імена на мапі Херсона», говорили про видатного уродженця міста – Миколу Гринька. У 2016 році його ім'ям було перейменовано колишню вулицю Бегми у Центральному районі Херсона.

Під час онлайн-зустрічі учасники згадали багатогранні сторінки життя артиста.

Микола Гринько народився 1920 року в Херсоні у родині акторів пересувного робітничо-селянського театру. Мрії про сцену перервала Друга світова війна, яку він пройшов як стрілець-радист на бомбардувальниках дальньої дії, отримавши медаль «За бойові заслуги».

Перша велика роль американського солдата у фільмі «Мир тому, хто входить» (1961) принесла актору шалений успіх. На фестивалі у Венеції режисерам стрічки навіть довелося побитися об заклад з американцями на ящик коньяку, щоб довести, що на екрані справді українець, а не американець.

Життєвий шлях Майстра супроводжувався географічним парадоксом. На рідній Київській кіностудії ім. О. Довженка він стикався з ігноруванням, його вважали «не нашим актором» і роками не давали головних ролей чи навіть належного житла. Натомість для світового кіно він став еталоном європейської культури – Гринько був своєрідним талісманом видатного режисера Андрія Тарковського, зігравши у його шедеврах «Іванове дитинство», «Соляріс», «Дзеркало», «Сталкер» та «Андрій Рубльов».

Маючи неймовірну здатність грати глибоку внутрішню трагедію без жодного слова, Гринько одночасно був кумиром мільйонів дітей. У 1970-х роках глядачі побачили його блискучу комедійну пластику та почуття гумору в ролях Тата Карло («Пригоди Буратіно») та професора Громова («Пригоди Електроніка»).

Окрему увагу на зустрічі приділили історії кохання Миколи Гринька та його дружини – скрипальки Айше Чулак-Огли. Вона покинула навчання в консерваторії та відмовилася від власної кар’єри, аби 30 років бути поруч із чоловіком і підтримувати його на зйомках. Після смерті актора від лейкемії у 1989 році, Айше продала всі свої коштовності, щоб встановити коханому гідний бронзовий пам'ятник на Байковому кладовищі.

У другій частині зустрічі учасники здійснили захопливу мандрівку українською кухнею, яка вдало доповнила основну тему заходу та подарувала всім гарний настрій. Присутні взяли участь в інтерактиві «Їжа на карті», під час якого відкривали для себе незвичайні пам’ятники продуктам харчування, встановлені в різних куточках України: салу в Луцьку, огірку в Ніжині, помідору в Кам’янці-Дніпровській, яйцю в Харкові, кавуну в Голій Пристані, апельсину в Одесі, буряку в Миколаєві, чорниці на Закарпатті, горіху на Дніпропетровщині та артоб’єкту «Дари моря» в Керчі.

Зустріч вкотре довела, що знайомство з видатними постатями рідного краю може гармонійно поєднуватися з відкриттям багатства української культури й традицій. Вона залишила учасникам не лише нові знання про життя Миколи Гринька, а й яскраві враження від захопливої подорожі світом української кухні.