Святитель Інокентій Херсонський – великий пастир Церкви

6 жовтня 2017 року після літніх канікул відбулося чергове засідання клубу любителів книги "Кобзар". З доповіддю «Святитель Інокентій Херсонський» виступила Замараєва Ірина Володимирівна. Слухачам були представлені репринтні видання праць Святителя Інокентія, його дореволюційні видання з особистої бібліотеки Замараєвої, з власницьким знаком священика Леоніда Гошкевича.

***

«Серед усіх прославлених угодників Божих святителі – це чин святих вищого ступеня священства – архієреїв.
Архієрей – предстоятель церковної громади. У перекладі з грецького означає «старший священик», «начальник священиків».
Архієрей або єпископ очолює громаду у всьому її духовному житті, являє своїй церкві образ Божий, символізуючи Христа під час богослужіння.
Будучи заступниками перед Богом за свою паству при житті, єпископи залишаються такими і після смерті.

«На єпископа треба дивитися, як на самого Господа», – писав святий Ігнатій Богоносець. Але в історії Церкви тільки ті єпископи, які зросли в жертовності служіння своїй пастві і в апостольській вірності істинам віри, іменуються СВЯТИТЕЛЯМИ.

Святительство являє собою особливий тип святості, винятково важливий у рятівному служінні Церкві. Святительське служіння завжди було найбільш відкритим до світу в усіх сферах його буття – державного, громадського, сімейного.
Це саме той рід служіння, при якому повністю було потрібно виконувати слова Христа про те, що «запалений світильник треба ставити на чільне місце, нехай світить всім» (Мф. 5,15). В історії Церкви чимало святителів, які сяяли серед своїх сучасників глибокою вірою і благочестивим життям. Трьом святителям присвоєно рідкісний титул вселенських вчителів Церкви – це святитель Іоанн Златоуст і його старші сучасники – Василь Великий і Григорій Богослов – вчителі всієї християнської Церкви.
Серед справжніх церковних світочів ми бачимо також численну і славну плеяду – апостольських мужів Ігнатія Богоносця, Іринея Ліонського, Іполита Римського, святителя Миколая, архієпископа Мирлікійського; наших вітчизняних святителів Макарія Київського, Петра Могилу та інших.

У всі часи і на всякому місці їх служіння виходило далеко за церковні межі, виливаючи благодатне світло пастирства і моральної просвіти на найширші верстви світського суспільства.
До цього славного духовного стану належить і прославлений в Одеській митрополії святитель Інокентій Херсонський – багатомудрий пастир та енциклопедично освічений чоловік.

Архієпископ Інокентій (світське ім'я Іван Олексійович Борисов; 15 [27] грудня 1800, Єлець, Орловська губернія – 26 травня [7 червня] 1857, Одеса) - єпископ Православної Російської Церкви; з 24 лютого 1848 архієпископ Херсонський і Таврійський. Член Російської академії (1836). Член Святійшого синоду з 26 серпня 1856 року. Відомий проповідник.

Святитель Інокентій (Іван Олексійович Борисов), архієпископ Херсонський і Таврійський, народився 15 грудня 1800 р. у родині священика у м. Єльці. Здобув блискучу освіту в Орловській Семінарії та Київській Духовній Академії.
У 1823 році прийняв чернечий постриг і зайняв кафедру богословських наук у Петербурзькій Духовній Академії. До петербурзького періоду професорства Інокентія відносяться три чудових його твори – Жизнь св. Киприана», «Жизнь св. апостола Павла» і «Последние дни земной жизни Иисуса Христа», за які він, вже будучи в сані архімандрита, був удостоєний ступеня доктора богослов'я.

Святитель Інокентій, як богослов і проповідник, як людина великих знань і обдарувань, знаходить визнання не тільки в російському, а й у європейському суспільстві. Він був воістину «doctor universalis»: не було науки, в якій би він не був компетентним критиком та керівником.

Під час Кримської війни Владика, активно служачи своїй пастві, часто відвідував Сімферополь, Севастополь, госпіталі і місця бойових дій, надаючи духовну і матеріальну підтримку в найбільш важких місцях.
Святитель Інокентій здійснив освячення російського флоту, безстрашно ходив у Севастополі під ворожими пострілами рядами військ, підбадьорюючи солдатів і полководців. Предметом особливої турботи святителя були госпіталі, госпітальне духовенство і сестри милосердя, які доглядали за хворими воїнами.

Святитель постачав поранених зібраним продовольством, духовними книгами та іконами. Він був вірним сином Батьківщини і справжнім батьком і пастирем для співвітчизників.

У 1997 архієпископ Інокентій був зарахований до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату. Тоді ж відбулося визнання мощей святими, які з червня 2007 року покояться в нижньому храмі, освяченому на його честь, Преображенського собору Одеси. У вересні 2013 року в Одесі поруч з кафедральним собором був відкритий пам'ятник святителю Інокентію. З 2016 року в Роздільній (райцентр в Одеській обл.) у рамках декомунізації вул. Горького була перейменована на вул. Св. Інокентія».