Такі смачні та запашні… книги

Такі смачні та запашні… книги

 

Життя та здоров’я людини нерозривно пов’язані зі вживанням їжі.

Щорічно 16 жовтня в понад 50 країнах світу відзначається Всесвітній день здорового харчування. Мета його – звернення уваги сучасного суспільства до проблем харчування.

З давніх часів їжу то звеличували до чогось божественного, то вважалося непристойним навіть говорити про неї при сторонніх. Наприклад, у Спарті харчувалися дуже скромно та не надавали їжі особливого значення, а поруч, в Афінах, приготування їжі перетворили на справжнє мистецтво.

За часів царювання Людовика XIV прийшов розквіт французької кухні, яка і до цього дня не здає своїх позицій.

У наш час кулінарія також важлива. Існує безліч кулінарних теле- та радіо-передач. Всі люди люблять смачно поїсти, і багатьом подобається готувати самостійно.

Багато українських та зарубіжних письменників пропонують читачеві насолодитися поєднанням літературного та кулінарного контекстів. Феномен гастрономічного у творах формує окрему естетичну категорію, розвиває уяву читача, налаштовує на правильне харчування або навіть є чинником розвитку сюжету. Тонкощі кулінарного мистецтва яскраво простежуються в романах. Тема їжі в сучасній літературі становить значний інтерес.

Працівники відділу наукової інформації та бібліографії підібрали для вас, наші читачі, добірку творів, які рясніють кулінарними описами, рецептами окремих страв, процесів їх виготовлення та споживання. Гастрономічні замальовки вплетені в сюжетну канву твору, а поняття смачного й здорового харчування є постійною естетичною категорією.

 

Андрухович С. Фелікс Австрія: роман / С. Андрухович. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 280 с.

Цей чи не найгастрономічніший роман сучасної української літератури розгортається навколо історії Стефи (очима якої читач і спостерігає за сюжетом) і тендітної «рожевої пані» Аделі, які виросли разом і «сплелись як стовбури двох дерев». Любов, з якою Стефа готує страви для своєї Аделі та гостей сім’ї, заворожує, а іноді й трохи дивує.
Але гастрономія «Фелікса Австрії» – не лише про почуття, а й про час. Історичне тло роману – Станіславів 1900 року, маленьке містечко на сході Австро-Угорської імперії, в якому пліткують, відвідують світські заходи й народні гуляння, читають газети, слідкують за модою та обмінюються рецептами. Страви на святкових бенкетах такі ж розмаїті та багатонаціональні, як і сам Станіславів:

«… Ну то, може, зосередившись на меню, я зможу трохи прийти до тями. Отож: салата зелена на французький спосіб (не забути хитрощі з хлібом і часником), салата з неварених яблук і оселедців, помідори печені, салата з сирих грибів, трюфлі, зварені на мадейрі, вуджений язик, теплі канапки (печене м’ясо, присмажена цибуля, швейцарський сир, посічені сарделі, два жовтки і сніг із двох білків), неаполітанська зупа із пармезану, каляфіори з бешамелем, бульба начинювана, рибне purè, віденський розбратель, товченики англійські а-ля Nelson, шинка, печена в тісті, паштетики з раків, шодо молочне ванількове, чоколядова ґалярета, торт Захера, торт з яблук по-медіоланськи, морозиво цитринове, оршада, малиновий вітаміновий напій».

 

Браун К. Рецепт ідеальної дружини / К. Браун ; пер. з англ. В. Калини. – Київ : #книголав, 2022. – 352 с.

Еліс Хейл, головна героїня роману, залишає кар’єру в піарі, щоб стати письменницею. Але це не єдині зміни у її житті – разом із чоловіком вона переїздить з Нью-Йорка у тихе передмістя. Не все йде за планом, жінка багато часу проводить у великому порожньому будинку, їй там дуже нудно, а ще її плани не збігаються з чоловіковими. Одного дня вона знаходить стару кулінарну книгу попередньої господині цього дому Неллі Мердок, яка була домогосподаркою і мешкала тут з чоловіком у 50-х рр. ХХ століття.

Окрім рецептів, Еліс виявляє в книзі зашифровані підказки про подружнє життя та помічає схожість між історією цієї жінки та своєю. Це змушує її засумніватися у своїх стосунках із чоловіком. Вона починає контролювати своє життя і захищатись за допомогою кількох отриманих з цієї книжки секретів.

«Діставши з холодильника хліб, молоко та інші інгредієнти, вона вирішила приготувати молочний тост – страва, яку Неллі описала в одному зі своїх листів як сніданок, що особливо подобався Річарду, коли той нездужав. Хоча спочатку Еліс здалося, що це гидота (тост, замочений у теплому молоці?), виявилося, що страва доволі смачна. Підсмаживши хліб і добре нагрівши молоко з ваніллю у каструльці, вона налила майже киплячу суміш на скибки хліба і «на око» притрусила їх корицею та цукром».

 

Винничук Ю. П. Цензор снів : [роман] / Ю. Винничук ; худож.-оформ. Л. П. Вировець. – Київ : Довженко Букс, 2016. – 318 с. : іл.

Пригодницький роман, в якому є все: харизматичні шпигуни, небезпечні жінки, пейзажі Атлантики і… смаколики найкращих ресторанів Львова. І «бенкет під час чуми» – у Львові змінюють одна одну польська, німецька й радянська влади, змінюються й страви на столі у героїв. Починається все, звісно, з опису розкішної ресторації.

«У ресторації було людно, більшість гостей повечеряли й тепер мило розмовляли за вином. Я підійшов до столу з закусками й наклав собі всього потроху, а найбільше різного м’ясива та ярини. У відрах з льодом містилися пляшки з шампанським, на відерку висіла ціна за келих – $0,15, пляшка – $0,99. Поруч стояла півметрова фарфорова фігурка сільської дівчини з великим барвистим кошиком, куди клали гроші. Я налив собі повний келих, заплатив і випив його перш ніж дістався до столу. Поклав тарілку, повернувся і налив ще. Коли почав їсти, пригадав собі, що ледь не цілу добу нічого не їв, а тільки дудлив каву. Апетит у мене був шалений, так що я потім ще взяв собі дві запечені доради й гору салату, не забувши про шампанське, але щоб зайвий раз не вставати, прихопив цілу пляшку і ніс її під пахвою».

Юрій Винничук детально описує страви легендарних львівських кнайп, домашніх застіль, але не забуває й про такі непопулярні локації, як, приміром, в’язниця «Бригідки».

 

Гарріс Дж. П'ять четвертинок апельсина / Дж. Гарріс ; пер. Д. Москвітіна. – Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. – 352 с.

Найперше, що хочеться зазначити, це те, наскільки смачно написана ця книга! Відчуваєш кожну емоцію, яку хотіла передати авторка, кожен запах і навіть кожен смак описаної у книзі страви. 

Головна героїня Фрамбуаза (названа на честь малинового лікеру) отримала дивний спадок від матері. Її брату дісталася ферма, старшій сестрі – винний погріб, сповнений бурштиново-сонячних пляшок, а Фрамбуазі – альбом з кулінарними рецептами. Не багацько... Але на берегах зошита впереміш зі старовинними рецептами різноманітних смаколиків вона знаходить загадкові нотатки. Секрети та зізнання матері. Життя, яке вона так ретельно приховувала від дітей, у часи війни й окупації. Маленькі радощі й прикрощі, потаємні думки, дитячі образи та щира сповідь жінки, що боялася любити. Минуло стільки років. Лишилося стільки запитань. Відповіді на них – у цьому старому щоденнику. Настав час розкрити моторошні таємниці минулого.

«Пропонувала йому скуштувати те й се. Шматочок паштету рієт, кружальце сиров’яленої ковбаси. Ковточок лікеру з груш, тієї самої грушівки, яку мати зазвичай виготовляла в жовтні з падалиць, що починали шумувати одразу, як тільки торкалися землі, – їх обліплювали брунатні оси, тож доводилося збирати плоди дерев’яними щипцями… Я показала йому материн трюфель, що бережно зберігається в олії, мов комаха в бурштині, і всміхалася, спостерігаючи за тим, як він захоплено витріщає очі».

 

Ґілберт Е. Їсти, молитися, кохати : історія жінки, яка рік мандрувала Італією, Індією та Індонезією, шукаючи все на світі : [роман : книга-сповідь, книга-квест] / Е. Ґілберт ; пер. з англ. Я. Винницька. – Львів : Видавницво Старого Лева, 2018. – 415 с.

Кажуть, що жити ніколи не пізно. Але що робити, якщо бажання жити зникло взагалі. Саме з такою проблемою зіткнулася головна героїня цієї книги. Здавалося б у жінки є все, про що тільки можна мріяти. Вона має роботу, має чоловіка. Але це лише гарна картинка. Насправді письменниця розчарувалася в усьому, і навіть у своєму сімейному житті. Щоб відновити смак дожиття Ліз вирушає у подорож. А куди можна податися, щоб відновити рівновагу у своєму житті. Варіантів, звісно, безліч, та наша героїня обрала класику. Вона вирушила у три відомі країни: Італію, Індонезію та Індію. В Італії жінка навчалася просто відчути смак. Іншими словами вона вчилася їсти, займалася гастрономічним туризмом і відчувала нові смаки, насолоджуючись смачними стравами.
В Індії героїня навчалася тому, чому дехто навчається роками, а саме молитися. Вона відвідувала відомі храми, спілкувалася з монахами та, зрештою, духовно просвітлялася.

І нарешті третя країна – Індонезія. Саме тут жінка вчилася любити, самовіддано і щиро, наче перший раз. Ця книга потрібна кожній людині, яка через побутові проблеми, випробування долі втратила сенс до життя. А завдяки цій книзі можна навчитися жити по-новому. Тому, якщо вам здається, що життя закінчилося – радимо прочитати саме цю книжку.

«Я завжди думала, що існує лише два варіанти коржів для піци – тонке й хрумке або товсте й пухке. Звідки мені було знати, що у світі існує також тонесенький і пухкий корж?! Боже святий! Тонкий, пухкий, міцний, клейкий, смачний, солонуватий піцовий рай. Згори солодкий томатний соус, що аж піниться бульбашками, а потім, коли свіжа буйволяча моцарела розтоплюється, то стає кремової консистенції. Як блискуча кінозірка на вечірці надає кожному, хто поруч, трішки гламуру, так один-єдиний листочок базиліку посередині цього шедевра наповнює всю страву запашними чарами. Їсти таку піцу технічно неможливо. Ти намагаєшся відкусити шматочок, але м’який корж згортається, гарячий сир стікає з родючого ґрунту схилами крутих берегів, обквацюючи тебе і все довкола. І на це немає ради».

 

Гудима А. 69 спецій для серця / А. Гудима. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. – 224 с.

Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.

У цій книзі – кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими – Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив.

«Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних». Усе минуще, а Любов – ніколи не перестає і не минає. І наповнює життя справжнім смаком.

«Духмяний перец. Ти ж тримаєш його у щільно закритій банці, правда? Розумієш, чому він духмяний? Понюхай. А тепер потри руками, перелякай його. Або нагрій на вогні.

Ефірні олійки у ньому одразу визирнуть подивитись, хто там такий настирливий.

Не кидай його разом з лавром. Він повільніше віддає свої емоції страві, треба кидати десь на посеред приготування».

Кочерга І. Фея гіркого мигдалю : комедія на 4 дії / І. Кочерга. – Харків : Кооперативне видавництво РУХ, 1926. – 104 с. 

Твір, що порушує проблему історичної пам'яті народу (дійові особи є авторським вимислом), є своєрідним, українським варіантом «Попелюшки». Анекдотично-водевільна фабула висвітлює романтичну історію кохання багатого графа Бжостовського (українця по матері) і дівчини-українки сироти Лесі. Саме Леся і є тією «феєю гіркого мигдалю», котра, частуючи графа простим пшеничним коржиком із запахом батьківщини, дитинства, відроджує кращі поривання його душі: колись примхливий і розбещений аристократ завдяки Лесиному рецепту (символу національного коріння) ставав добрим і справедливим.

Єдність духовного, морального, естетичного тут асоціюється з любов'ю до свого народу, до рідної землі, з вічним пошуком людяності і добра.

«Так ось де цей славетний рецепт,.. (Пише.) Кубок солодкого молока... масла... найчистішого канарського сахару... п'ять жовтків бить добре в чашці ложкою... як на бешкокти... коринки... мушкаткого вдєту... цитрини... морелевого варення... кубеби три... а чого три, не можна розібрати... зе.., зо... мабуть, золотники. Так, три золотники... все стовкти й особ... особливо». 

 

Матіос М. В. Кулінарні фіглі / М. Матіос ; в авт. ред. ; худож. С. Іванов ; фотогр.: С. Литвин, Н. Губчук. – Львів : Піраміда, 2011. – 204 с. : іл.

Марія Матіос тут зовсім не така, як у «Солодкій Дарусі», «Черевичках Божої матері» чи інших. Вона тут пристрасна, відверта, спокуслива, хитрюща і весела. По-друге, так написати про кулінарію – це талант. Читаєш і шлунок радіє, серце мліє і душа серед смачних запахів літає. І все й одночасно хочеться приготувати. По-третє, так написати рецепти – це неперевершена майстерність. Малими словами, а навіть складні страви описано просто, легко, доступно. По-четверте, ну от хочеться приготувати майже все, а особливо рецепти, які з кукурудзяною мукою. Ну вже так розхвалили авторку, що гріх не спробувати.

І найголовніше – це ж просто українська кулінарна камасутра. Щоб звабити – на стіл поставте одні страви, щоб покарати – інші, щоб підтримати – ще інші, а щоб полінитися і показати, як-то без жінки буває – ще інші. Просто цілий кулінарний арсенал з приборкання чоловіків.

Читайте, готуйте, смакуйте і любіть, спокушайте та карайте вишукано своїх чоловіків.

«У мене в чавунному казані закипає олія. Десь так на палець-півтори. А я тимчасом ретельно чищу спеціальною щіточкою найдрібнішу картоплю (у наших Розтоках на картоплю таких розмірів кажуть «свинська» (пардон!), бо її на насіння до весни не відкладають і на борщ не чистять – занадто дрібна. А ось для моєї страви ця дрібнота – якраз). Вичистивши й помивши, протираю насухо й кидаю картоплю в киплячу олію. Зверху присолюю, трохи перчу і наглухо закриваю. Хвилин через 5-7, не знімаючи кришки, від усієї душі «перетрушую» її і знову ставлю на вогонь. А через 5-7 хвилин знову «трушу» її душу. Одне слово, за півгодини маєте таку картоплю із підрум'яненою шкіркою, що, коли би поблизу були завидющі очі, точно зурочили б її! Та поки картопля «доходить», я ці півгодини байдики не б'ю: готую саламаху. Не знаєте, що це? Дрібничка, від якої залежить смак страви. Але це справді дрібничка: потовчена і підсолена головка-дві часнику, збита зі сметаною і подрібненим кропом. Маєте! Глиняна глибока тарілка, в ній рум'яна картопля, а зверху – біла гора часникової саламахи».

 

Мілз Л. Кондитерська / Л. Мілз ; пер. з англ. Т. Марченко. – Київ : Snowdrop, 2022. – 400 с.

Головна героїня Стіві – абсолютно міська дівчина, поїхала до невеличкого села облаштовувати своє нове життя. Єдина близька по духу людина, тітка Пеггі, померла, залишивши дівчині у спадок пристойну суму грошей. На них Стіві планувала відкрити власну справу – кондитерську своєї мрії. Але у великому місті цієї суми не вистачало навіть на оренду приміщення. Тому Стіві ризикнула поїхати на оглядини старого кафе у містечко під назвою Тенглвуд. Стіві миттєво відчула, що це саме те, чого вона хотіла, тому відразу взялася за справу.
Дружелюбна дівчина змогла легко знайти спільну мову з мешканцями та зав'язати дружбу з цікавими людьми. Але були у цій громаді жінки, яким явно не подобалась кондитерська Стіві, і які намагались зробити все, щоб вона збанкрутувала. Та й до всього цього Стіві ще й закохалася у чоловіка, якому вона була байдужа. Принаймні так думала сама Стіві Дуже романтична та весела історія.

Різноманітні герої: спокійні та активні, молоді та старі, добрі та злі, мудрі та хитрі, впевнені та зневірені. Дуже цікаво читати як усі вони взаємодіють, допомагаючи один одного, долаючи зло, встановлюючи справедливість та створюючи разом прекрасну історію життя мешканців Тенгвуду.

 

Міллєр Л. Кондитерка-втікачка / Л. Міллєр ; пер. з англ. М. Росіл. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. – 416 с.

Олівія Ролінґз – віртуозна шеф-кухарка, її роботу високо оцінюють ресторанні критики. Професійна кухня для неї – місце спокою і балансу: там порядок, передбачуваність, все знайоме і завжди на своїх місцях. Та коли Олівія підпалює не лише фламбований десерт, а й ресторанну залу, вона не вигадує нічого кращого, як просто втекти. Адже ясним полум’ям загорілася не тільки робота, а й не надто вдала любовна пригода.

Олівія переїжджає з Бостона в ідилічне тихе містечко Гатрі, що у Вермонті, до своєї подруги Ханни і починає працювати у старенькому готелі «Цукровий клен». Кухня, що пахне корицею і свіжим хлібом, звуки банджо і скрипки, мальовничі краєвиди, привабливий син фермера, нові друзі, конкурс на найкращий яблучний пиріг – дівчина захоплюється життям у сільській місцевості. Однак стати частиною спільноти Гатрі з його старими і новими таємницями не так вже і просто. Дівчині доведеться подорослішати й усвідомити: якщо не тікатиме від стосунків, дружби, проблем, зможе нарешті проживати життя своєї мрії.

«Ми розпочали з шоколадних тарталеток. Я витиснула маленькі трояндочки зі свіжозбитих вершків на ганаш і гіркою виклала на них цукрові нитки, карамельний колір яких мав натякати на карамель всередині. Яблучні галети ми розрізали на шматочки. Я змастила краї листкової випічки абрикосовим сиропом і присипала смаженими мигдалевими пластівцями. Хвилювалася, що груші, загорнуті у тісто філо, не простоять довго, але випічка все ще була золотаво-хрусткою, а груші в коньяку – м’якими та ніжними. Останніми подавали крем-брюле».

 

Сафарлі Е. Рецепти щастя. Щоденник східного кулінара / Е. Сафарлі ; пер. Т. Клюкіна. –  Київ : Book Chef, 2019. – 320 с.

Східна кухня приваблює багатьох. Страви, приготовані арабськими кухарями, здатні подарувати цілу гаму гастрономічних вражень. Секрет успіху цих майстрів заключається не тільки в ідеальному розумінні балансу основних інгредієнтів і вишуканих спецій, але й і в почуттях, з якими вони готують свої шедеври. В цьому ви переконаєтесь, почавши читати онлайн книгу «Рецепти щастя. Щоденник східного кулінара» Ельчина Сафарлі українською мовою.

На сторінках свого видання автор згадує, як готувала для своїх рідних його бабуся. Вона знала безліч секретів східної кулінарії, завдяки яким її страви завжди були надзвичайно смачними та корисними.

Автор книги «Рецепти щастя. Щоденник східного кулінара» розповідає, що його рідні не брались за приготування їжі, поки їх душі не заповнював спокій та щастя. Вони вірили, що їжа принесе справжнє задоволення тільки тоді, коли буде приготована з найщирішими побажаннями.

З того часу пройшло багато років. Автор давно подорослішав та покинув батьківський дім, проте він ніколи не забував головне правило, якого вчили його родичі: їжа, приготована з любов’ю, дарує радість та натхнення.

«Хліб я звик випікати великими коржами, надавати йому форми власноруч. Неодмінно змазую зверху яєчним жовтком (збиваю його з дрібкою куркуми, розведеною в чайній ложці теплої води), посипаю насінням кунжуту. Такий хліб називаю «для душі». Він зберігає тепло людських рук, поки його не з’їли… А ще я іноді не нарізую базилік і листя салату, хоч би як поспішав із замовленням. Розриваю їх руками на клаптики – і в миску. Бабуся казала, що саме до цих двох видів зелені не має торкатися криця ножа. «Затям, синку, від ножа вони втрачають легкість, темнішають, швидко пускають сік».

 

Робін Слоун. Магічний рецепт для Лоїс / Р. Слоун ; пер. Ю. Костюк. – Харків : Vivat, 2019. – 224 с.

Ця книга поєднує в собі сучасні технології, кулінарію та невеличку дозу магії. Головна героїня, Лоїс Кері, живе в майбутньому і працює програмісткою. Її життя змінюється, коли вона випадково відкриває для себе неймовірно смачні страви в місцевому ресторані, який закривається через відсутність візи у його власників. 

Через подаровану їй магічну закваску, Лоїс вирішує самостійно готувати ці страви та розкриває свою природну пристрасть до кулінарії.

Книга розглядає теми смаку, кулінарної творчості та зміни в житті героїні через кулінарну магію. Вона поєднує майбутнє та традиційні рецепти, створюючи особливий світ із сучасними інноваціями та кулінарними відкриттями.

 

Сняданко Н. Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма : роман / Н. Сняданко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 543 с.

У центрі роману особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорської родини Габс­бурґів – Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом Василь Вишиваний. Він усіляко підтримував українські намагання встановити незалежність, брав участь у визволенні України від більшовиків якраз рівно сто років тому за часів УНР та Гетьманату, співпрацював з Директорією, з якою, однак, його погляди суттєво розходились. 

У романі українську ідентичність Вільгельма розширено уявною – ймовірною – частиною біографії. У ній він не помирає у стінах Лук’янівської в’язниці, як відбулося насправді, а опиняється в радянському Львові, одружується, виховує сина й онуку, разом із дружиною, котра походила з давньої львівської родини, намагається пристосуватися до нової суворої дійсності. Водночас цей роман - історія кількох родин, країн, епох, воєн і міжвоєнь.

Це – віддзеркалення австрійського в польському, польського – в австрійському, українського – в радянському і навпаки. Це – галицький мікрокосмос у кількох поколіннях і кількох епохах із притаманними лише цьому закутку Європи химерними поєднаннями мовних, кулінарних, звичаєвих реалій та людських доль, пере­повідання яких часто є набагато химернішим і фантастичнішим за будь-яку літературну фікцію.

«В особистому рейтингу Галини високе місце посідали ще дві зупи бабушки Альони: зі затіркою та з галушками. І затірку, і галушки виготовляли з тих самих складників: яйце і трохи борошна, – та особлива консистенція тіста перетворювала галушки на міцні й ситні кружальця, а затірку – на тонке мереживо, яке вкривало, наче павутиною, поверхню зупи чи розходилося по тарілці острівцями, ніби борошняне латаття».

 

Том Дж. Смакова повія : роман про вечерю та оману / Дж. Том ; [пер. з англ. О. Татаренко]. – Харків : Фабула : Ранок, 2018. – 477 с.

Це ж як потрібно любити свою справу аби написати таку товсту книгу і так тендітно описати усі подробиці кухні. Джесіка Том відома як фудблогерка і ця книга «Смакова повія» достатньо вдалий та знаменитий її твір. Історія про студентку, ім'я якої Тіа Монро. Вона щойно переїхала до Нью-Йорка аби втілити у життя свою давню та найзаповітнішу мрію – створювати рецепти, а ще – писати кулінарні книги.

Нью-Йорк – місто для сильних духом людей. Воно не пробачає слабкості. Тому то Тіа і вдається до зради, обману та ведення подвійного життя. Майкл – дуже відомий та топовий ресторанний та й взагалі кулінарний критик, який втративши смак вирішує використати здібності головної героїні. Але чи погодиться вона вести колонку у відомому кулінарному блозі не під своїм іменем? Бути знаменитою і поважною, але під іменем чоловічим?

Як же в цій книзі смачно описані усі рецепти, усі деталі ресторанної справи. Аж слина тече з рота. Тому під час читання цієї історії ми б радили мати поруч хоча б тістечко чи бутерброд і філіжанку кави або ж чаю. І тоді смакуйте в задоволення – і книгу і смаколики.

«І от з’являється розкішний і соковитий круглячок фуа-гра; покладений на бік, він височіє, ніби грандіозний пам’ятник, хоч і має всього два дюйми заввишки. Наче придворні фаворити, його оточують гніздечка гостро-солодкої пасти конфі з цибулею та вусики часнику, розбухлі, як рисові пластівці. Ви занурюєте ніж у фуа-гра, спершу повільно. Круглячок темний і грузький, і ви незчуєтесь, як ніж засмокче на дно тарілки, поки ви розглядаєте страву в її первісному вигляді. І тут назовні виливається зелена рідина, гіпнотична, ніби лава. Ну ж бо, беріть виделку. Опустіть найдобірнішу, найніжнішу фуа в гороховий абсолют. Візьміть кілька шматочків із озера ароматів. І скуштуйте. Тоді покладіть виделку і подумайте: як могла ця страва здаватися такою простою та однорідною й водночас мати настільки складний і бентежний смак?».
 

Смакуйте та насолоджуйтеся кожною сторінкою «смачної» книги! 

Підготувала А. Кисельова