Тексти, які обіймають. Спогади, що лікують

Тексти, які обіймають. Спогади, що лікують

Книга Христини Кішик «Ану бігом ходіть їсти» (частування про сумне і веселе у поштівках)* – про волошкові і подеколи колючі спогади з дитинства, але не тільки. А ще – про мистецтво бути собою. Ця книга про юність, почасти – зрілість, невпевненість і таки певну певність. Це та історія, яка розповідає про це важливе вміння – ставати собою. Попри всі перешкоди, негаразди та інші умовини життя.

Кожна історія розповідає про щось важливе, непроминальне, що треба запам’ятати у своєму серці, щоб далі нести щось нове, набуте.

«Ходіть бігом їсти» – це про затишок. Затишок, який залишається іноді часто непоміченим. Той затишок, який супроводжував нас у дитинстві, коли ми цього не помічали. І про неспокій, не тільки зовнішній, але й внутрішній. Про бунт дитячий, про мрії, про пригоди, викрутаси, забавлянки, мрії і гадки, які збулись, і ті, яким не судилося збутися.

Це книга про любов. Любов до світу, до Бога, до людей, до баби. Тут є дуже багато про силу. Про силу думати, мріяти, вміння бути інакшою. Тут є про біль, правду, тут є роздуми, вагання, страхи, запитання. Тут є багато.

Під обкладинкою книги Христини Кішик «Ану бігом ходіть їсти» ховається світ, який кожному буде близький. Особливо тій людині, котра росла в селі, чи то часто мала нагоду приїздити в село до бабусі чи дідуся. Ця книга відгукнеться кожному, хто вміє банувати, любити, сподіватися, мріяти і бути натхненним. Ця книга змушує сміятися, реготати і плакати. Так, водночас реготати і плакати.

Тож, ану, бігом ходіт читати книгу Христини Кішик! Дослідниці, етнопсихологині, котра написала для нас ці добротні тексти, залишивши окраєць своїх думок на папері для своїх читачів, які стають не просто читачами, а гостями цієї цікавої і дивовижної мандрівки – словом і життям.

Текст та фото Ірини Садули, вчительки, дослідниці маловідомих імен.

*Кішик Х. Ану бігом ходіть їсти! / Х. Кішик. – Львів : ЛА «Піраміда», 2024. – 256 с.