Володимир Шашкевич – син, вірний ідеям свого батька

Володимир Шашкевич – син, вірний ідеям свого батька

Український письменник, народовець, освітньо-культурний діяч Володимир Маркіянович Шашкевич народився 7 квітня 1839 року в селі Нестаничі, що на Львівщині, в родині зачинателя нової української літератури в Галичині, письменника, поета, перекладача, духовного просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини, священника УГКЦ Маркіяна Шашкевича. Мати Володимира – Юлія, була донькою о. Теодора Крушинського, пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Деревня на Жовківщині. Мати Юлії – Катерина, походила з шляхетської та священичої родини Янкевичів.

У 1838 року отця Маркіяна призначають адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нестаничах Радехівського деканату.  На подвірні біля храму стояла стара хата зі солом’яною стріхою. Тож отцеві було вельми сутужно. Через два роки о. Маркіяна перевели парохом дерев’яної церкви Св. Миколая у селі Новосілки Ліські Кам’янко-Струмилівського деканату. В родині народився другий син (1842), Святослав, який помер, не проживши й року. Тут же, 7 червня 1843 року помер і хворий на сухоти,  поет-священик Маркіян Семенович Шашкевич. Згадуючи батька Володимир писав, що «отець, хоча й любив вельми свою дітвору, так не лишив багато волі мені старшому й скоро заставив до молитви і науки».

Після смерті о. Маркіяна його дружина з сином перебралася у село Деревня до свого батька о. Теодора Крушинського. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи. Як він потім згадував, дід «усіх заставляв до руської азбуки. В родині підтримувалась традиція сімейних читань, так читали «Тараса Бульбу», часописи «Галицька Зоря» та «Вісник», які передплачував Теодор Крушинський».

У 1851-1859 рр. Володимир Шашкевич навчався у Львові в гімназії, а 1861 року вступив на правничий відділ Львівського університету. Молодий гімназист писав вірші, які вперше були опубліковані в літературному альманасі «Зоря Галицька» у 1860 році.

Він намагався продовжити справу свого батька – став поетом й одним із діячів народовського руху в Галичині. Його суспільні погляди та літературні смаки сформувалися під впливом творів Т. Шевченка, П. Куліша, Г. Квітки-Основ’яненка. Особливе значення мала зустріч (влітку 1861) з одеським студентом, учасником похорону Шевченка, В. Бернатовичем, що був проїздом у Львові. Згодом Володимир згадував: «В моїй піддашній кімнаті я тоді уперше приймав так дорогого гостя – гостя з України. Закликавши Данила Танячкевича і других молодят, ми з несказанною розкошею слухали оповідань про Україну, Київську громаду, про Шевченка, Куліша, Костомарова, Марка Вовчка і т. д. і т. д. Нам росло серце в грудях, і наші надії становились чим раз то сміліші».

На початку 1860-х років у Львові була створена перша народовська громада під назвою «Молода Русь». На чолі народовського руху стояли Д. Танячкевич, В. Шашкевич, К. Климкович, Ф. Заревич, о. С. Качала, О. Партацький, брати Барвінські, брати Огоновські, А. Нахнянин, Ю. Романчук  та ін. Більшість народовців становили перше покоління галицько-української світської інтелігенції, деякі з них були священиками. Як останнє покоління доби романтизму, «Молода Русь», живучи в світі ідей, намагалася осягнути власну національну ідею і посвятити себе їй, пізнати справжню традицію свого народу і окреслити його місце та роль у новочасному світі.

Свою діяльність з метою утвердження національної української ідеї народовці спрямовували на просвітницькі заходи серед простого народу. Вони поширювали в Галичині українську національну ідентичність, літературний культ Т. Шевченка, історичну пам’ять про запорозьке козацтво, послідовно орієнтуючись на новочасну українську культуру, яка розвивалася на Наддніпрянщині. Прикметно, що поруч з Т. Шевченком народовці 1860-х років вважали своїм ідейним патроном і Маркіяна Шашкевича... 

Але ранні народовці були наївними мрійниками, літературною богемою, яка не спромоглася на вироблення ефективної реальної політики. Утверджуючи в Галичині засади української окремішності та народного характеру культури, які вже за кілька десятиліть сприймалися як самозрозумілі, ранні народовці заклали основи для залучення галичан у процес творення модерної української нації. Лідери народовців намагалися діяти через існуючі руські установи, але швидко наштовхнулися на опір з боку русофілів, тому пішли шляхом створення власних організацій на ниві освіти і культури.

Народовська молодь заснувала у Львові товариство «Руська бесіда»  - перше українське громадсько-культурно-освітнє товариство на Буковині, яке виступило з ідеєю «просвіти народу». 4 січня 1862 року на урочистостях з нагоди створення товариства, Володимир Шашкевич читав свою поезію. Цей вірш з приміткою «Нехай и ваші люде знають, які гарні вірші у насъ виголошуются» професор Львівського університету Я. Головацький переслав до Санкт-Перебургу, де його надрукували у липні того ж року в українському часописі «Основа».

Перший літературно-науковий тижневик галицько-буковинських народовців - часопис «Вечерниці» починає виходити з 1 лютого 1862 року.

Спочатку за редакцією Ф. Заревича, а потім – В. Шашкевича, одного з трьох молодих українських патріотів тієї доби, що творили ніби другу «Руську Трійцю» – Ф. Заревич, К. Климкович і В. Шашкевич. Спільними силами вони запалили погасле багаття української національної ідеї, яку підніс свого часу Маркіян Шашкевич. Часопис виходив народною мовою, ще використовувався етимологічний правопис. Але окремі статті друкували вже фонетичним правописом Пантелеймона Куліша – «кулішівкою». Тижневик припинив існування через брак коштів 15 червня 1863 року.

Цього ж року вийшла друком єдина невеличка збірочка  поезій В. Шашкевича «Зільник», до якої увійшли 20 поезій, поема «Черна, княжна чернігівська» і декілька перекладів. Як і батько, син теж мріяв по нову Україну, і підтвердженням цього є його вірші.

«Та й зведеться удовиця, мучениця стане,
І упадуть тяженькії залізні кайдани.
А сини їй рани змиють втішними сльозами,
І пропаде раз неволя, а воля настане!»  
                                                      («Заспів»)

Свої твори поет також друкував у «Зорі Галицькій»,  «Віснику», «Правді»,  «Основі», «Антології»  та  читанках. Його перу належить 15 близьких до оригіналу перекладів.

На початку 1866 року (Львів), В. Шашкевич покладав великі надії на  власний часопис «Русалка». У літературно-науковому тижневику друкувалися статті з природознавства і мовознавства І. Верхратського, О. Партицького, «Критичний огляд української (руської) драматичної літератури» О. Кониського (Марусі К.), твори С. Воробкевича, Ф. Заревича, В. Ільницького, К. Климковича, О. Левицького і переклади. Але вже в квітні того ж року він припинив існування через брак коштів. Не маючи засобів для життя та праці В. Шашкевич переїхав до Деревні. Жив деякий час у Великих Мостах.

Будучи членом заснованого у 1868 році товариства «Просвіта», В. Шашкевич редагував читанки для народу. У червні 1869 року він повернувся до Львова, де розпочав службу практикантом при Краєвому суді. Наступного року він став співпрацівником політичної газети «Основа», яку заснував лідер народовців Ю. Лаврівський. Львівська «Основа» видавалася в друкарні Ставропігійського інституту й виходила до 1872 року.

З вересня 1872 року В. Шашкевич став фінансовим урядником у Тернополі, а з лютого 1874 року – у Коломиї. Потім його перевели до Тарнова в західній частині Королівства Ґаліції та Володимирії. Разом з ним їздила його мати.

Після переходу на пенсію 1883 року, В. Шашкевич повернувся до Львова, де на 46-му році життя, всіма забутий письменник, після тривалої і виснажливої хвороби, у  крайній бідності,  відійшов у засвіти 16 лютого 1885 року. Мати пережила свого сина на 11 років. Померла Юлія Шашкевич 4 жовтня 1896 року. Її поховали біля Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові. До цієї могили перепоховали 1908 року прах Володимира Шашкевича.

Іван Франко писав про нього: «В. Шашкевич як поет виявив дуже гарний, симпатичний талант, гідний стати обік свого батька, але життя його склалося так, що не дозволило розвинути той талант, як можна було надіятися».

Художня спадщина літератора – невелика: низка віршів, оповідань, перекладів поезій Гейне, комедії Огюстена Скріба «Склянка води», віршована казка «Зробок», драми «Сила любові» (втрачена), «Тимко Хмельницький» (не закінчена). Багато його віршів поклали на музику талановиті галицькі композитори М. Вербицький, В. Матюк та інші. Вербицький використав одинадцять віршів Володимира Шашкевича із його збірки «Зільник» (1863).

На жаль, сьогодні поетичний доробок Володимира Шашкевича практично невідомий пересічному читачеві. Лише іноді згадують уривок поезії «Не чужого ми бажаєм» з упорядкованої І. Франком у 1903 році «Антольоґії української лірики від смерти Шевченка» – «Акорди»:

«Благословіть! погуляєм у чистому полі!
Не чужої ми шукаєм, а своєї долі!
Не чужого ми бажаєм, а свойого права;
Де полягла, там воскресне наша руська слава!» (Додаток 1)

Твори В. Шашкевич у фондах ХОНУБ імені О. Гончара:

1. Акорди: антол. укр. лірики від смерті Шевченка : [вірші В. Шашкевич] / упоряд. І. Франко. – Київ, 2005. – С. 85-86.

***

1. Шашкевич В. Зїльник: поезії / В. Шашкевич.  – Львів, 1896. – 92 с. https://chtyvo.org.ua/authors/Shashkevych_Volodymyr/Zilnyk/

Матеріали про життя та творчість:

1. Барвінський О. Спомини з мого життя. – Київ, 2004. – С. 91-92.
2. Лебідь Є. Шашкевич Володимир Маркіянович / Є. Лебідь // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. – Київ, 2015. Т. 6. – С. 833.
3. Федченко П. Література 40-бО-х років :  [В. Шашкевич] / П. Федченко // Історія української літератури  XIX століття: У З кн.. – Кн. 2: Навч. посібник / За ред. М. Яценка. — Київ, 1996. – С. 20, 22, 23, 25.
4. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. : [В. Шашкевич] / І. Франко. – Львів, 1910. – С. 318-321.
5. Шевченківський словник : у 2 т. : [В. Шашкевич] / Є. Кирилюк. – Київ, 1976. – Т. 2: МОЛ – Я. – С. 353.

***

1. Історія української літератури  XIX століття: У З кн. – Кн. 2: Навч. посібник / За ред. М. Яценка. — Київ, 1996.
2. Райківський І. Місце і роль галицького народовства // Вісник Прикарпатського університету Історія. 2000. – Випуск III. – С. 26-37.

Матеріал підготувала О. Михайленко

Додаток 1