Володимир Сінгалевич – український правник, політик, державний діяч: до 150-річчя від дня народження

Володимир Сінгалевич – український правник, політик, державний діяч: до 150-річчя від дня народження

Володимир Теодор Якович Сінгалевич – правник, український громадсько-політичний діяч у Галичині, діяч Української національно-демократичної партії, заступник голови Бойової управи українських січових стрільців у Відні, член Української національної ради ЗУНР-ЗО УНР (1918-1919).

Народився 13 січня 1875 р. у с. Москалівка Косівського повіту (тепер м. Косів) Івано-Франківської області у сім’ї греко-католицького священника та  Юлії Валерії з роду Сіменович. Походив з німецького роду Шиллінгів.

У 1893 закінчив правничий факультет Львівського університету. Працював у судових установах Кам'янки Струмилової, Перемишлян та Глинян.

Належав до Української національно-демократичної партії (УНДП) – її провідних парламентських політиків. У 1911 р. обраний послом до Віденського парламенту. В умовах тогочасної посиленої русофільської пропаганди в Галичині, 7 грудня 1911 р. вніс на розгляд парламенту законопроєкт, яким передбачалося суттєве обмеження впливу русофілів на суспільно-політичну ситуацію в Галичині.

У своїй посольській діяльності значну увагу надавав проблемі сільського господарства в Галичині. Виступав проти урядового законопроєкту, що передбачав спорудження в Галичині двох водних каналів, що повинні були з’єднати Дністер та Віслу. Мотивуючи свою позицію, зазначав, що цей проєкт закону не відповідає інтересам українського населення краю, оскільки всі роботи по його спорудженню контролювалися та виконувалися польською стороною.

З 1911р. по 1918 р. – посол (депутат) до австрійської Державної ради. Виступав за розширення політичних, економічних і культурних прав українців, надання Східній Галичині національно-територіальної автономії. У 1913-1914 рр. – посол (депутат) до Галицького крайового сейму.

Разом із українськими послами В. Кохановським, Т. Ваньо, Т. Старухом, у ході переговорів із польською стороною над реформою крайового статуту і виборчої ординації до Галицького сейму, виступав за розширення політичних прав українського народу та національно-територіальну автономію українців у Східній Галичині. Позиція В. Сінгалевича не знайшла підтримки більшості українського сеймового клубу, який 14 лютого 1914 р. погодився на компромісний законопроект, за умови реалізації якого українці у новому складі Сейму отримували 62 мандати та власні національні округи з національним реєстром. Також посол неодноразово порушував питання недосконалої системи шкільної освіти в Галичині, звертав увагу на проблеми переслідування української шкільної молоді. Реалізацію реформ перекреслила Перша світова війна.

З вересня 1914 р. В. Сінгалевич – заступник голови Бойової управи Українських січових стрільців у Відні. Брав участь у підготовці Листопадового зриву 1918 р. у Львові. Організатор встановлення української влади у Стрийському та сусідніх повітах.

В. Сінгалевич брав участь у двох нарадах послів і голів дипломатичних місій УНР, які впродовж 1919 р. вперше проводилися в дипломатичній історії України. У першій з них, яка відбулася 18-22 червня 1918 р. у Відні, розглянуто головні засади зовнішньої політики УНР у контексті особливостей тогочасної міжнародної ситуації. За словами історика О. Павлюка, на ній було підкреслено, що «попри тимчасові невдачі, провідною ідеєю української міжнародної політики залишалася державна незалежність усіх українських земель».

Друга нарада послів і голів дипломатичних місій УНР відбулася 6-14 серпня 1919 р. Її учасники обговорили поточні питання, пов’язані з роботою українських дипломатичних представництв, організацією та координацією їх роботи, ставленням різних країн до української справи, інтересам УНР в окремих країнах тощо. Зважаючи на неефективність курсу на здобуття визнання з боку країн Антанти, нарада визнала необхідність зміни акцентів в українській зовнішній політиці.

У квітні 1922 р. – учасник делегації Західноукраїнської Народної Республіки на міжнародній конференції в Генуї (Італія). У січні 1931 – член-засновник Українського католицького союзу.

Упродовж 1930-1939 рр. обіймав посаду директора Земельного банку у Львові. Восени 1939 виїхав на еміграцію до Австрії.

Помер в Австрії у 1945 р.

Бльше дізнатися про життя та діяльність В. Сінгалевича радимо з таких джерел:

1.  Волинець С. Передвісники і творці Листопадового зриву. Західно-українські громадські й політичні діячі / С. Волинець. – Вінніпег : Видавнича спілка Тризуб, 1967. – 328 с.
2. Головченко В. Сінгалевич Володимир / В. Головченко // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін.  – Київ : Знання України, 2004. – Т. 2 : М-Я. – 812 с.
3. Нариси з історії дипломатії України / О. І. Біленко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін. Під ред. В. А. Смолія. – Київ : Альтернативи, 2001. – 736 с.
4. Соловйова В. Дипломатичні представництва УНР у Німеччині та Австрії / В. Соловйова // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Сер. Історія, економіка, філософія. – Вип. 2. – Київ, 1998. – С. 89-97.
5. Соляр І. Сінґалевич Володимир-Теодор Якович / І. Соляр, О. Павлишин // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3 : П-С. – Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2020. – С. 432.
6. Соляр І. Я. Сінгалевич Володимир [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] / І. Я. Соляр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наукова думка, 2012. – Т. 9. – С. 582.
7. Хмельовський П. Володимир Сінгалевич [Електронний ресурс] / П. Хмельовський. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/300Sinhalev.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 02.01.2025.

Підготувала Т. Федько