Як ми права і обов’язки вивчали

Це історія про те, як працюють сучасні бібліотекарі, як ми беремо участь у вихованні підростаючого покоління та як тепло нас зустріли учні однієї з заміських шкіл.
Почну спочатку. Традиційно у жовтні місяці у більшості шкіл Херсона і області проходить місячник правового виховання. Одна зі шкіл – школа № 40, що знаходиться у сел. Молодіжне, запросила нас у гості. Ми старанно готувалися, а тому приїхали не з пустими руками – провели з дітьми свято, яке в однаковій мірі сподобалося не лише дітям, вчителям цієї школи, але й нам. Це був тренінг «Знай свої права, дитино!», який супроводжувався цікавими формами роботи, а також хвилинками відпочинку, які підготувала працівник Екологічного центру нашої бібліотеки.
Серед форм роботи, які ми проводили, – робота у групах: дітям давалося завдання проаналізувати вірш і визначити, про яке право йде мова, намалювати його, а потім запропонувати іншим групам, щоб вони могли його відгадати; робота з документами – Конвенцією про права дитини, Декларацією про права дитини, а також Законом України «Про захист дитинства»; учні перетворювалися на казкових суддів, адже їх завданням було визначити, які права героїв були порушенні у таких казках, як «Червона Шапочка», «Снігова королева» та «Попелюшка». А також учні за допомогою ілюстрацій згадувати, які обов’язки вони мають.
Нас дуже вразили діти: вони такі щирі, відкриті, готові працювати, з великим багажем знань за плечима - все це сьогодні зустрічається все рідше і рідше. Сьогодні модно говорити про так зване компетентісне навчання, суть якого полягає у тому, аби не просто навантажити дитину непотрібним не підйомним багажем знань, а щоб вона могла активно його використовувати у повсякденному житті, отримали соціальні навички, потрібні у сучасному житті. Я впевнена, що учні цієї школи уже є компетентними особистостями, тому що всі вони – чи то учні 5-го класу, чи 6-го, чи 9-го, мають у першу чергу життєві компетенції – вони легко орієнтувалися у тих завданнях, які ми перед ними ставили, давали вичерпні обгрунтовані відповіді, правильно відповідали на запитання для закріплення матеріалу. А ми ще раз переконалися, яка чудова форма роботи – тренінгові заняття.
Отож, наш спільний час, проведений разом, приніс і нам, і дітям велику користь, задоволення, надихнув нас на подальшу роботу. Ну а, мабуть, найбільшою нагородою для нас було те, що діти нам дякували і запрошували приїхати до них ще. Тож, сподіваюся, що наша корисна співпраця тільки розпочалася.
Також я подаю сценарій проведеного тренінгу, він зібраний з різних джерел, містить власні доробки, і, сподіваюся, стане комусь в нагоді.

   Лілія Віжічаніна