375 років із часу укладення Зборівського договору

375 років із часу укладення Зборівського договору

«Саме від Зборівського миру 1649 року веде відлік Козацька держава,
офіційно звана Військом Запорозьким» 

Зборівський договір (1649 р.) – мирний договір, укладений між гетьманом України Б. Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром у м. Зборові (тепер Тернопільська обл.) після перемоги української армії у Зборівській битві 1649 р. Договір був підписаний під тиском кримського хана Іслам-Гірея III, який, намагаючись не допустити державного посилення України, підтримав польські домагання на укладення перемир’я.

18 серпня 1649 року був підписаний Зборівський мир, що ознаменувало народження Української держави – Гетьманщини.

Після фактичної перемоги української армії у Зборівській битві, між гетьманом України Богданом Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром у Зборові, було укладено мирний договір.

«Терпіння наше закінчилося, ми змушені були закликати чужинців проти шляхетства, сказав королеві Богдан Хмельницький після підписання Зборівського миру. – І худоба б’ється, якщо її мучать».

У ті часи Україна знемагала від свавілля польської шляхти, що спонукало українців до збройної боротьби.

Улітку 1649 р. Б. Хмельницький атакує Галичину і починає облогу Збаржа, куди відступила польська армія. На допомогу оточеним просувалося 30-тисячне польське військо. Козацька армія вийшла назустріч польському підкріпленню. У серпні 1649 р. під Зборовом поляки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон.

Татарська кіннота та козацька піхота розпочали штурм Зборівського замку та польського табору, розташованого поблизу нього. Відвоювавши Зборів, козаки повернули його фортечну артилерію на польський табір, на переправи. Очікувався цілковитий розгром польського війська, але у другій половині дня надійшла команда припинити бойові дії і розпочати переговори між Річчю Посполитою, кримськотатарською стороною та Гетьманщиною. Битва під Зборовом закінчилася.

Зустріч договірних сторін відбулася ввечері 16 серпня між польським і татарським таборами. Коронний канцлер Єжи Оссолінський та заступник канцлера Литви Казимир Лев Сапега вирушили на попередні переговори з ханським дипломатом. Татари запропонували негайно підписати мирну угоду, Оссолінський зі свого боку запропонував перенести перемовини на наступний день. Тому подальші переговори були відкладені, як хотів канцлер.

Чергові перемовини розпочалися вранці 17 серпня. Того дня вперше у них взяв участь і Богдан Хмельницький. Зустріч канцлера та Хмельницького проходила в не надто дружній атмосфері. Відповідно до королівського наказу, озвученого Є. Оссолінським, гетьман мав викласти свої вимоги, причому зважаючи на ситуацію, що склалася. Наступного дня, 18 серпня, вже були проведені належні переговори з козаками, яких офіційно представляли Хмельницький і татарська сторона. Від імені короля переговори проводили Єжи Оссолінський, Казимир Лев Сапега, Кшиштоф Конецпольський та Адам Кісіель. Перемовини з гетьманом Хмельницьким тривали цілий день. Козацькі постулати обмежувалися 18 пунктами, так званими умовами Війська Запорозького.

Однак найважливішою частиною переговорів, що проходили поблизу Зборова, були польсько-татарські угоди. Богдан Хмельницький також брав у них участь. У середу, 18 серпня, умови були остаточно узгоджені сторонами. Договір містив два документи: «Пункти трактату з ханом» та «Реверс ханський» («Лист союзний»). Ян Казимир під тиском татар мав погодитися на більшість пунктів договорів, визнаючи спільну угоду.

Відповідно до Зборівського договору «козацька автономія» включала територію тогочасного Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводства. Це був один із найголовніших документів із періоду повстання Хмельницького, бо в ньому найповніше висвітлено гетьманську політичну програму, оскільки передано пункти вимог Війська Запорозького до короля, після яких той видав так звану Декларацію ласки.

У преамбулі цього документа король визнав збереження всіх давніх вольностей Війська Запорозького. З умов, затверджених у договорі, можна виокремити такі підгрупи:

− козацькі вольності мали бути збережені, а реєстр козаків зазнавав певних змін щодо чисельності. За умовами зазначеної Декларації реєстр Війська Запорозького встановлювався в кількості 40 тисяч осіб, а всі, «хто не потрапив до реєстру, підлягали в маєтностях шляхетських – панам своїм, а все, що діялося, усе то має бути забуто, і жоден пан не має чинити помсти і карання»;

− окреслені межі простору, відповідно до якого до території розташування козацького війська в пунктах вимог входили міста і річки тієї території, яка була під владою Б. Хмельницького. Зокрема, «місто Чигирин при булаві Війська Запорозького має бути завжди»;

Було зазначено про те, що «відібрані незаконно в людей доми і вольності мають бути скасовані, а церкви, вольності, права спадкоємцям повинні бути повернені». Однак ці пункти в Декларації не розглянуто.

Зборівський трактат не задовольнив ні українську, ні польську сторону. Не того домагались українські селяни, які долучилися до повстання Хмельницького. Вони всі хотіли бути козаками, адже шляхта поверталася до своїх розорених маєтків і починала мститися селянам, вимагаючи від них повинності.

У Гетьманщині влада належала гетьману, резиденція якого знаходилася в Чигирині. Коронне польське військо на цю територію доступу не мало. Водночас на території козацької держави зберігалася польська адміністрація, на всі відповідальні пости король мав право призначати тільки православних шляхтичів.

За Зборівським мирним договором зберігалися Вольності Війська Запорізького, число реєстрових козаків встановлювалося у 40 тис. чол. (насправді їх було значно більше) і проголошувалася амністія всім учасникам національно-визвольної війни. Католицька і православна шляхта зрівнювалася у правах, а православний київський митрополит мав увійти до польського сенату. Питання про унію передавалося на розгляд сейму.

Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведння реєстру), у цілому Зборівський мирний договір дав можливість Б. Хмельницькому зміцнити становище Української держави. Отримана автономія дозволяла продовжувати боротьбу за реалізацію державної ідеї і сприяла зміцненню статусу козацької України як суб’єкта міжнародних відносин. Ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи селян і міщан, що не потрапили до реєстру. Польський сейм схилявся до силового розв’язання козацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;

Потрібно зазначити, що за змістом Зборівського договору з юридичної точки зору вперше в історії українсько-польських взаємовідносин XIV-XVII ст. варшавський уряд визнав статус автономії частини українських земель, що перебували у складі Речі Посполитої.

Отже, Зборівський договір можна справедливо назвати тим рубіжним каменем, що заклав нову епоху в історії України і процесах її державотворення: епоху існування Української козацької держави – Гетьманщини.

Події під Зборовом спричинили неабиякий міжнародний резонанс у тодішній Європі. Зборівський договір змінив правовий статус України, а саме Польща була вимушена на юридичному рівні визнати автономію Козацької держави. Як відомо, перед початком Зборівської битви Україна підтримувала юридичні відносини лише з Кримським ханством і Трансільванією. Після завершення Зборівської кампанії завдяки Богдану Хмельницькому встановлено інші дипломатичні контакти й Україну визнано на міжнародному рівні – про це засвідчили Туреччина, Англія, Молдавія, Валахія, Венеція тощо.

Шановні користувачі! Для більш детального ознайомлення радимо звернутися до таких джерел:

1. Голобуцкий В.А. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648–1654 гг. Киев. 1992. 360 с.
2. Голобуцький В.О. Богдан Хмельницький – великий син українського народу. Київ. 1954. 97 с.
3. Горбатюк О. Зборівський договір як “дипломатичний” крок Богдана Хмельницького 7-8 (17-18) серпня 1649 року у відображенні в українській історіографії. URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Horbatiuk_Olha/Zborivskyi_dohovir_iak_dyplomatychnyi_krok_Bohdana_Khmelnytskoho_7-8_17-18_serpnia_1649_roku_u_vidob.pdf?PHPSESSID=qoufh74rq87dpljjap9ftod1q3
4. Грушевський М.С. Історія України-Руси. Т. 8. Ч. III. Київ – Відень, 1922. 288 с.
5. Документы об освободительной войне украинского народа 1648–1654 гг. Киев. 1965. 824 c.
6. Костантиненко К. «Реляція про походження та звичаї козаків» Альберто Віміни: історія, уява, реальність. Київська старовина. 1999. № 5. С.50-63.
7. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів. 1990. 408 с.
8. Крип’якевич І.П. Історія України. Львів. 1990. 519 с.
9. Липинський В.К. Україна на переломі 1657–1659: замітки до історії українського державного будівництва у XVII ст. Нью-Йорк. 1954. 304 с.
10. Мацьків Т. Зборівський договір (1649 р.) у тогочасних західноєвропейських джерелах. Київська старовина. 1995. № 4. С. 36-42.
11. Мацьків Т.І. Повстання Богдана Хмельницького та Зборівський договір у західноєвропейських джерелах. Нью-Йорк – Торонто – Київ – Львів – Париж. 1995. Т. 32. 482 с.
12. Мицик Ю.А. Зарубіжні публікації джерел з історії Визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Український історичний журнал. 1988. № 9. С.12-26.
13. Мицик Ю.А. Нові дані до історії українсько-кримських дипломатичних зносин у середині XVII століття. Пам'ять століть. 1999. № 5. С.19-26.
14. Полонська-Василенко Н. Історія України: у 2-х томах. Том 2. Від середини XVII століття до 1923 р. Київ. 1995. 608 с.
15. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. Київ. 1995. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. 608 с.
16. Пріцак Л.Д. Із досліджень про державу Богдана Хмельницького 1648–1657 рр : статті і матеріали. Харків. 2003. 278 с.
17. Пріцак Л.Д. Основні міжнародні договори Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. Харків. 2003. 493 с.
18. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. Львів. 1992. 387 с.
19. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI-середини XVII століття. Київ. 1991. 253 с.
20. Смолій В.А. Богдан Хмельницький. Київ. 1994. 262 с.
21. Смолій В.А. Українська національна революція ХVII ст. (1648–1676 рр.). Київ. 2009. 447 с.
22. Смолій В.А. Український політичний проект XVII ст.: становлення національного інституту влади. Київ. 2014. 193 с.
23. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. Київ. 1993. 500 с.
24. Сонько Я.В. Договори з Річчю Посполитою у формуванні української державності: історико-правовий аспект. URL:https://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2019/5_2019/8.pdf
25. Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. Київ. 1992. 336 с.
26. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII ст. Книга 1: Воєнні дії 1648–1652 рр. Дніпропетровськ. 1996. 326 с.
27. Трофанчук Г.І. Історія держави та права України. Київ. 2021. 568 с.
28. Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і формування його політичної програми (1648-серпень 1649 років). Львів. 1993. 68 с.
29. Ходкевич Г.М. Два гетьмана. Київ. 1991. 107 с.
30. Чупринка В. Зборівський договір 1649 року: міфи і дійсність. Дзвін. 1997. № 7. С.130-132.
31. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. Київ. 1993. 224 с.
32. Шевчук В. Козацька держава. Київ. 1995. 392 с.
33. Шерер Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або історія козаків-запорожців. Київ. 1994. 311с.
34. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Київ. 1997. 380 c.
35. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. Київ. 1997. 312 с.
36. Яремчук В.Д. Кримсько-татарський фактор у національно-визвольній війні українського народу 1648-1654 років. Відродження. 1993. № 11. С.62-65.
37. Яцкевич Є. Визвольні походи Богдана Хмельницького на західні землі України. Львів, 1954. 36 с.

Матеріал підготувала: Т. Федько