Знані постаті Славутчини. Зоя Хомівна Коцюбинська-Єфименко

Знані постаті Славутчини. Зоя Хомівна Коцюбинська-Єфименко

Українська літературознавця Зоя Хомівна Коцюбинська народилася 25 березня (7 квітня) 1904 року у місті Славута (нині Хмельницька обл.). Її батько – Хома Михайлович Коцюбинський, український літературознавець і організатор музейної справи, молодший брат класика української літератури Михайла Коцюбинського і вірний зберігач пам’яті про свого великого брата.

Після отримання вищої економічної освіти Хома Михайлович жив у Санкт-Петербурзі, звідки був висланий в адміністративному порядку на Волинь за участь у гуртку з розповсюдження книг українською мовою. Працював контролером заводів (1901-1905)  у місті Ковель (нині Волинська обл.), а 1905-1915 рр. – помічник наглядача губернського акцизного управління у місті Славута.

Зоя Хомівна зберегла теплі спогади про життя в Славуті, про те як Михайло Коцюбинський зі своєю сім’єю гостював у брата Хоми, родина якого проживала спочатку у Деражнянському провулку, в будинку Грудзинського, а у 1912 році – уже на Козацькій вулиці в районі Альбенка. «Містечко Славута – колиска мого дитинства. Воно завжди у пам’яті. Перша книжка - в Славуті; перші кінострічки – у славутській Альбенці; перший спектакль теж у Славуті (та ще й який спектакль: «Наталка Полтавка» Котляревського, у головній ролі – Марія Заньковецька).

І ще – зустріч з Михайлом Михайловичем.

... Одного дня ми, діти, дізналися новину: до нас їдуть відпочивати єдині наші родичі: бабуся, тьотя Ліда – її дочка та дядько Муся (так називали його в нас в сім’ї) – відомий письменник – зі своїми дітьми.

Того дня ми ходили в оранжерею Сангушка, а наступного – оглядали князівську фабрику.

...Повертаючись додому, Михайло Михайлович і мій батько про щось схвильовано говорили, а ми, діти, пригнічено мовчали. Він був дуже непосидючим, наш дядько Муся. Тільки-но вичерпались можливості відвідування визначних місць Славути, як він почав збиратися в дорогу, до знайомого польського письменника М. Вікшемського.

...Невдовзі ми проводжали Михайла Михайловича, мама і тьотя Ліда плакали, може, не сподіваючись, що колись зустрінуться... І дійсно, з дядьком Мусею ні мама, ні ми, діти, більше не зустрілися...

Напередодні Великодня батько отримав таку телеграму: «Муся помер, приїзди ховати. Мама». Міцні батькові руки почали тремтіти. Ніби не довіряючи власним очам, він ще раз прочитав телеграму.

Мені було так тяжко на душі, так нестерпно гірко, що потягнуло до самоти. Я вийшла на веранду, притиснулась лобом до дрібних скелець вікна.

У сизих присмерках стояли стовпи вогню і диму. То третій день горіла сукняна фабрика Сангушка, де ми були разом з дядьком Мусею...».

Ці події сталися у 1913 році, а вже у 1915 – через наступ німців на Волинь, родина Коцюбинських був евакуйована до Чернігова, де батько працював на тій же посаді у Чернігівському акцизному управлінні. На початку 1920-х рр. померла мати Зої Хомівни, перша дружина Хоми Коцюбинського, з якою у них було 4 дітей. Її батько, Хома Михайлович був першим директором музею М. Коцюбинського спочатку у Вінниці (1934-1935), а з 1935 року і до самої смерті (1956) – у Чернігові, він автор спогадів про свого видатного брата.

Зоя Коцюбинська закінчила Мелітопольський педагогічний інститут у 1941 році. Працювала викладачем, лектором та художнім керівником самодіяльних і професійних колективів, 1961-1970 рр. читала курс лекцій «Образи радянських жінок в українській літературі». Активно працювала над вивченням творчості свого видатного дядька.

Серед її праць – «Вивчення творчості М. М. Коцюбинського в середній школі» (1952, 1955), «М. Коцюбинський. Життя і творчість» (1955), «На світанку» – літературний сценарій за мотивами повісті М. Коцюбинського «Фата Моргана» (1955), статті:  «Він був закоханий у місто над Дніпром: спогади» (Київська правда. – 1964. – 16 верес. – С. 3.), «Горький і Коцюбинський : док. нарис» (Вісник АН УРСР. – 1951. – № 6. – С. 69–96.), «Там, де творили Коцюбинський і Франко : дорожній нарис про перебування письменника  у Криворівні на Гуцульщині в 1910–1912 рр.» (Радянська Україна. – 1949. – 26 листоп. – С. 3.), «Розвідник на філоксері : нарис про перебування М. Коцюбинського в Одесі в 1892 р. та 1896 р.» (Чорноморська комуна. – 1979. – 13 трав. – С. 4.), «Крым в жизни и творчестве Коцюбинского» (1958), «Коцюбинский в Крыму» (1962) та багато інших. Брошура «Образ радянських жінок в українській літературі» (1961), документальна повість «Смарагдова легенда: про «Дерево дружби» в Сочі» (1963), збірка нарисів «До світлої мети» (1963). Переклад драми Ю. Томана  «Дон Жуан» з чеської мови на українську (1972).

Донька директора музею Хоми Коцюбинського та племінниця видатного українського письменника – Зоя Хомівна Коцюбинська пішла у засвіти 20 квітня 1984 року. Похована в Києві на Байковому цвинтарі.

У ЦДАМЛМ України збереглися описи документів «Коцюбинська-Єфименко Зоя Хомівна (1904 р. народження), український критик».

Матеріали про життя та творчість З. Х. Коцюбинської-Єфименко:

1. Жадько В.О. Некрополь на Байковій горі: Літературно-публіцистичне видання : [З. Коцюбинська-Єфименко]  / В. О. Жадько – Київ, 2008. – С. 265 с. URL: file:///C:/Users/Prof/Downloads/bajkovyj.pdf
2. Коцюбинська-Єфіменко Зоя Хомівна, (1904-1984) // Знані постаті Славутчини. URL:https://perspekt.org.ua/articles/znani_postati_slavutchini
3. Надуваний П. Михайло Коцюбинський у нашому краї // Подільські вісті» за 27 червня 2017. URL: http://pvisti.info/culture/3417-mykhailo-kotsiubynskyi-u-nashomu-krai
4. Коцюбинська-Єфименко Зоя Хомівна / І. Коцюбинський, Г. Степанець // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]. ─ Київ, 2014. URL: https://esu.com.ua/article-1176
5. Коцюбинська-Єфименко Зоя Хомівна (1904 р. народження), український критик опис 1; од. зб. 294; 1905-1980 рр. опис 2; од. зб. 34; 1920-1957 рр. опис 3; од ... // Описи фондів ЦДАМЛМ України. URL:https://old-csam.archives.gov.ua/ukr/perelik_fondiv_10/

Матеріал підготувала О. Михайленко