Анатолій Феофанович Зелінський – український правознавець, професор, фахівець із питань кримінології та виправно-трудового права

Анатолій Феофанович Зелінський – український правознавець, професор, фахівець із питань кримінології та виправно-трудового права

Гарний кримінолог не повинен зациклюватися
тільки на юридичній
складовій феномену злочинності.
Кримінолог повинен мати широкий світогляд та,
хоча б на базовому рівні, розбиратися у статистиці,
соціології, психології.
А. Ф. Зелінський

Анатолій Феофанович Зелінський народився 2 червня 1925 року у селищі Салькове Гайворонського району Кіровоградської області.

Після закінчення школи працював робітником на заводі. У 1943-1944 роках – курсант Ульянівського військово-піхотного училища, у 1945 р. – слухач курсів підвищення кваліфікації повітрянодесантних військ, одночасно заочно навчався.

Під час Другої світової війни в окупованому селі Салькове діяло підпілля. Батько Анатолія, Феофан Єфремович Зелінський, був учасником Сальківського підпілля. Його нагороджено медаллю «За військові заслуги».

У 1957 р. А. Ф. Зелінський закінчив Куйбишевський факультет Всесоюзного юридичного заочного інституту за спеціальністю «Правознавство». З 1957 р. по 1959 р. А. Ф. Зелінський працював слідчим, старшим слідчим райвідділу і міськвідділу органів внутрішніх справ Кіровоградської області. Одночасно викладав в Одеській середній спеціальній школі міліції. Упродовж 1960-1963 рр. працював старшим слідчим УВС Одеського облвиконкому.

З 1963 р. остаточно перейшов на викладацьку роботу. Був викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри кримінального права Волгоградської вищої слідчої школи МВС СРСР.

У 1966 р. А. Ф. Зелінський захистив кандидатську дисертацію «Значення норм кримінального права для попередження злочинів». Після переїзду до міста Харкова з 1975 р. протягом 20 років працював на кафедрі кримінології і кримінально-виконавчого права Харківського юридичного інституту (зараз Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).

У 1979 р. захистив докторську дисертацію «Рецидив злочинів: структура, зв’язки, прогнозування». У 1980 р. А. Ф. Зелінському було присвоєно вчене звання професора.

Переїхавши до м. Києва, у 1995 р.,  працював старшим помічником Генерального прокурора України і викладав кримінологію в різних навчальних закладах.

А. Ф. Зелінський підготував двох кандидатів юридичних наук на кафедрі (Л. П. Оніка (1986) та В. М. Харченко (1992)), і п’ятьох за межами кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Зі спогадів учнів: «Багато сил та уваги Анатолій Феофанович поклав на те, щоб виробити у нас вірний підхід до того, якою насправді повинна бути наукова мова. «Не думайте, що вченим подобається марнослів’я та нудне викладення фактів. Ні! Вчені – як діти: допитливі, люблять усе цікаве. І якщо ви добули нове знання – розкажіть про це так, щоб захопити інших», – казав він нам. «Не треба робити громіздкі речення на половину аркуша – тексти повинні бути легкими та захоплюючими. Надмірна складність та незрозумілість викладення не є ознакою великого розуму. Скоріше це стиль псевдовчених, які за багатослівністю приховують убогість думки». Цієї тези дотримувався і сам Анатолій Феофанович…
…Сам він був дуже сміливим науковцем, не боявся йти проти течії. На той час окремі теми інколи досліджувались десятиліттями поспіль. Анатолій Феофанович своїм учням завжди пропонував тільки новітні, оригінальні, незаїжджені теми. Ніколи не боявся, що він у цьому питанні ще не є асом, і розбирався у всьому разом з нами. Багато його здобутків і до теперішнього часу не втратили своєї актуальності, а деякі його задумки, які він, на жаль, не встиг реалізувати, і понині потребують свого осмислення…».

А. Ф Зелінський друкував свої праці у збірнику «Проблемы социалистической законности», журналах «Советская юстиция» та «Право України». Автор і співавтор понад 150 публікацій, серед них – 10 монографій, курси лекцій, навчальні посібники. Найбільш відомими є монографії: «Про деякі закономірності у чергуванні злочинів при рецидиві» (1970), «Співучасть у злочині» (1971), «Взаємозв’язок злочинів у рецидиві» (1974), «Кваліфікація повторних злочинів» (1976), «Рецидив злочинів та особистість рецидивіста» (1980), «Структура злочинної поведінки рецидивістів» (1980), «Детермінація злочину» (1994), «Вандалізм» (1996), «Кримінологія» (1996, 2000).

Монографія «Рецидив злочинів: структура, зв’язки, прогнозування» (1980) присвячена аналізу рецидиву злочинів. У ній розглянуто послідовність складових рецидиву злочинів, їх характер та міра ймовірності здійснення певними особами, раніше судимими. Досліджено та систематизовано зв'язок між вчинками наполегливих рецидивістів. На основі досить представницьких вибіркових спостережень розраховані деякі кількісні характеристики, які можуть служити як вихідні дані для прогнозування індивідуальної поведінки раніше засуджених осіб.

У монографії «Усвідомлюване і неусвідомлюване у злочинній поведінці» (1986), на основі сучасних психологічних матеріалів судової практики досліджуються маловивчені питання усвідомленої і неналежно усвідомленої мотивації правової поведінки, співвідношення особистісних установок, що визначають вибір вчинку. (зелинс)Уперше в юридичній літературі розглядаються проблеми провини і відповідальності з урахуванням взаємозв'язку і взаємного проникнення свідомого і несвідомого в людській психіці. Надаються рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства.

Книга «Кримінальна психологія» (1999) містить перший в Україні систематизований аналіз актуальних питань психології злочинної поведінки: особистості злочинця, мотивації антигромадської поведінки, корисливої і агресивної злочинності. Високий науково-теоретичний рівень дослідження поєднується з живим образним стилем викладу.

Він був одним із перших кримінологів України, хто двічі видав курс лекцій і навчальний посібник з кримінології (1996, 2000).

Професор А. Ф. Зелінський вивчав широке коло питань з кримінології та кримінальної психології, зокрема, проблеми корисливої злочинної діяльності, злочинної мотивації і детермінації злочинної поведінки, рецидиву злочинів, вплив усвідомлених та неусвідомлених структур психіки на вчинення злочину. Науковець запропонував діяльнісний підхід до вивчення злочинної поведінки. Він є одним із перших розробників кримінальної психології.

Нагороджений чотирма медалями і нагрудними знаками за бездоганну службу в органах внутрішніх справ.

Помер Анатолій Феофанович Зелінський 13 січня 2002 р.

У фондах нашої книгозбірні можна ознайомитися з відомими роботами вченого:

1. Вандализм / А. М. Бандурка, А. Ф. Зелинский ; Ун-т внутр. дел МВД Украины. – Харьков, 1996. – 199 с.
2. Визначення форм вини у скоєнні злочинів / А. Ф. Зелинский // Радянське право. – 1977. – № 8. – С.74-78.
3. Добровольный отказ от совершения преступления / А. Ф. Зелинский //Советская юстиция. – 1968. – № 8 . – С. 9-10.
4. Зв’язки між злочинами та їхній вплив на кримінальну відповідальність / А. Ф. Зелинский // Радянське право. – 1976. – № 8 . – С. 65-69.
5. Злочинна діяльність: поняття та відповідальність / А. Зелінський // Радянське право. – 1991. – № 12. – С. 19-22.
6. Квалификация преступлений, предусмотренных одной и той же статьей / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1974. – № 4. – С. 13-14.
7. Квалификация угонов транспортных средств / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1971. – № 16. – С. 13-14.
8. Корисливість як мета злочину / А. Зелінський // Радянське право. – 1988. – № 2. – С. 48-51.
9. Криминальная психология : науч.-практ. изд. / А. Ф. Зелинский. – Киев : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
10. Криминологические и уголовно-правовые аспекты неосознаваемой психической деятельности / А. Ф. Зелинский // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С. 52-58.
11. Мотив і мета корисливих злочинів / А. Зелінський // Радянське право. – 1990. – № 8. – С. 49-51.
12. Некоторые вопросы криминологии и уголовного права в связи с проблемой неосознаваемых психических процессов / А. Ф. Зелинский // Проблемы социалистической законности. – Вып. 9. – Харьков : Вища школа, 1982. – С. 134-142. – Електронна версія:http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/4340/1/Zelinskiy_134.pdf
13. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / А. Ф. Зелинский. – Харьков : Вища шк., изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 167 с.
14. Ответственность за порубку зеленых насаждений в городах / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция.- 1969. – № 1. – С.14-15.
15. Ответственность за последствия при оставлении в опасности / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1967. – № 12. – С. 22-23.
16. Ответственность за угрозу убийством / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1965. – № 18. – С.18-20.
17. Оцінка ознак виправлення засудженого / А. Ф. Зелінський, В. Н. Борисенко // Радянське право. – 1981. – №7. – С.54-56.
18. Оцінка ознак виправлення засудженого / В. Борисенко, А. Зелінський // Радянське право. – 1981. – № 7. – С. 54-56.
19. Понятие "преступная деятельность" / А. Ф. Зелинский // Советское государство и право. – 1978. – № 10. – 98-100.
20. Про бланки і змішування мов / А. Зелінський // Радянське право. – 1986. – № 12. – С. 61-62.
21. Про деякі нетрадиційні судження щодо причин насильственої злочинності / А. Зелінський // Радянське право. – 1990. – № 4. – С. 52-53.
22. Психологическая классификация рецидивистов / А. Ф. Зелинский // Проблемы социалистической законности. – Вып. 3. – Харьков, 1978.  – С. 81-89. – Електронна версія: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/4323/1/Zelinskiy_81.pdf
23. Рецидив преступлений: структура, связи, прогнозирование / А. Ф. Зелинский. - Х. : Вища шк., 1980. - 151 c.
24. Ситуаційні розкрадання соціалістичного майна і заходи запобігання їм / А. Зелінський // Радянське право. – 1986. – № 9. – С. 49-52.
25. Соотношение умысла и неосторожности / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1975. – № 3. – С.30-31.
26. Структура и виды связей между преступлениями, совершенными одним и тем же лицом / А. Ф. Зелинский // Проблемы социалистической законности. – Харьков, 1980. – Вып. 5. – С. 91-96. – Електронна версія: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/3059/1/Zelinskyi_90.pdf
27. Трансформация мотивов преступной деятельности / А. Ф. Зелинский // Проблемы социалистической законности. – Вып. 25. – Харьков : Основа, 1991. – С. 101-105.

Література про А. Ф. Зелінського

1. Зелінський Анатолій Феофанович (1925-2002) український правознавець, доктор юридичних наук, професор // Нариси життя і творчості українських та російських вчених-правників XVIII-XXI століть / Авт.-упоряд.: В. В. Лень [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Леня. – Запоріжжя : Дніпр. металург, 2012. – С. 277.
2. Джужа О. М. Зелінський Анатолій Феофанович // Енциклопедія Сучасної України  / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. - К. : Координац. бюро ЕСУ НАН України, 2001 - Т. 10 : З - Зор : [2759 гасел] / наук. ред.: С. І. Болтівець [та ін.]. - К. : Ін-т енцикл. дослідж. НАН України, 2010. – С. 516.
3. Зяблюк М. П. Зелінський Анатолій Феофанович // Юридична енциклопедiя : в 6 т. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; редкол.: Ю. С. Шемшученко (голов. ред.) [та ін.]. – К. : "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 2 : Д - Й. - 1999. – С. 580.