Наш технічний відділ взявся оновлювати сайт. Обіцяють до кінця літа багато цікавого. А поки що не все працює...
Просимо вибачення за незручності
Головна Наш відділ Наші друзі Міський клуб любителів книги «Кобзар» Засідання клубу "Кобзар" Аристократка духу: епістолярна спадщина О.І. Казимирчак-Полонської в Херсоні

Аристократка духу: епістолярна спадщина О.І. Казимирчак-Полонської в Херсоні

08.06.2019 11:41

Рішенням від 21 лютого 2016 року Міська рада Херсона перейменувала вулицю Дибенка (Суворовський район) у вулицю Олени Казимирчак-Полонської. А чи багато хто з херсонців знає що-небудь про цю дивовижну жінку-астронома? І яким чином пов'язана вона з нашим містом?
2 червня 2019 року відбулося чергове (505-е) засідання клубу любителів книги «Кобзар». Доповіді Замараєвої Ірини та Дяченко Владислави були присвячені життю, науковій діяльності, духовній спадщині Олени Іванівни Казимирчак-Полонської (1902-1992).

Доктор фізико-математичних наук, всесвітньо відома жінка-астроном, доктор філософії Варшавського університету, лауреат вищої премії в галузі астрономії ім. Ф.О. Бредихіна, черниця Олена в миру – її життя було таким же яскравим, як комета – космічний об'єкт, вивченню якого вона присвятила життя. Олена пройшла через всі потрясіння XX століття і Бутирську в'язницю (звинувачення за 58-ю ст.), недовіру співвітчизників як до іноземки, роки без роботи, загибель найдорожчих і близьких людей.

Усі ці події знайшли відображення в документальній повісті Олени Іванівни Казимирчак-Полонської «О действии благодати Божией в современном мире» (1998, 2013). Є в цій книзі і сторінки, присвячені херсонському періоду життя Олени Іванівни, її роботі в Педагогічному інституті на кафедрі астрономії. Сумно усвідомлювати, але це були не найкращі роки її життя: «Життя Олени в Херсоні було перенасичене трагічними подіями, які не давали їй ніякого перепочинку. Рятувала лише віра і любов до Христа, відданість волі Божій і Його дивна допомога, вироблені роками духовна стійкість і мужність». У Херсоні вона втратила свого єдиного сина і маму. Останніми словами Олени Іванівни перед від'їздом до Ленінграда були: «Дирекція педінституту вчинила гранично нещадно в годину смерті мого сина і вбила мою любов до інституту. А без любові я працювати не вмію. Прощавайте».

І, тим не менше, все подальше життя О. І. Казимирчак-Полонську багато що пов'язувало з Херсоном: у цьому місті знаходився клаптик землі, де покоївся прах Сергія; залишилися близькі по духу та інтересами люди, учні. Завдяки тому, що з деякими з них Олена Іванівна підтримувала стосунки протягом багатьох років, у Херсоні збереглася значна частина епістолярної спадщини О. І. Казимирчак-Полонської – її листування зі своєю херсонською ученицею Мерзляковою Марією Андріївною.

Будучи в досить похилому віці, Марія Андріївна передала листи на зберігання Ірині Замараєвій. Дуже цікава історія Ірини про те, як це сталося:
«Олена Іванівна Казимирчак-Полонська прийшла в моє життя цілковитим чудом, у чому я бачу Промисел Божий. В один із походів книжковими магазинами з Володимиром Андрійовичем Бистровым ми, на його прохання, зайшли до його знайомого, щоб він допоміг Бистрову перекласти з німецької мови лист із Німеччини – той добре знав німецьку. Це було влітку 2001 року. Бистров зарання попередив мене, що дружина Віталія – Марія Андріївна – людина дуже хвора, замкнена, відвідувачі в неї бувають нечасто. І, дійсно, опинившись із нею наодинці в кімнаті, – чоловіки були на кухні – я відчувала деякий дискомфорт. Я не намагалася «розговорити» господиню, знаючи про її мовчазний характер, а більше розглядала книги й картини, яких було багато. Саме картини херсонського художника Георгія Васильовича Курнакова і стали містком, що привів мене до знайомства з Оленою Полонською. Я запитала Марію Андріївну, як їй вдалося зібрати таку чудову колекцію картин Курнакова. Вона розповіла, що картини потрапили до неї від О. І. Полонської, коли та переїхала до Ленінграда. Казимирчак-Полонська дружила з Курнаковим; не одну сторінку у своїх спогадах приділила вона художнику. Саме він зробив проект огорожі на могилі її сина Сергія.

І тут розпочалася розповідь, яка лилася потоком, про духовну матір Марії – Олену Іванівну – у якої очі сяяли вірою, і це не могло не надихнути тодішню студентку херсонського педагогічного інституту на духовний шлях, із якого Марія Андріївна вже не зійде ніколи. Потім, неочікувано перервавши розповідь, господиня спохватилася: «Я Вам тут розповідаю про християнську подвижницю, але, можливо, Вам не по душі тема віри? Я відповіла, що я – віруюча людина і, крім того, дружина священника Івана Замараєва. І тут сталося неймовірне. Господиня вигукнула: «Сам Бог Вас прислав!». І передала мені скарбницю свого духовного зростання – 40-річне листування з Казимирчак-Полонською.

Ланцюжок збігів, який привів до того, що я стала хранителькою найціннішої епістолярної спадщини, міг би не відбутися й розірватися на будь-якій ланці.  Тоді я б і до сьогодні, можливо, нічого б не знала про Казимирчак-Полонську, – у Херсоні вона прожила всього 5 років, і то – 50 років тому. Адже якби я не супроводжувала Бистрова в той день, я б не познайомилася з М.А. Мерзляковою; якби не запитала про картини, не заговорила б вона про О.І. Казимирчак-Полонську; якби я не сказала, що я – людина віруюча, не прониклась би Марія Андріївна до мене таким довір'ям... І знищила б декілька сотень листів – яскраве свідчення про особисті якості О.І. Казимирчак-Полонської. Неодноразово працівники херсонського архіву просили М.А. Мерзлякову  передати їм ці листи! Усе дарма! Вона вважала, що листи Олени Іванівни до неї мають доволі особистий характер і їм не місце в державному архіві.

А той факт, що книгу Казимирчак-Полонської «О действии благодати Божией в современном мире» одна незнайома мені людина в Москві передавала іншій саме в той момент, коли я знаходилася поруч, приїхавши до Москви всього на 2 дні! Завдяки цьому я змогла прочитати її та отримати адресу укладача Ольги Тимофіївни Ковалевської! У цьому явно діяла Рука Господня – і я зрозуміла, що з неба міцно пов'язане моє життя з долею монахині Олени».

По закінченню доповіді було прийнято рішення створити робочу групу (Замараєва, Дяченко, Лянсберг, Марущак), приступити до розбору та систематизації епістолярної спадщини О. І. Казимирчак-Полонської.
Заключною частиною засідання стало привітання Новіка Василя Кузьмича з 75-річчям і чаювання з цього приємного приводу.
На два місяці бібліофіли пішли на літні канікули насититися новинами з книжкового світу та позитивними емоціями!

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

123 4 567
89 10 11121314
15161718192021
22232425262728
293031