Борис Мозолевський – мисливець за скарбами степу
16 лютого відбулася нова зустріч херсонців у межах проєкту «Імена на мапі Херсона».
Цього разу учасники заходу дізналися більше про видатного археолога, поета та дослідника скіфської спадщини – Бориса Мозолевського.
Зустріч була присвячена постаті людини, яка відкрила світові золоту скіфську пектораль і назавжди вписала своє ім’я в історію української та світової науки.
Народжений 4 лютого 1936 року на Миколаївщині, Мозолевський пройшов непростий шлях – від післявоєнного дитинства у степовому селі до світового визнання як археолог.
Учасники заходу згадали про його юність, навчання в Одеській спецшколі ВПС, роботу кочегаром та здобуття освіти на історико-філософському факультеті Київського університету.
Окрему увагу приділили археологічній діяльності Мозолевського. У 1969 році він став заступником начальника експедиції у Північному Рогачицькому районі, а вже у 1970-му очолив Орджонікідзевську експедицію, розпочавши дослідження курганів, яким загрожувало знищення.
Кульмінацією зустрічі стала розповідь про події 21 червня 1971 року – день, коли під час розкопок кургану Товста Могила (розташований на правому березі Дніпра, на північно-східній околиці м. Покров, раніше – м. Орджонікідзе, Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.) було знайдено золоту скіфську пектораль. Унікальна прикраса з 24-каратного золота діаметром понад 30 см і вагою майже півтора кілограма стала археологічною сенсацією століття. Саме це відкриття принесло Мозолевському світову славу та визначило його подальшу наукову долю.
Присутні дізналися і про наукову спадщину Бориса Мозолевського – близько 60 праць, серед яких монографії «Товста Могила», «Скіфський степ», «Дослідження Чортомлика».
Емоційною частиною заходу стала розповідь про Мозолевського-поета. Його вірші, сповнені степових образів, філософських роздумів і глибокої людяності, стали своєрідним «внутрішнім щоденником» ученого. Учасники зустрічі читали поезії, в яких степ постає живою істотою, а історія – особистим болем і любов’ю.
Підсумовуючи спілкування, організатори наголосили: постать Бориса Мозолевського – це символ поєднання наукової точності й поетичного світобачення, приклад відданості своїй землі та культурній спадщині. Його ім’я по праву займає гідне місце на мапі Херсона – як ім’я людини, що відкривала золото степу й утверджувала значення української історії у світі.
