Бошко Володимир Ілліч – український правознавець (140 років від дня народження)

Бошко Володимир Ілліч – український правознавець
(140 років від дня народження)

Володимир Ілліч  Бошко народився 7 квітня 1885 р. в селищі Іванівка Одеської області в сім’ї селянина. Початкову освіту вчений здобув у Ізмаїльському духовному училищі, де навчався упродовж 1895–1900 рр.

У 1906–1910 рр. навчався в Київській духовній академії обов’язкових богословських предметів, опановував загальну і російську історію, латину та німецьку й англійську мови. Академічні курси, які викладалися в академії, мали комплексний характер і охоплювали питання різних галузей знань. Поруч із загальноосвітньою, філософською, історичною та богословською складовими вони містили й суто юридичну компоненту. До питань держави і права в Академії зверталися в курсах церковного і канонічного права, а також під час викладання морального богослов’я та історії філософії.

У студентські роки В. І. Бошко брав участь у роботі Київського релігійно-філософського товариства, створеного за ініціативи ліберальних професорів Київської духовної академії у 1908 р. Як свідчать архівні джерела, В. І. Бошко здобув ще одну вишу освіту – юридичну. Після закінчення академії він отримав відтермінування призначення на духовну службу та у жовтні 1910 р. вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира. Вже в листопаді 1910 р. був переведений, за власним бажанням, на юридичний факультет, який успішно закінчив 31 травня 1914 р. із дипломом І ступеня.

Навчаючись в університеті, В. І. Бошко здійснив перші самостійні кроки у науковій діяльності в царині юриспруденції. Ще восени 1913 р. він підготував конкурсний твір «Ограничение гражданской правоспособности в русском действующем праве» (загальним обсягом 892 с. «большого формата»), в якому виявив  ґрунтовне знання предмета і дослідницький хист. Рада університету відзначила вказаний твір золотою медаллю.

Маловідомим є також той факт, що в 1913–1914 рр. В. І. Бошко брав активну участь у роботі цивілістичного студентського гуртка під керівництвом В. І. Синайського. Кілька доповідей В. І. Бошка, виголошених на його засіданнях, згодом було опубліковано у збірнику «Труды цивилистического студенческого кружка при Университете Св. Владимира». Згодом, у 1916 р., вже коли Володимир Ілліч випустився з університету, у другому випуску збірнику праць гуртка вийшла друком його доповідь «Правоспособность и дееспособность». Ця публікація молодого дослідника в рецензії на збірник була охарактеризована як «доволі серйозна і ґрунтовна праця, хоча і викладена на декількох сторінках». Принагідно позитивну оцінку в рецензії дістали й деякі інші праці В. І. Бошка.

Після закінчення юридичного факультету, зважаючи на успіхи, В. І. Бошка було залишено в університеті професорським стипендіатом кафедри цивільного права і процесу.

Восени 1914 р. Володимир Ілліч розпочав адвокатську практику, став помічником присяжного повіреного Київської судової палати. Вже в 1918 р. він значиться як присяжний повірений. Водночас В. І. Бошко працює ревізором комерційної служби Південно-Західної залізниці, а від 1916 р. – обіймає посаду завідувача канцелярії Управи матеріальної служби Південно-Західної залізниці. Співпрацює з відомчим виданням «Вестник Юго-Западных железных дорог», в якому побачили світ кілька праць вченого, зокрема, «К вопросу об устройстве домов и поселков для железнодорожных служащих и рабочих».

В юридичних виданнях В. І. Бошко публікував свої статті: «Мотивы ограничения гражданской правоспособности лиц иудейского происхождения» (Право. 1916. № 28), «Лица польского происхождения» (Вестник права. 1916. № 3, 4), «Вотчинные привилегии прибалтийского дворянства» (Вестник права. 1916. № 30), «Закон о запрещении земельных сделок» (Хозяйство. 1917. №№ 43, 44, 45, 46), а в третьому збірнику праць цивілістичного гуртка (1917 р.) вміщує велику розвідку «К аграрному вопросу в России. Гражданская правоспособность крестьян в области землевладения». Певною даниною богословському минулому вченого стала публікація брошури про питання відокремлення церкви від держави (1917 р.).

На початку 1920-х рр. під егідою Народного комісаріату освіти в українських містах активно створювалися нові навчальні заклади (технікуми та інститути) для підготовки спеціалістів вузьких робітничих спеціальностей. На цій хвилі в 1920 р. було підтримано ініціативу В. І. Бошка щодо створення Київського матеріально-господарчого технікуму залізничного транспорту та будівництва, директором якого він був понад 10 років. Викладав там курси «Торгово-промислове і транспортне право», «Комерційна експлуатація залізничних шляхів», «Професійний рух» тощо.

Після відновлення юридичного факультету Київського державного університету, з листопада 1937 р. В. І. Бошко був професором кафедри теорії держави і права (читав курси загальної теорії держави і права та історії політичних учень). Одночасно викладав в Українській академії радянської торгівлі та Київському плановому інституті.

У роки війни В. І. Бошко перебував у евакуації: спочатку – в Саратові, де обіймав посади професора Українського державного університету (об’єднані Київський і Харківський університети) та кредитно-економічного інституту; згодом – у Самарканді, де завідував кафедрами Ленінградського та Московського планових інститутів. На початку 1944 р. виїхав до Москви.

Після повернення до Києва В. І. Бошко очолив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1 липня 1944 р.). Перебуваючи на посаді декана, одночасно завідував кафедрою теорії та історії держави і права. У 1945 р. В. І. Бошко був нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне» та почесним знаком «Відмінник народної освіти УРСР». Не додавала снаги лише тривала хвороба, від якої він помер (1949 р.) на 65-му році життя.

Більше цікавої інформації про В. І. Бошка можна отримати з джерел:

1. Бошко В. І. Родинно-подружнє право : підруч. для вуз. / В. І. Бошко. – Xарків : Юрид. вид. НКЮ УСРР, 1929. – 272 с.
2. Єрмоленко І. М. Творча спадщина В. І. Бошка у сфері земельно-правової науки / І. М. Єрмоленко // Науковий вісник НУБіП України. Сер. Право. – 2015. – № 232. – С. 7–12.
3. Матвєєв Г. К. Наукова спадщина професора Володимира Ілліча Бошка / Г. К. Матвєєв, А. Б. Дубровіна, В. М. Катрич, Є. М. Колош // Проблеми правознавства. – Київ, 1969. – Вип. 11. – С. 154–161.
4. Усенко І. Б. Володимир Ілліч Бошко: спроба створення наукової біографії вченого [Електронний документ] / І. Б. Усенко, Л. В. Міхневич // Часопис Київського університету права. – 2019. – № 4. – С. 12–21. – Режим доступу : https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/2acf0c36-4d3b-41e5-b46f-90ce16782d74/content. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата звернення : 03.04.2025.
5. Хуторян Н. М. Бошко Володимир Ілліч / Н. М. Хуторян, М. П. Стадник // Антологія української юридичної думки : в 10 т. / редкол.: Ю. С. ІІІемшученко (голова) та ін. – Т. 9. – Київ : Вид. дім «Юридична книга», 2004. – С. 394.
6. Юринець Я. І. Випускники Київської духовної академії Володимир Бошко та Віктор Юденич : за матеріалами архівних студій [Електронний документ]  / Юринець Я. І. // Біографічний підхід у вивченні історії та спадщини Київської духовної академії (1819-1924). – 2016. – С. 214-231. – Режим доступу : https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/20922625-a916-4896-afde-ff46017f61f1/content. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата звернення : 03.04.2025

Підготувала Т. Федько