Корх Г. Про дівчинку, яка шукала друзів

Про дівчинку, яка шукала друзів

Жила-була дівчинка. І ось одного разу їй стало так сумно, що вона вирішила помандрувати світом. Зробила паперові літачки і полетіла разом з ними. Колись вона чула, що є країна, в якій живуть друзі.

Спершу дівчинка прилетіла в країну кішок, але, на превеликий жаль, їй там було дуже некомфортно. Хоча вони були всі такі м'які, пухнасті, мурласті… Дівчинка поряд з ними себе відчувала маленькою, незахищеною, чужою. Їй хотілося любові, дружби, тепла, а кішки любили і дружили тільки тоді, коли їм це було потрібно.

І полетіла дівчинка далі. Летіла вона, летіла і прилетіла до країни собачок. І що ж вона тут побачила? Що в цьому царстві правила мудра такса Мася.

Королева Мася до всіх ставилася справедливо, всіх любила й обожнювала. Та понад усе вона любила і поважала свого старенького дідуся Мопса. А він найбільше у світі любив читати книжки. Цей мопс був трішки хитруватий, тому що наче й визнавав, що Мася – це королева, але (і всі це розуміли) для нього королевою була Книжка і тільки вона.

У цій країні песиків дівчинка потоваришувала з усіма-усіма собачками, які тільки в ній жили. І захотілося їй кожному своєму другові подарувати якийсь, обов'язково дорогоцінний, подарунок. Та де ж взяти стільки коштовностей? Дівчинка згадала, що їх можна взяти у сороки, але, звісно, де ця пташка набрала їх?

«Що ж робити, що робити?» – запанікувала дівчинка. І раптом її осяяло, що вона і є найбільша коштовність, та єдина перлина, яку вона може подарувати кожному своєму другові.

А ще зрозуміла, що вона може на небі запалювати зірки, щоб кожна людина, яка живе на Землі, підняла голову і побачила світло, і тоді їй не буде сумно.

Ми з дитинства знаємо, коли з неба падають зірки – обов'язково потрібно загадати хотіння. Ці зірочки – чиїсь друзі, які перед тим, як піти з неба, обов'язково виконають бажання.

Галина Корх