Бібліографічна діяльність Дмитра Балики
21 вересня 2024 року виповнюється 95 років від дня народження Дмитра Андрійовича Балики – українського і російського бібліотекознавця та бібліографа.
У 1916-1920 рр. працював бібліотекарем у Шаранській бібліотеці (створеній за заповітом Ф. Павленкова), у бібліотеках Белебії, Уфи, Томська (де організував Музей бібліотекознавства – центр практичної і наукової роботи з бібліотечної справи). У Києві Дмитро Андрійович працював з 1921 р. у Показовій бібліотеці Військово-політичної школи Українського військового округу. Поряд із суто бібліотечною діяльністю організовував для курсантів заняття з культури читання, на яких прагнув навчити їх розуміти книгу, її зміст, виділяти ідею та концепцію прочитаного. Розробив «Анкету-відгук на прочитану книгу». Його наукові розвідки того часу спрямовані на створення предметного каталогу, бібліотечної технології, методики спілкування з читачем. Активно займається науково-дослідною та науково-бібліографічною діяльністю, публікує статті в періодичних фахових журналах («Бібліотечному журналі», «Журналі бібліотекознавства та бібліографії»).
З 1925 р. у Всенародній бібліотеці України Д. Балика очолював консультаційно-виставковий відділ, провадив широку практичну й наукові діяльність, обслуговував загальну та наукову читальні, виконував ускладнені бібліографічні довідки, організовував тематичні виставки, укладав біблографічні покажчики, брав участь у роботі Комісії для вироблення предметних рубрик з краєзнавства та українознавства тощо, досліджував проблеми книгознавства та вивчення читацьких інтересів. Склав бібліографічний покажчик «Вивчення українського читача» (1925 р.), до якого ввійшли праці Б. Грінченка, П. Куліша, І. Франка та ін. відомості про культурно-просвітницькі громади, українознавчі видання, заборонені на території України. Цей покажчик – одна з перших в Україні спроб розкрити проблему дослідження читача. Очолюючи Кабінет вивчення книги і читача у Всенародній бібліотеці України, він обґрунтував класифікацію читачів бібліотек за 12-ма основними соціальними групами, окреслив аналітичні та синтетичні методи для вивчення читачів і читання в бібліотеках, а також удосконалив методику організації і проведення досліджень читацьких груп, їх інтересів, запитів з урахуванням видів і типів книгозбірень у місті та в селі.
Д. Балика брав участь у підготовці бібліографічного покажчика та списків, що друкувалися на сторінках журналу «Життя і революція», «Україна» та ін., зокрема, уклав бібліографію М. Драгоманова, І. Франка. Опрацьовував питання теорії і методики рекомендаційної бібліографії, вирішував питання співвідношення рекомендаційної бібліографії та критики, відмінності критичної та бібліографічної оцінки літератури. Виступав з доповідями на багатьох бібліотечних і бібліографічних з’їздах, конференціях, нарадах в Україні та Росії. Працював в Українському науковому інституті книгознавства (1927-1930). У зв’язку з критикою діяльності Українського наукового інституту книгознавства за відрив від «конкретних» завдань соціалістичного будівництва і «націоналістичний» ухил, Д. Балиці довелось переїхати до м. Горького, де працював у місцевому університеті, також керував кафедрою бібліотекознавства в Горьківському педагогічному інституті (з 1930 р.). Був одним із засновників Горьківської обласної бібліотеки. У 1920-х р. обґрунтував теорію бібліологічної науки Політосвітінституту, де завідував бібліографічним відділом. Проводив бібліографічні дослідження приватних бібліотек О. М. Горького та П. І. Мельникова-Печерського.
Цікавими для сучасних дослідників можуть бути погляди вченого на обсяг українського бібліографічного репертуару, навколо якого і тепер тривають дискусії. Творчий доробок Дмитра Андрійовича Балики – це багатюща спадщина українського книгознавства. Книгознавча діяльність вченого, його здобутки в багатьох галузях є актуальними і в наш час. Вони повинні зайняти належне місце в роботі фахівців книжкової справи України, активно впливати на формування книжкової культури загалом.
Для більш детального вивчення діяльності Д. А. Балики пропонуємо ознайомитися з такими джерелами:
- Брюховецький В. С. Балика Дмитро Андрійович / В. С. Брюховецький // УЛЕ. – Київ, 1988. – Т. 1. – С. 118.
- Ковальчук Г. І. Архівно-слідчі справи репресованих бібліологів : [у тому числі Д. Балики] як джерело вивчення історії книгознавства Г. І. Ковальчук // Архівно-слідчі справи репресованих : науково-метод. аспекти використання. – Київ, 1998. – С. 82-84.
- Корнейчик І. І. Дмитро Андрійович Балика / І. І. Корнейчик // Бібліотекознавство та бібліографія. – Київ, 1971. – Вип. 10. – С. 101-102.
- Косяк С. М. Дмитро Балика / С. М. Косяк // Бібліотечний вісник. – 1995. – № 2. – С. 36-37.
- Косяк С. М. Проблема вивчення читача з погляду Д. А. Балики / С. М. Косяк // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : наук. пр. НБУВ. – Київ, 1998. – Вип. 1. – С. 156-164.
- Лутовинова В. І. Теорико-методичні проблеми рекомендаційної бібліографії в творчості Д. А. Балики / В. І. Лутовинова // Бібліографознавство : теорія і практика : зб. наук. пр. – Київ, 1997. – С. 82-91.
- Матусевич В. Баликівські читання : до 100-річчя Д. А. Балики / В. Матусевич // Бібліотечний вісник. – 1995. – № 2. – С. 35-36.
- Савіна З. І. Проблеми вивчення читачів у науковій спадщині Д. А. Балики / З. І. Савіна // Історія бібліотечної справи в Україні : зб. наук. пр. – Київ, 1995. – С. 74-78.