«Щоб вірші хлюпотіли, наче хвилі, хвилюючим пиши ти їх... хлюпочерком»: дивовижний світ двовіршів Дмитра Ніроди

У по-літньому теплий вечір листопада учасники проєкту «Мовно-поетичні лелітки» мали нагоду зануритися у мерехтливий всесвіт слова й світла, який розгорнув перед ними Дмитро Нірода – митець із особливим поетичним голосом, творець експериментального жанру «неологічні двовірші».

Його двовірші – мов крихітні зоряні туманності: у двох рядках народжується цілий космос, сповнений раптових сенсів, ніжних барв і тихої філософії. Неологізми пана Дмитра спалахують просто у повітрі – живі, теплі, несподівані. Вони мерехтять, ніби лелітки вечірнього сяйва, і запрошують у безмежжя українського слова, де кожен звук дихає новим сенсом.

Пан Дмитро поділився, що прагнув віднайти власний, неповторний стиль у поезії. І нині його творчий доробок налічує вже понад чотириста двовіршів – дотепних, вигадливих, іноді химерних, але завжди щирих. У цих мініатюрах поет об’єднує слова, перегукує їхні сенси, зрощує несподівані образи так природно, що вони розквітають у свідомості читача сакральною простотою. Часто такі тексти важко декламувати – вони призначені для тихого, вдумливого прочитання, де кожне слово може прорости цілою історією.

Щоб посилити емоційність двовіршів, митець добирає до них картини різних художників – так народжуються синестетичні поетично-візуальні композиції.

Під час вечора прозвучали дійсно дивовижні поєднання: «хлюпочерк», «акацієвангеліє», «свіжігість», «тополинути», «портретепло» та багато інших – слова, що ніби створені для того, аби здивувати, зворушити, зупинити мить. Надихнувшись, пані Ганна презентувала власний «сонцелітній» двовірш – теплий, легкий і напрочуд осінній.

Наприкінці зустрічі пан Дмитро поділився планами видати збірку, яка, можливо, матиме назву «Доремідоля» – таку ж мелодійну й загадкову, як і його поезія.

Щиро дякуємо пану Дмитру за вечір натхнення, за його сміливі й ніжні словотворчі феєрії. Бажаємо невичерпного натхнення та нових поетичних відкриттів!