Федір Євстафійович Петрунь – український вчений, історик і бібліограф
17 лютого 2024 року виповнюється 130 років від дня народження Федора Євстафійовича Петруня – відомого українського вченого, історика, географа, краєзнавця та бібліографа.
У 1919 році розпочинається його праця в Головній бібліотеці Вищої школи м. Одеси. З червня 1919 р. до 1931 р. він був зав. відділом поповнення (комплектування). На цій посаді Федір Євстафійович займався придбанням літератури і класифікацією нових видань для бібліотеки. Також організовує бібліографічний кабінет (з 1920 р.), кабінет довідкових видань (1920 р.), керує бібліотечними курсами при Головній бібліотеці (весна і літо 1921 р.). А ще Федір Євстафійович був організатором кабінету українознавства. Наукова робота в галузі україніки мала за мету створення «бібліотечної та бібліографічної бази для розвитку української культури на Одещині». Саме у 20-ті роки було опубліковано біля двадцяти статтей Федора Євстафійовича, в основному, історико-географічного характеру. Його праці дійсно мають виключну цінність і завдяки фактичному матеріалу, які вони містять, і як багатющі бібліографічні джерела. Таким чином, науково-бібліографічна діяльність Ф. Є. Петруня в той час, коли він працював у Центральній науковій бібліотеці м. Одеси, благотворно сприяла його плідним дослідженням в галузі українознавства.
Як досвідчений бібліограф, Федір Євстафійович Петрунь частину своїх праць присвятив вивченню наукової спадщини видатного славіста Віктора Івановича Григоровича (1815-1876), першого декана історико-філологічного факультету Новоросійського університету.
Крім того, вчений збирав картографічні матеріали для кабінету картографії, який був створений за його участю при бібліотеці у 1922 р. Один з ведучих співробітників ЦНБ, Федір Євстафійович був досконало обізнаний з її фондами. Це дозволило йому підготувати змістовні огляди матеріалів бібліотеки, які досі зберегли своє значення. Ф. Є. Петрунь брав активну участь у житті наукової громади міста, був відповідальним секретарем Одеської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства, членом соціально-історичної секції Одеської комісії краєзнавства.
Наукова спадщина вченого нараховує приблизно 150 праць, більша частина з яких залишилась у рукописах. Зокрема, він не встиг видати фундаментальний атлас України XVII ст. з історичними коментарями. Його праці були надзвичайно важливими для простежування змін геополітичного становища Південної України, локалізації старовинних поселень, встановлення дат заснування міст та сіл регіону.
Ф. Є. Петрунь був справжним бібліофілом. За спогадами його сина, придбання книжок «стало суттєвою частиною наукової вдачи вченого протягом усього життя, незалежно від подальших посад та установ, в яких йому доводилося працювати». За неодноразовим прижиттєвим побажанням, незадовго до смерті Федір Євстафійович передав своє особисте книжкове зібрання, яке містило понад 3500 назв книг і картографічних видань одинадцятьма мовами з природничих наук, географії, геології, біології, історії, права тощо в дарунок Науковій бібліотеці Одеського університету. На їх основі створено іменний фонд Ф. Є. Петруня, який має виразний краєзнавчий характер.
Сьогодні наукова спадщина Федора Євстафійовича привертає увагу молодих науковців. Отже, подальше вивчення праць вченого і матеріалів його іменного фонду мають спричинитися до нових наукових розвідок.
Для більш детального вивчення діяльності Ф.Є. Петруня пропонуємо ознайомитися з такими джерелами:
- Білецька О. Дослідник середньовічного Поділля Федір Євстафійович Петрунь (1894-1963) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Сер. Історія. – 2006. – Вип. ХІ. – С. 316-321.
- Савельєва Є. В. Дослідження історіі України в науково-бібліографічній діяльності Ф. Є. Петруня // Вісник Одеського національного університету. – 2007. – Том 12, вип. 4 : Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. – С. 134-142.
- Федор Евстафьевич Петрунь (1894-1963). Библиографический указатель / сост. В. В. Самодурова, ред. Ю. А. Амброз. – Одесса, 1981. – 16 с.
