Гривня – національна валюта незалежної України

Гривня – національна валюта незалежної України

 «Українська гривня – одна з найстаріших на планеті
грошових одиниць, що веде свій початок з часів Київської Русі.
Численні грошові знаки, які, на щастя, збереглися до сьогодні,
свідчать про велич нашої Батьківщини».
С. Г. Арбузов

Уперше про необхідність запровадження власної грошової одиниці йшлося в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, і в Законі «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 року.

З 2 вересня 1996 року офіційною національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова «гривна», яке за часів Київської Русі позначало нашийну прикрасу. Зі здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк ввів в обіг купони багаторазового використання. А з 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, унаслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

Назва національної валюти «гривня» – природня, традиційна, логічна для України. У різний час слово «гривня» («гривна») означало спершу мідяну монету номіналом у дві з половиною, згодом – у три копійки, а з часом – срібну, вартістю у десять копійок. А загалом походження слова «гривна» виводять від прикраси з золота чи срібла у вигляді обруча, який наші предки носили на шиї (тобто – на «загривку»). Історія гривні – давня: ще в «Повісті минулих літ» її вже згадують як платіжний засіб.

У XII-XIV століттях Київська Русь переживала період феодальної роздробленості, а карбування монет припинилося. Роль грошей виконували переважно срібні злитки, що називалися «гривнями».

У XIII столітті срібні гривні стали використовувати як міру ваги. Їх ділили, щоб розрахуватися за товар чи послугу. Так з’явилися рублі (тобто «обрубок гривні»). Гривня продовжувала існувати до XVIII ст. лише як вагова монета.

Після тривалої перерви у середині XIV століття на українських землях відродився не тільки монетний обіг, а й, ненадовго, карбування монет – червоноруських півгрошей у Львові і срібняків Володимира Ольгердовича у Києві. Гривні поступово зникли з обігу, перетворившись на грошово-лічильне поняття.

Пізніше відродити власне карбування монет планував Богдан Хмельницький. Ще від початку Визвольної війни 1648-1654 років гетьман прагнув проводити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності. Чи вдалося гетьману реалізувати задум, не знаємо, адже писемні згадки до цього часу не підтверджені археологічними знахідками.

Знову на історичну арену гривня вийшла на початку ХХ століття. У часи Української Народної Республіки Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець. Проте після його введення в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім Універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим Універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

 Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проєкти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут.

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів.  

Після переходу влади в Україні, у грудні 1918 року, до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню. Усього за 1917-1921 роки в обіг введено 24 паперових грошових знаки.

Тривала боротьба вояків ОУН-УПА за незалежність України вимагала постійної допомоги від населення. У ті часи розраховувалися «бофонами» – однобічними (рідше двобічними) грошовими документами з національною символікою та символікою ОУН і УПА. За 1939-1954 роки виготовлено близько 500 різновидів бофонів, які перебували у вжитку щонайменше у дванадцяти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини та Чехії.

Творцем найвідомішої серії бофонів, «Волинської», створеної у 1945-1946 роках, став один із найталановитіших графіків ХХ століття – Ніл Хасевич.

Із здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. 10 січня 1992 року Національний банк ввів в обіг купони багаторазового використання. Правову підтримку купонокарбованці отримали 20 березня 1991 року з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Деякий час одночасно в обігу перебували і рублі, і купонокарбованці. А з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, унаслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

Ще 1992 року розпочато роботу над гривнею. Перші банкноти за дизайном художників Василя Лопати і Бориса Максимова надруковані у Канаді та Великій Британії.

Робота над грошовими знаками була чітко розподілена: Василь Лопата займається портретами історичних осіб і малюнком на зворотному боці купюр, Борис Максимов виконує всю іншу роботу – дизайн, орнамент, геральдика. Б. Максимову довелося створити спеціальний цифровий ряд для українських грошей. А ще на жодній купюрі світу ви не знайдете подібного рішення шрифту. Робота була вкрай складною, тим більше що її доводилося виконувати в дуже стислі терміни. Художники поєднали історичне минуле України та її сьогодення. Було необхідно відобразити в орнаменті, геральдиці, кольоровій гамі ту епоху, в якій жив Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький чи Ярослав Мудрий, а в особливостях картушей і вигинах стрічок повинні були прочитуватися настрої цілого народу в певний історичний момент.

Для назви розмінної монети пропонували назви «сотий», «різана», але зрештою надали перевагу «копійці». Спершу вона карбувалася на Луганському верстатобудівному заводі та частково на монетному дворі Італії. Випущено номінали вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.

У вересні 1991 року парламент ухвалив рішення про створення національної валюти гривні за таким номінальним рядом: 1, 3 (замінено на 2 гривні), 5, 10, 25 (замінено на 20), 50, 100, 200 (резервний номінал). Пізніше прийнято низку законодавчих актів, яка вносила деталі щодо появи майбутньої грошової одиниці: графічні ознаки банкнот, номінал, назву та вигляд монет тощо. Планувалося, що в обігу гривня з’явиться уже до середини 1992 року. Друк перших партій гривні замовили в провідних фірмах: канадській «Canadian Bank Note Company Limited» (для номіналу в 1, 2, 5, 10 та 20) та британській «Thomas De La Rue Company Limited» (50, 100 та 200).

Банкноти було надруковано вчасно, проте через розвал фінансової системи та гіперінфляцію довелося відтермінувати запровадження національної валюти. Її функцію продовжив виконувати купоно-карбованець.

25 серпня 1996 року був оприлюднений Указ президента Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким від 2 до 16 вересня гривня мала замінити карбованець.

2 вересня 1996 року в Україні в обіг було введено національну грошову одиницю – гривню. У цей день у гривню перевели усі ціни, тарифи, заробітну платню, стипендії і пенсії, кошти на банківських рахунках.

Грошова реформа в Україні – це надзвичайна подія для нашої держави, в результаті якої створено один з невід’ємних атрибутів державності. Такий широкомасштабний захід, який передбачав би повну заміну в готівковому обігу за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи і безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю – гривню, в історії України проводився вперше. Відкритий безконфіскаційний характер реформи показав усьому світу, що Україна не пішла шляхом зрівнялівки як засобу регулювання відносин держави і народу. Тим самим створено умови для прискорення широкого спектру позитивних соціально-економічних змін. Особливо позитивне значення цей факт мав для посилення довіри іноземних інвесторів до України. У результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне покращення стану фінансово-грошової системи. Це сприяло розвитку економіки України.

У вересні 2008 року в рамках щорічного засідання комісії з естетики Міжнародного фінансового банку швейцарські фінансисти організували конкурс серед світових валют на звання найкрасивішої. Експертизу 50 номінантів проводили за такими категоріями: естетичне оформлення, платоспроможність, банківське забезпечення, історичне значення зображення на валюті. За підсумками експертних результатів третє місце дісталося євро, друге – австралійському долару, а найкрасивішою була визнана українська гривня.

Отже, Україна має багатовікову історію грошей, що є визначною частиною загальнолюдської історичної спадщини. Історія грошей України, так само як і історія України загалом відображає споконвічне прагнення народу України до свободи, ідеалів національної гідності і самосвідомості. Побудова Україною ринкової, прогресивної, легітимної економіки базується на багатовіковому історичному досвіді і є законним та логічним продовженням економічної історії нашої держави, в якій чільне місце займає історія грошей і грошового обігу.

Для того, щоб більш детально ознайомитися з темою, радимо звернутися до фондів нашої книгозбірні:

1. Бабич С. Довга дорога української гривні / С. Бабич // Казна України. – 2015. – № 3. – С. 42–43.
2. Бондаренко В. Батько української гривні / В. Бондаренко // Голос України. – 2021. – № 105(5 черв.). – С. 5.
3. Гайдуцький П. І. Гривня – атрибут державності та ефективності економіки / П. І. Гайдуцький // Економіка та держава. – 2016. – № 8. – С. 4–11.
4. Гроші України = Money of Ukraine / Р. М. Шуст [та ін.]. – К. : Фоліо, 2011. – 503 с.
5. Колесников О. В. Історія грошей та фінансів : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Колесников, Д. І. Бойко, О. О. Коковіхіна. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – К. : Центр учб. л–ри, 2008. – 140 с.
6. Кузьмін В. В. Історія грошей : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Кузьмін, О. П. Зикова. – К. : Центр навч. л–ри, 2006. – 176 с.
7. Максименко І. О. День народження гривні / І. О. Максименко, М. В. Білоусова // Економіка в школах України. – 2016. – № 12. – С. 15–19.
8. Маленко О. Українська гривня – відома й невідома / О. Маленко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. – № 5. – С. 36–37.
9. Пасочник В. Гривня: между прогнозами и программированием / В. Пасочник // Фондовый рынок. – 2012. – № 29. – С. 14–17.
10. Пацера М. Від гривні Київської Русі – до валюти України / М. Пацера // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 9. – С. 3–5.
11. Пужайчереда Л. М. Цікаві факти про українську гривню: історія / Л. М. Пужайчереда // Економіка в школах України. – 2017. – № 10. – С. 18–21.
12. Радченко О. Право грошового обігу як підгалузь фінансового права / О. Радченко // Підприємництво, господарство і право. – 2020. – № 10. – С. 205–210.