Хобітерапія у "День без Інтернет"

У Всесвітній день без Інтернет наша бібліотека перетворилася у справжній клуб вихідного дня. Відвідувачі книгозбірні, не маючи жодного доступу до Інтернету, проводили тут з користю та цікавістю свій вільний час, беручи участь у різноманітних заходах – квесті, тренінгах, майстер-класах, відкритих засіданнях клубів та ін.
У бібліографічному відділі у цей день відбулося відкрите об’єднане засідання клубів «Кліо» та «Дивослово». Присвячене воно було хобітерапії – більш актуальної теми у День без Інтернет годі й придумати!
Чому сьогодні, коли іноді не вистачає часу на здавалося б найважливіші справи, варто мати певне захоплення у житті? Яким воно може бути? Яке задоволення приносить? На ці запитання ми й шукали відповідь на засіданні.  То чому ж треба виділяти час на хобі?
Будь-який вид творчості допомагає зняти стрес, відновлює біоритми організму, розвиває дрібну моторику рук. Цікаво, що під час творчого процесу активно задіяний мозок, особливо права півкуля, яка від­повідає за сприйняття невербальної інформації: уяву, просторову орієнтацію, інтуїцію та емоції.
Про користь рукоділля було відомо з давніх ча­сів. Ще в II ст. до нашої ери в Китаї знали про по­зитивний вплив рухів руками на розвиток голов­ного мозку. На кистях рук розміщені фізіологічно активні точки. Якщо їх масажувати, до централь­ної нервової системи надходять імпульси. Наприклад, на кінчиках пальців знаходяться точки, які пов'язані з мозковими центрами. На долоні – з внутрішніми органами. Сьогодні існує безліч методів, які дозволяють зміцнити здоров'я.
Одне з них – рукоділля. І немає потреби їхати в екзотичну країну – варто просто щось зробити руками. Учені довели, що будь-які монотонні дії гарно заспокоюють нерви. Та на від­міну від миття посуду чи сапання, рукоділля ще й піднімає настрій. Захопленість роботою створює в мозку позитивний центр збудження, а приємні емоції підсилюють його потенціал. Збудження, яке виходить з цієї зони, знімає стрес.
Існує теорія, що завдяки багатьом видам руко­ділля навіть змінюється гормональний фон. Ви­являється, що через дрібні рухи руками рефлек­торно покращується робота гіпоталамо-гіпофізарної системи, яка керує виробленням гормонів, що регулюють роботу репродуктивної системи жінки.
Як впливають певні види хобі на наше здоров'я?
Моделювання із глини – ефективний масаж пальців і долонь, який допомагає заспокоїтися та зняти напруження. Окрім того, із глини мож­на виліпити фігуру, яка уособлює ваші страхи та проблеми. Психологи радять такі фігури відра­зу знищувати, символізуючи цим звільнення від проблем.
Малювання, але не просте, а долонями та пальцями – виконує функцію масажу, адже в сучасному житті ми все менше й менше працюємо руками, хіба що на клавіатурі та мишкою. Малю­вання пальцями – гарний рефлекторний масаж, спосіб психологічного розвантаження: малюючи, ми «впадаємо в дитинство», відпускаємо свої проблеми та негаразди. А якщо ваша дитина вам до­помагатиме, то скільки задоволення ви отримаєте!
Створення ляльок – ще один «модний» напря­мок творчості. Історики можуть розповісти, що фі­гурки людей і тварин з давніх давен використовували в релігійних обрядах. Ляльок робили з дерева, каменю, соломи, глини – з будь-якого місцевого поширеного матеріалу. Зараз існує величезний напрямок лялькотерапії з міцним фундаментом психологічних обґрунтувань його корисності. Ляльку можна зробити страшною – і знищити. Ляльку можна зробити спокійною – і намагати­ся досягнути цього стану в реальному житті. Ство­рена своїми руками лялька – живе нагадування про величезний творчий потенціал, який може допомогти   і  в  розв'язанні  життєвих  проблем.
Ініціатива провести у цей день заняття з теми «хобітерапія» належить Юлії Тищенко, представниці спілки жінок Херсонщини, громадських організацій «Нова хата», «Благополучний град Херсон». Як зазначила Юлія, активні жінки Херсонщини, представниці даних громадських організацій, не могли не взяти участь в обговоренні даної теми, адже громадська робота супроводжується емоційним напруженням, агресією, стресом. Кожному з нас треба відволікатися від потоку щоденних проблем, переводити подих, а також виплутуватися із всесвітньої мережі.
Як виявилося, більшість присутніх на заході мають свої незвичайні хобі, з яким вони з великим захопленням познайомили присутніх.
Світлана Кіхтенко, майстер макраме, розробник авторських курсів з професійної орієнтації молоді, розповіла про те, як з дитинства почала захоплюватися макраме і яку користь це їй приносить. Більшість своїх робіт Світлана дарує друзям; є серед її робіт різноманітні прикраси, елементи для декору приміщень, пояси та багато іншого. А ще щосуботи у бібліотеці О. Гончара вона проводить майстер-класи для всіх охочих робити такі ж шедеври, які робить сама.
Слухачка курсів української мови, голова міської громадської організації «Центр мистецтва виховання «Ключ» Олена Боров'як має багато хобі. Одне з них – в’язання – з'явилося як виклик на потребу з користю проводити свій вільний час у  декретних відпустках. І до сих пір пані Олена в’яже найрізноманітніші вироби, одяг не лише для себе та своїх дітей, але й уже для онуків. А крім того, пані Олена працює з дітьми за вальдорфською педагогікою, яка передбачає використання іграшок лише з природних матеріалів.  Тому вона сама робить іграшки з шерсті за технікою валяння. Отож, такі захоплення нашої слухачки курсів приносять багатьом велику користь.
Унікальною є історія колишньої слухачки курсів Ніни Колесник. Ця жінка пенсійного віку рік тому взялася писати картини – і творить такі шедеври, нібито займалася цим усе своє життя! Пані Ніна поділилася, що завжди мріяла малювати, але дуже боялася, бо була невпевнена у своїх силах. Та одного разу вона завітала до магазину, де продавалися інструменти для малювання. Продавець взяла олівець і при Ніні декількома рухами намалювала гори, сонце, хмари, мовляв, ось картина готова. І запевнила пані Ніну не боятися, а спробувати свої сили. І ось сьогодні творчий доробок нашої героїні становить десятки картин, вона входить до спілки образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва «Дніпровська палітра» і каже, що вражена, яка багата талантами наша херсонська земля. А всім присутнім пані Ніна порадила не боятися розкривати свої здібності, адже вони є у кожного. Під час подій на Майдані, вболіваючи за долю України,  Ніна почала створювати ляльки-мотанки – уособлення краси та самобутності нашої Батьківщини. Одну з них, до речі, пані Ніна подарувала нашому відділу.
Незвичайним є захоплення ще однієї нашої слухачки курсів, вчительки образотворчого мистецтва, Вікторії Бурової. Вікторія дуже любить подорожувати і на згадку про місто, в якому була, привозить сувенір – тарілку. У друзів Віки теж немає проблем, коли вони хочуть привести їй звідкись подарунок – вони везуть тарілки. Сьогодні у колекції цієї цілеспрямованої колекціонерки більше 50 тарілок – їх вона розмістила у себе на стіні за географічним принципом – уявно зобразила карту України та карту світу, і розміщує тарілки на точці того міста, звідки вона була привезена. Є в її колекції і тарілка херсонська – її подарував тато заради справедливості – щоб була ж і тарілка з рідного міста. Вікторія також замовляє тарілки через Інтернет, щоб її географічна карта не мала вільних місць. Вона сподівається потрапити у книгу рекордів, а учасники клубів сподіваються відвідати її «тарілкову» галерею. До речі, свою любов до колекціонування тарілок вона прищепила п’ятьом своїм учням, з ними уже й обмінюється експонатами.
Наш давній друг і частий гість клубу любителів історії, керівник клубу історичної реконструкції Андрій Лопушинський, розповів про свою любов до предметів матеріальної культури. Як працівник музею, він досліджує історію саме через речі як носії інформації про давнину, тому реконструює елементи вбрання, зброю, побутові предмети козаків та скіфів. А заради забави своєї дитини виготовляє іграшки з глини – скіфського коня, скіфа та багато ін.
Активна учасниця клубу «Кліо» Людмила Ігнатова – дуже творча людина. На занятті вона розповіла нам, як одного разу друзі з Криму привезли їй різної форми каміння. В інтернеті вона знайшла, як їх можна розмальовувати, і пообіцяла друзям зробити це з їхніх «подарунків». Результат, який показала Людмила, просто вражає! А ще вона вишиває бісером. Серед її шедеврів – вишита бісером ікона і навіть постільна білизна.
Ще одна учасниця клубу «Кліо» Людмила Рибачук має у житті три найбільших захоплення – любить виховувати дітей (зараз вона вкладає цю любов у виховання діток воїнів АТО, проводячи з ними безліч цікавих і корисних заходів), різних домашніх тварин, особливо кроликів та кішечок, а ще – вирощувати екологічні чисті рослини на своєму городі. Пані Людмила відвідує клуб огородництва і може дати безліч безцінних порад, як вирощувати найрізноманітніші квіти, городину, кущі та дерева, адже вона перевірила це на практиці. А тому з ранньої весни до пізньої осені Людмила приходить на «Кліо» з чудовими різнобарвними букетами квітів, вирощеними власноруч!
Гість нашого заходу Олександр Лавінюков, член клубу фотолюбителів «Свіжий погляд», що діє при бібліотеці ім. О. Гончара, розповів присутнім про цікаве хобі учасників цього клубу – фотопікніки, які проводяться кожні вихідні протягом весни-осені. Під час таких екзотичних заходів їх учасники мають нагоду відвідувати різноманітні куточки Херсонщини, перевтілитися у різноманітних історичних героїв чи героїнь і брати участь у фотосесіях. Пан Олександр познайомив нас з деякими  фото з таких пікніків – і ми маємо плани навесні приєднатися до такого чудового хобі.
Ось такі талановиті у нас відвідувачі клубів, які мають у житті безліч цікавих захоплень! Їх досвід показує, що якщо є бажання, завжди знайдеш час на заняття улюбленою, захоплюючою справою, і навіть не однією, яка приносить велику користь не лише для тих, хто нею займається, але й для багатьох оточуючих!

Отож, як бачимо, День без Інтернет пройшов ПРЕЧУДОВО!