Оленка Ґердан-Заклинська. Танок на все життя
На черговому «Вечорі мистецтва з Гончарівкою» учасники знову відкривали для себе нові та майже невідомі імена українських визначних особистостей.
Гостя зустрічі Ірина Садула, дослідниця, авторка проєкту «Видатні та неймовірні», розповіла присутнім про Оленку Ґердан-Заклинську – українську танцівницю, хореографку, лауреатку Міжнародного фестивалю танку в Брюсселі, поетку, публіцистку, художницю, поліглотку.
Частку «Ґердан» вона вживала як авторський творчий псевдонім, бо любила вишивати та плести ґердани.
Науковець Роман Яців перший відродив ім’я Олени Заклинської для українців. У бібліографічному нарисі «Оленка Ґердан-Заклинська. Життя і творчість» (2013 р.) та праці «Оленка Ґердан-Заклинська (1916-1999): життя у мистецтві» (2015 р.) дослідник простежує життєвий і творчий шлях талановитої української танцюристки; публікує вибрані статті О. Ґердан-Заклинської, присвячені питанням філософії танцю та хореографічного мистецтва, а також публікації відомих сучасників про її творчість.
У 1955 р. кінорежисер Богдан Солук навіть зняв фільм «Чар танку», де були уміщені найкращі творчі роботи Оленки Заклинської. Але наразі доля цього фільму невідома.
Оленка Заклинська точно знала, що таке рух, ритм. Вона вміла шукати і знаходила українське у своїх танцях, розуміла стихію Карпат, бо там народилася. Вміла римувати, бо це умів робити її великий батько Богдан Заклинський, грала на фортепіано, співала, бо музика її вела за руку. Була ученицею реформатора українського національного танцю Василя Авраменка. Була закохана у творчість Василя Пачовського, Лесі Українки, Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського та багатьох інших талановитих українських письменників.
Олена мала власні танцювальні школи в Америці та Канаді. Важливе значення в контексті популяризації української культури відіграло те, що для своїх хореографічних композицій Гердан-Заклинська обирала переважно музику українських композиторів: М. Завадського, З. Лиська, Я. Ярославенка-Безкоровайного, В. Барвінського та ін.
Іншим захопленням О. Заклинської стала поезія, вона писала вірші, які вийшли збіркою під назвою «Ритми полонини» (1964 р.) (Молинь, 2016 р.). У передмові збірки авторка зазначає, що мистецтво танцю допомогло їй у створенні поезії. Вона також була ініціаторкою видання книги спогадів свого прадіда – отця Олексія Заклинського – «Записки пароха Старих Богородчан» (Канада, Торонто, 1960 р.).
Її ім’я дуже довго було загублене, незнане для нас, та час як забирає відомі імена, так може їх і повертати… І так сталося із постаттю цієї унікальної жінки.
Пані Ірина розповіла, що в жовтні цього року в Івано-Франківську відбувся фестиваль класичного танцю імені Оленки Ґердан-Заклинської. Наші українські митці мають бути почутими та впізнаваними.
Дякуємо пані Ірині за її кропітку дослідницьку роботу. Всі її розповіді сповнені любові до української культури та української ідентичності.
