«Імена на мапі Херсона»: історія родини Тропіних та легендарної «Тропінки»
12 жовтня в межах краєзнавчого проєкту «Імена на мапі Херсона» відбулася чергова онлайн-зустріч для херсонців старшого віку, присвячена одній із найвідоміших родин в історії нашого міста – Тропіним. Цього разу учасники здійснили захопливу подорож у минуле, щоб дізнатися про долю кількох поколінь цієї родини, її благодійну діяльність та історію створення лікарні, яку херсонці вже понад століття з теплотою називають «Тропінкою».
Історія Херсона – це не лише дати, визначні події та архітектурні пам’ятки. Передусім це історії людей, чиї вчинки, праця й небайдужість формували обличчя міста. Деякі імена з часом забуваються, інші залишаються на сторінках архівних документів, а є такі, що продовжують жити в народній пам’яті, попри історичні потрясіння та зміну епох. Саме до останніх належить прізвище Тропіних.
Під час зустрічі слухачі дізналися, що витоки історії цієї родини сягають далекої Вологодської землі. Її предки належали до старообрядців, які зазнавали релігійних переслідувань після церковних реформ XVII століття. Рятуючись від утисків, представники родини були змушені залишити рідні місця й шукати нового життя. Так доля привела їх на південь, де згодом вони стали заможними землевласниками та впливовими представниками міської громади.
Особливу увагу приділили родоводу Тропіних, історії їхнього господарювання, земельним володінням поблизу Дніпра та Інгульця, а також поступовому становленню родини. Цікаво, що, попри належність до купецького стану, Тропіни не займалися торгівлею у звичному розумінні. Основою їхнього добробуту були земельні господарства, а наступні покоління здобували освіту й посідали помітне місце в суспільному житті. Однак найбільше родина уславилася не своїми статками, а вмінням використовувати їх на благо інших.
Окремою сторінкою розповіді стала доброчинна діяльність Тропіних. Вони підтримували освітні заклади, допомагали дітям із незаможних родин, виділяли кошти на придбання підручників, шкільного обладнання, теплого одягу та взуття. Особливо відчутною була їхня підтримка для мешканців Забалки – одного з історичних районів Херсона.
Тропіни також сприяли будівництву притулків і закладів для людей похилого віку, дбали про духовне життя громади. За їхні кошти в Херсоні було споруджено єдиновірську церкву, яка, на жаль, не збереглася до наших днів: у 1948 році храм зруйнували.
Ці факти дали учасникам можливість побачити за відомим прізвищем не просто заможних людей, а благодійників, для яких допомога ближнім була важливою складовою життя.
Центральною темою зустрічі стала історія створення лікарні імені Афанасія та Ольги Тропіних – одного з найвідоміших медичних закладів Херсона.
На початку XX століття місто гостро потребувало доступної медичної допомоги. Населення зростало, наявні лікарні не могли повністю задовольнити потреби містян, а для багатьох незаможних родин лікування залишалося недоступним.
Саме тоді брати Іван та Михайло Тропіни вирішили зробити рідному місту надзвичайний подарунок – збудувати лікарню власним коштом.
Учасники дізналися, що реалізація цього задуму була непростою. Майже два роки тривали переговори з міською владою, вирішувалися земельні, організаційні та фінансові питання. Коли постали сумніви щодо можливості утримання нового закладу, благодійники погодилися взяти на себе й відповідні витрати.
Особливе враження справили умови, на яких брати передавали лікарню місту. Вони наполягали, щоб медична допомога надавалася безкоштовно всім мешканцям Херсона, незалежно від їхнього матеріального становища, а заклад назавжди зберігав імена їхніх батьків – Афанасія та Ольги Тропіних.
Це був не просто щедрий благодійний внесок, а справжній вияв соціальної відповідальності, людяності й турботи про майбутнє міста.
Не менш цікавою стала розповідь про архітектурні особливості лікарняного комплексу. Його проєкт розробив відомий херсонський архітектор Давид Бунцельман. Будівництво розпочалося наприкінці 1911 року. Комплекс складався із шести корпусів, серед яких центральне місце посідав двоповерховий хірургічний корпус. Окремі приміщення передбачалися для терапевтичного й дитячого відділень та господарських потреб.
Особливу зацікавленість викликала розповідь про урочисте відкриття лікарні, яке відбулося 25 січня 1914 року за новим стилем. Того морозного зимового дня новозбудований медичний комплекс освятили в присутності представників міської влади, духовенства, лікарської спільноти та громадськості. Хоча самі брати Тропіни не були присутні на урочистостях, вони надіслали телеграму, у якій висловили радість від можливості допомогти рідному місту та побажали медичним працівникам сил і наснаги.
Перший старший лікар закладу Іван Арєф’єв наголосив на головному призначенні нової лікарні – допомагати всім, хто потребує лікування, незалежно від статків і походження.
Символічним став і девіз закладу: «Valetudo est bonum optimum» – «Здоров’я – найвище благо».
Зворушливою деталлю історії став каштан, пов’язаний із першими роками існування лікарні. Він перетворився на своєрідний живий символ «Тропінки», нагадування про її засновників та покоління медиків, які присвятили себе порятунку людських життів.
Не оминули під час зустрічі й драматичних сторінок минулого медичного закладу.
Уже невдовзі після відкриття, з початком Першої світової війни, лікарня фактично перетворилася на тиловий госпіталь. Тут лікували тяжкопоранених військовослужбовців, цивільних мешканців і військовополонених. Лікарі та медичні сестри працювали в надзвичайно складних умовах, а окремі фахівці вирушали безпосередньо до районів бойових дій.
Ще важчими стали революційні події та воєнні потрясіння 1917–1920 років. Лікарня потерпала від обстрілів, руйнувань, нестачі коштів, медикаментів і палива. Медичні працівники боролися з епідеміями тифу, дизентерії та скарлатини, рятуючи життя людей навіть тоді, коли самі опинялися на межі виживання.
Учасники почули й маловідомий епізод із життя благодійників: у 1920 році Івана та Михайла Тропіних заарештували представники радянської влади. За історичними свідченнями, на їхній захист виступили херсонці, які вимагали звільнення братів. Цей випадок став промовистим свідченням того, яку повагу й вдячність здобули меценати серед містян.
Не менш показовою виявилася історія про мешканців Забалки, які під час реквізицій намагалися врятувати майно родини, а згодом повернули його власникам.
Однією з найцікавіших частин зустрічі стала розповідь про долю назви лікарні.
У радянський період заклад неодноразово перейменовували. Він мав назву Народної лікарні № 2 імені М. Урицького, згодом фігурував як Робітничо-селянська лікарня, 2-га міська лікарня та лікарня Комсомольського району.
Проте офіційні рішення не змогли змінити народної пам’яті. Для херсонців лікарня залишалася «Тропінкою» – назвою, у якій збереглися і вдячність до засновників, і особливе ставлення до закладу. Це підтвердили і учасники зустрічі.
Справжньою історичною несподіванкою стала історія мармурової дошки з іменами благодійників. За радянських часів її зняли з фасаду, перевернули й використали зворотний бік для нового напису. Проте первісний текст уцілів. У 1993 році, вже за незалежної України, історичний напис було виявлено, а лікарні офіційно повернули ім’я Афанасія та Ольги Тропіних.
Ця історія ще раз засвідчила: справжню вдячність неможливо скасувати адміністративним рішенням, а добрі справи здатні пережити навіть найскладніші історичні часи.
Зустріч стала нагодою не лише поглибити краєзнавчі знання, а й замислитися над важливими питаннями: що залишає людина після себе, у чому полягає справжнє багатство та чому одні імена зникають із пам’яті, а інші продовжують жити протягом століть?
Для херсонців такі історичні екскурси мають особливу цінність. Адже йдеться не про далекі й абстрактні події, а про знайомі вулиці, будівлі та місця, які є частиною їхнього власного життя. Лікарня «Тропінка» для багатьох поколінь містян – не просто медичний заклад, а місце, з яким пов’язані особисті спогади, історії одужання, вдячність лікарям і важливі моменти родинного життя.
Сьогодні, коли Херсон переживає надзвичайно складні випробування, звернення до таких сторінок минулого набуває особливого значення. Історія Тропіних нагадує, що місто завжди трималося не лише на будівлях і вулицях, а передусім на людях – небайдужих, відповідальних, готових допомагати іншим навіть у найважчі часи.
Історія родини Тропіних – це історія про милосердя, благодійність, силу людської вдячності та пам’ять, яку неможливо знищити.
Саме такі імена й такі долі роблять історію рідного міста живою та близькою кожному з нас.
Краєзнавчий проєкт «Імена на мапі Херсона» триває, відкриваючи для учасників нові сторінки минулого нашого міста, повертаючи із забуття визначні постаті та допомагаючи зберігати історичну пам’ять про Херсон і його людей.
Адже знати історію свого міста – означає берегти його душу.
